Судове рішення #16809
10/198пд

донецький апеляційний господарський суд

 

Постанова

Іменем України


21.06.2006 р.                                                                                    справа №10/198пд


Донецькій апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:



головуючого:

Стойки  О.В.

суддів

Діброви  Г.І., Дзюби  О.М.,



за участю представників сторін:

від прокурора:



Гармашова О.В.

від позивача:

Бурлаченко О.В. за довіреністю,

від відповідача:

від відповідача 2

третя особа 1

третя особа 2

третя особа 3

Єрмакова Ю.С. за довіреністю,

Шкіря Л.М. директор, Захарова Е.В. за довіреністю

не з»явився

не з»явився

Курдюмов Р.А.


розглянувши апеляційне подання


Прокурора Орджонікідзевського району м.Маріуполя

та апеляційні скарги

Управління міського майна Маріупольської міської ради м.Маріуполь Донецької області

Суб"єкта підприємницької діяльності Курдюмова Романа Анатолійовича м.Маріуполь Донецької області



на ухвалу господарського суду


Донецької області



від

11.04.2006 року



по справі

№10/198пд



за позовом

Прокурора Орджонікідзевського району м.Маріуполя в інтересах Управління міського майна Маріупольської міської ради м.Маріуполь Донецької області

до





за участю третіх осіб

1.Регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькійобласті

2.Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріль" м.Маріуполь Донецької області

1.Суб"єкта підприємницької діяльності Єфремової Тетяни Василіївни м.Маріуполь Донецької області

2.Суб"єкта підприємницької діяльності Курдюмової Наталії Василіївни м.Маріуполь Донецької області

3.Суб"єкта підприємницької діяльності Курдюмова Романа Анатолійовича м.Маріуполь Донецької області

про

про визнання недійсним договору купівлі-продажу.


В С Т А Н О В И В:

          У квітні  2003 року до господарського суду звернувся Прокурор Орджонікідзевського району м.Маріуполя в інтересах Управління міського майна Маріупольської міської ради м.Маріуполь Донецької області (позивач) із позовом до Регіонального відділення Фонду державного майна України в Донецькій області (відповідач 1) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Оріль" м.Маріуполь Донецької області (відповідач 2)  за участю  Суб"єкта підприємницької діяльності Єфремової Тетяни Василіївни м.Маріуполь Донецької області (третя особа 1), Суб"єкта підприємницької діяльності Курдюмової Наталії Василіївни м.Маріуполь Донецької області (третя особа 2), Суб"єкта підприємницької діяльності Курдюмова Романа Анатолійовича м.Маріуполь Донецької області (третя особа 3) про  визнання недійсним  договору  купівлі-продажу №1354 від 21.12.1995р. в частині площі приміщення.

          Ухвалою Господарського суду Донецької  області  від 11.04.06р.  позовна заява прокурора Орджонікідзевського району м.Маріуполя в інтересах Управління міського майна Маріупольської міської ради м.Маріуполь Донецької області залишена без  розгляду на підставі ст.81 п.1 ГПК України через те, що позивач у справі не є державним  органом.

Позивач та третья особа 3 СПД Курдюмов Р.А., не погодившись із рішенням  господарського суду, подали апеляційні скарги, а прокурор –апеляційне подання, в яких заявники просять скасувати ухвалу  господарського суду від  11.04.06р. по справі 10/198пд на підставі того, що  вона  винесена з порушенням норм  матеріального та процесуального  права, а саме - ст. 31-33 Закону України «Про власність», Рішення Конституційного суду України №3-рп/99 від  08.04.99р., а справу повернути господарському суду для розгляду по суті.

Ухвалами судової колегії від 11.05.2006р. та  17.05.2006р.  апеляційні скарги  об’єднані в одне провадження.

Представник ТОВ «Оріль» у судовому засіданні пояснив, що вважає  оспорювану ухвалу законною  та обгрунтованою, а позовні вимоги прокурора-надумані та таки, що не базуються на законі.

          Представник третьої особи Фонду державного майна України в Донецькій області  надав пояснення у яких зазначив, що вважає своє рішення  про  продаж  майна  законним та обґрунтованим, стосовно доводів апеляційних скарг та подання свою позицію не визначив.

Представники  третьої особи 1 та третьої особи 2  не з”явилися до судового засідання  апеляційної інстанції, хоча були повідомлені належним чином про  місце, час  та дату слухання  справи, про  причини не явки не повідомили, через що судова колегія вважає за необхідне розглянути справу у їх відсутності.

Відповідно до ст.129 Конституції України, ч.4 ст.9 Закону України “Про судоустрій в Україні”, ст.ст. 44,811 Господарського процесуального кодексу України був здійснений запис судового засідання за допомогою засобів технічної фіксації.

 Відповідно до статті 101 Господарського процесуального кодексу України у процесі розгляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги та подання  підлягають задоволенню, виходячи із наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, прокурор звернувся до господарському суду в інтересах  позивача з позовними  вимогами  про   визнання недійсним договору купівлі-продажу №1354 від 21.12.1995р. в частині продажу  Регіональним відділенням Фонду державного майна України в Донецькій області приміщення ТОВ «Оріль», яке  розташовано  за адресою м.Маріуполь вул. Пашковського 21/46. Свої  вимоги  прокурор обґрунтовує тим, що  внаслідок  порушення порядку та умов приватизації шляхом викупу, Регіональним  відділенням ФДМУ в Донецькій  області за спірним  договором незаконно здійснено відчуження 74,1м.кв. нежитлової площі підвалу, чим порушено право комунальної власності на зазначену площу Маріупольської міської ради.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина, або держави, в суді у випадках, визначених законом. Відповідно до ст. 36 Закону України „Про прокуратуру”, підставою представництва в суді держави є наявність порушень, або загрози порушень, економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних, або юридичних осіб, що вчиняються  у відносинах між ними і державою.

Згідно з ч.1 ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. В позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому саме полягає порушення інтересів держави і обґрунтовує необхідність їх захисту (ч. 2 ст.2 ГПК України).

Рішенням Конституційногго Суду України від 08.04.99 за №.№3-рп/99 визначено, що прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних чи інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. При цьому інтереси держави можуть збігатися повністю, частково, або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення КСУ встановлено, що під поняттям орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, зазначених в ч.2 ст.2 ГПК України, треба розуміти орган державної влади або орган місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади.

В п.5 мотивувальної частини рішення КСУ передбачено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах фактично є позивачем у справі, порушених за позовною заявою прокурора і на підставі ч.1 ст.2 ГПК України є  стороною в господарському процесі, цей орган здійснює процесуальні дії відповідно до вимог ст.22 ГПК України.

В постанові Вищого Господарського суду України від 22.11.2005р., яким скасоване попереднє рішення господарського суду по даній справі, при новому розгляді запропоновано ретельно перевірити статус позивача як органу, в інтересах якого мав відповідні підстави звернутися прокурор за захистом інтересів держави.

Відповідно до п.п. 1.1, 2.1. Положення  про Управління  міського майна, з  урахуванням  внесених змін від  22.03.05р. №957, Управління є  виконавчим  органом  міської ради та  йому  підзвітне. Виконує від імені та в інтересах територіальних громад повноваження по  володінню, користуванню та  розпорядженням об»єктами прав   комунальної власності.

За приписами п.31 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»сільські, селищні, міські ради  вправі  приймати  рішення про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення.

Таким чином,  суд першої  інстанції  дійшов   помилкового  висновку  зазначивши, що позивач не є органом місцевого самоврядування, який законом наділений повноваженнями органу виконавчої влади, тому безпідставно залишив відповдну позовну заяву без розгляду всуперечь ст.81 ч.1 ГПК України.

Судова колегія не приймає до уваги доводи відповідача про те, що позовна заява прокурора містить вимоги, що не призводять до захисту інтересів держави, а стосуються інтересів інших осіб, оскільки це є предметом розгляду справи по суті, та не стосуються предмету даного апеляційного оскарження. Крім того, відповідно до вимог ст.106 ГПК України, в даному випадку суд апеляційної інстанції позбавлений можливості розглянути справи по суті, а вирішує тільки питання щодо законності та обгрунтованості прийнятої ухвали суду першої інстанціїї.

За таких  підстав ухвала  Господарського  суду Донецької області від 11.04.2006 року підлягає скасуванню на підставі ст.104 ч.1 п.4 ГПК України через порушення норм процесаульного права, що призвело до прийняття неправільної ухвали.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, 103,104,105,106 Господарського процесуального кодексу України, суд -

                                                  П О С Т А Н О В И В:


          Апеляційне подання   Прокурора Орджонікідзевського району м.Маріуполя та  апеляційні скарги Управління міського майна Маріупольської міської ради м.Маріуполь Донецької області та Суб"єкта підприємницької діяльності Курдюмова Романа Анатолійовича м.Маріуполь Донецької області задовольнити.

Ухвалу  господарського суду Донецької області від 11.04.2006р. по справі №10/198пд скасувати.

          Справу 10/198пд  передати до Господарського  суду Донецької  області для  розгляду  по суті.








Головуючий          Стойка  О.В.


Судді:          Діброва  Г.І.


          Дзюба  О.М.


          













          Надруковано: 10 прим.

          

Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація