ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 215

РІШЕННЯ

Іменем України

11.01.2008

Справа №2-22/5012.1-2006

За позовом – АТЗТ «Канон», м. Сімферополь

До відповідача - Дитячого санаторію «Іскра» Міністерства  охорони здоров’я України , м.Євпаторія

Про стягнення  280622,94 грн.

За зустрічним  позовом Дитячого санаторію «Іскра» Міністерства  охорони здоров’я   України , м.Євпаторія

До відповідача  - АТЗТ «Канон», м. Сімферополь

Про визнання  договору недійсним

Треті особи – АТЗТ «Аспект», м.Сімферополь

                        ТОВ«Промхолдінг»,м.Сімферополь

                        Головне управління Державного казначейства в АРК, м.Сімферополь

                        Міністерство охорони охорони здоров’я України, м.Київ

Суддя С.В.Яковлєв

представники:

Від позивача  -  Гончаров Ю.О. – пред-к, дов. від 01.03.2007 р.  

Від відповідача  -  Тимошенко Л.О. – пред-к, дов. від 21.04.2006 р.

Від третіх осіб – 1) не з’явився

                            2) не з’явився

                            3) Капран М.В. – пред-к, дов. від 19.04.2007 р.

                            4) Тимошенко Л.О. – пред-к, дов. від 30.10.2007 р.

Сутність спору: АТЗТ «Канон» (далі позивач), звернулось до суду з позовною заявою про стягнення з Дитячого санаторію «Іскра» Міністерства  охорони здоров’я України (далі відповідач) 280622,94 грн. Вимоги мотивовані тим, що  відповідачем не виконані умови укладеного між сторонами 01.10.2003 р. договору № 026-Е у частині оплати вартості отриманої ним теплової енергії на опалення, гаряче водопостачання за період часу з жовтня 2003 р. по червень 2004 р.  На час звернення до суду його заборгованість склала 257583,50 грн.  Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість с урахуванням індексу інфляції та 3%  річних, а всього 280622,94  грн.

              Представник  позивача наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

              Представник відповідача заперечував проти позовних вимог.

              Відповідач 06.09.2004 р. надіслав до суду  зустрічну позовну вимогу, просив  згідно зі ст. 234 ЦК України  визнати недійсним  договір поставки теплової енергій № 026-Е від 01.10.2003 р.

              Ухвалою господарського суду АРК від 17.09.2004 р. зустрічний позов був прийнятий до розгляду .

              Представник відповідача під час розгляду справи наполягав на задоволені вимог, викладених у зустрічному позові, вважав, що при  укладені 01.10.2003 р. договору № 026-Е  позивач не мав наміру створити будь-які  правові наслідки.

               Представник позивача під час розгляду справи заперечував проти вимог, викладених у зустрічному позові, визначав ,що матеріали справи свідчать про надання ним теплової енергії позивачу та наявності у нього можливостей виконувати умови договору  № 026-Е.

                 Представник відповідача під час судового засідання, яке відбулось 11.01.2008 р. надав заяву про поворот виконання рішення  по справі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників учасників процесу , дослідивши представлені докази, суд                     

ВСТАНОВИВ :

Між позивачем та відповідачем 01.10. 2003 р.  був укладений  Договір   №026-Е на постачання  теплової енергії  на опалення, гаряче водопостачання , вентиляцію та технологічні служби.  Згідно з п. 1 зазначеного договору  позивач  повинен був  здійснювати постачання  відповідачу теплової енергії  у вигляді гарячої води  протягом всього року  для технологічних потреб,  на гаряче водопостачання  та опалення протягом опалювального сезону.

У зазначеному договорі зафіксовано те, що він набирав чинність з моменту його підписання та вважався щорічно  пролонгованим доки не буде надіслана заява  однієї із сторін  про відмову  від договору.

Між сторонами була укладена додаткова угода до договору № 026-Е, згідно з якою  були внесені зміни  в п.5 договору, з 27.11.2003 р. тариф за теплову енергію складав 297 грн. за 1 Гкал, вартість 1 кв. м площі, яка опалювалась, була визначена у розмірі 2.93 грн., а вартість 1 куб.м. гарячої води – 12.5 грн.  Крім того були внесені зміни  у п. 6  договору № 026-Е, відповідно до яких сторонами була вказана загальна  площа , яка опалювалась,  у розмірі  7100 кв.м.

Сторони уклали ще одну додаткову угоду  до договору № 026-Е , в який внесли зміни до п. п. «б» п. 7,  визначили, що  оплата теплової енергії повинна була здійснюватись  за фактичними показниками  приборів протягом  трьох днів  з дня підписання  акту приймання – сдачи  шляхом перерахування  сум на розрахунковий  рахунок позивача.

На момент укладення зазначеного договору, додаткових  угод до нього діяв Цивільний кодекс УРСР (далі ЦК), ст. 151 якого визначала, що в силу зобов'язання одна особа (боржник) зобов'язана була зробити на користь іншої особи (кредитора) певну дію або утриматися від виконання певних дій, а кредитор мав право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання  повинні були виконуватись належним чином та у встановлений термін (ст. 161 ЦК). Згідно зі ст. 162 ЦК  не допускалось відмова від виконання зобов'язання.

На момент розгляду спору в суді  набрали сили Господарський кодекс України і новий Цивільний кодекс України.

Згідно ст. 173 Господарського  кодексу України (далі ГК України)  господарським визнається зобов'язання, яке виникає між суб'єктами господарювання та іншими учасниками відносин у сфері господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний зробити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру  на користь іншого суб'єкта ( виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію та ін.) або утриматись від виконання певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тім числі і кредитор) має право  вимагати від зобов'язаної сторони  виконання її обов'язку. Ст.  193 ГК України визначає, що суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання  належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, не допускається відмова від виконання  зобов'язань, крім випадків, передбачених законом.

Ст. 275 ГК України  встановлює, що за договором енергопостачання  енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає  електричну енергію, пару,  гарячу і перегріту воду (далі – енергію) споживачу (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію  і дотримуватись  передбаченого договором режиму її використання, а також   забезпечити безпечну експлуатацію  використовуваного їм енергетичного устаткування. Відпустка енергії без оформлення  договору енергопостачання не допускається. Розрахунки  по договорам енергопостачання здійснюються  на підставі цін(тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. (ст.276 ГК України).

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України (далі  ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана зробити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші і т.п.) або утриматись від виконання певних дій, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання  повинне виконуватись належним чином відповідно до умов договору і вимогам ЦК України( ст. 526 ЦК України).

Ст. 610 ЦК України визначає , що порушенням  зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).  Боржник, який прострочив  виконання  грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний  сплатити суму боргу  з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3%  річних  від простроченої суми, якщо іншій розмір  процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

За договором постачання  енергетичними ресурсами через приєднану мережу  одна сторона (постачальник) зобов'язується  надавати  другій стороні (споживачу, абоненту) енергетичні ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується  оплачувати вартість  прийнятих ресурсів (ст. 714 ЦК України).

До матеріалів справи  надані  копії  підписаних сторонами актів  приймання -  сдачи  від 28.11.2003 р. ( ар./с. 11 т.1), від  30.12.2003 р. ( ар./с. 12, т.1), від 31.01.2004 р. (ар./с 13 т.1) , від  27.02.2004 р. ( ар./с. т.1), від 30.04.2004 р. ( ар./с. 15 , 16 т.1), від 01.06.2004 р. (ар./с. 17, т.1) , від 30.06.2004 р. ( ар./с, 18, т.1) , згідно з якими підтверджено отримання  відповідачем у жовтні - листопаді  2003 р.  теплової енергії  на суму 5909,50 грн.,  у грудні 2003 р. – на суму  50736 грн.,  у січні 2004 р. – на суму 43515 грн.,  у лютому 2004 р. – на суму  55580 грн., у березні 2004 р. – на суму 52125 грн., у  квітні 2004 р. 0 на суму  48310 грн., у травні 2004 р. – на суму 43760 грн., у  червні 2004 р. – на суму 43525 грн.

Під час розгляду справи відповідно до ухвали суду від 22.06.2006 р. була  проведена комплексна  судово-технічна  та судово – економічна експертиза , за результатами якої експертною установою оформлений висновок  № 113 від 30.06.2007р.  та експертний висновок № 46 від 04.10.2007 р. У зазначених документах зафіксовано встановлення  експертами того, що в період  дії договору № 026-Е  позивач мав  технічну можливість  для постачання теплової енергії відповідачу у  період часу  з 01.10.2003 р. по 31.08.2004 р., надані першим документи свідчать  про постачання ним  теплової енергії  у вигляді  гарячої води у розмірі 943 Гккал.

 Відповідач, відповідно до ст.33 ГПК України, заперечуючи проти отримання ним у вказаний період часу теплової енергії , визначав, що у його штаті були працівники , посадові обов’язки яких були пов’язані з обслуговуванням обладнання, необхідного для опалювання приміщень, він здійснював закупівлю вугілля та саме до нього були застосовані штрафні санкції  за понадлімітний  викид  забруднюючих речовин    у повітря  у період дії зазначеного договору. Вивчивши зазначені документи, суд вважає, що вони згідно зі ст. 34 ГПК України не можуть бути доказами того, що позивачем не були виконані умови договору № 026-Е  щодо постачання теплової енергії відповідачу у жовтні 2003 – червні 2004 р.

                 Під час розгляду справи відповідач наполягав на тому , що у січні - травні 2004 р. він отримував теплову енергію від іншого суб’єкта- ДСОЦ «Дружба» . До матеріалів справи долучена копія Акту перевірки КРУ в АРК № 12-66 від 19.11.2004 р. (ар./с 137-147 т.2) , в якому визначено, що з 01.08.2003 р. ДСОЦ «Дружба»  зупинив  з 01.08.2003р.  постачання відповідачу теплової енергії.   

                     Позивачем  під час слухання справи також  надані документи, яки підтверджують здійснення ним дії, щодо забезпечення виконання умов договору  №026-Е  щодо постачання теплової енергії відповідачу. Останнім на надані докази спростування зазначених в них фактів.

                       За таких обставин , вивчивши матеріали справи ,експертні висновки,  розрахунок суми позову, приймаючи  до уваги відсутність у матеріалах справи доказів необґрунтованого складання актів, які зазначені вище, суд , керуючись ст.ст. 161, 214ГК, ст.ст. 193, 275 ГК України, ст.ст. 526, 610, 625, 714   ЦК України, вважає, що підлягають задоволенню вимоги по стягненню заборгованості відповідача по договору № 026-Е з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у сумі 280622,94  грн.

    Як вказано вище, під час укладення  договору № 026-Е  , додаткових  угод до нього діяв Цивільний кодекс УРСР (далі ЦК). Під час виконання  умов зазначеного договору та звернення до суду набрали сили Господарський кодекс України ( далі ГК України) та новий Цивільний кодекс України ( далі ЦК України).

    Відповідно до ст.41 ЦК  угодою  визнавались дії громадян і організацій, направлені на встановлення, зміну або припинення цивільних прав або обов'язків. Недійсною вважалась  угода , яка була вчинена для виду , без наміру  створення юридичних наслідків  ( ст. 58 ЦК).

    У ст. 174 ГК України  встановлено, що господарські зобов'язання можуть виникати також з господарського договору  та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

     Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення  цивілних прав та обов’язків (ст.202 ЦК України). У ст. 203 ЦК України  встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, до яких , зокрема відноситься  положення про те, що  правочин має бути спрямований на  реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

       Відповідно до ст. 215 ЦК України  підставою  недійсності  правочину є недодержання в момент  його вчинення  стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами  першою - третьою, п'ятою та шостою ст. 203 ЦК України.

        У ст.  234  ЦК України  визначено, що  фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались  цим правочином.

   Відповідач по справі  у зустрічному позові наполягає на тому, що, укладаючи 01.10. 2003 р.  Договір № 026-Е,  позивач не мав наміру  створити правові наслідки , які були обумовлені зазначеним договором, він вважає, що останній не мав можливості надати будь-які послуги по постачанню тепловою енергії в наслідок того, що не мав у користування  необхідного для цього обладнання.   

  Зазначені твердження спростовуються матеріалами справи.  Так, у матеріалах справи є  висновок № 167 від 21.03.2005 р. судової будівельно-бухгалтерської експертизи, проведення якої було здійснено на підставі ухвали суду від 06.12.2005 р. ( ар./с 10-21 , т.3) . У зазначеному документі зафіксовано те, що позивачем проведені роботи по  реконструкції котельної , розташованої  за адресою: м.Євпаторія, вул. Кірова, 91, яка раніше була у власності відповідача, та під час її отримання АТЗТ «Канон» знаходилась у аварійному стані.

   Крім того ,  відповідачем залучена до матеріалів справи  копія рішення  господарського суду АРК від 21.03.2005 р. по справі № 2-8/2372 -2005 , в якому  судом був встановлений факт  того, що на підставі укладеного 10.10.2003 р.  між  Санаторієм «Іскра» МОЗ України та  АТЗТ «Аспект» договору купівлі – продажу  за № 049-03  АТЗТ «Канон»  14.11.2003 р. була передана  будівля котельної , пральні з приміщенням, площею 616,7 кв. м.  Постановою Верховного суду  України від 06.04.2006 р.  зазначене рішення залишено без змін , тобто набрало законної сили.    

   Відповідачем надана копія рішення господарського суду АРК. по справі № 2-29/3392-2006 від 18.06.2007 р. Судом під час розгляду вказаної справи  за позовом АТЗТ «Канон» до Дитячого спеціалізованого санаторію «Іскра» МОЗ України  був встановлений факт   отримання  першим від ТОВ «Промхолдінг» нерухомого майна , а саме, будівлі котельної  і пральної з приміщеннями  загальною площею 616,7 кв.м.  

  Крім того до матеріалів справи залучена Постанова Севастопольського апеляційного господарського суду  від 05.06.2007 р. по справі № 2-13/16650-2006 , якою залишено без змін рішення господарського суду АРК від 06.02.2007 р. по зазначеній справі. Надані матеріали свідчать про те, що під час розгляду справи № 2-13/16650-2006  судами був встановлений факт  отримання   АТЗТ «Канон»  від  ТОВ «Промхолдінг» 17.11.2003 р.  будівлі котельної  і пральної з приміщеннями  загальною площею 616,7 кв.м.  

      Вивчивши зазначені судові рішення,  суд прийшов до висновку, що знайшов підтвердження факт отримання позивачем до моменту початку надання  згідно з договором № 026-Е відповідачу послуг по теплопостачанню необхідного приміщення та обладнання, та зазначений факт згідно зі ст. 35 ГПК України не потребує повторного доказування. На підставі викладеного стає зрозумілим, що  твердження останнього про відсутність  у АТЗТ «Канон» можливості надання послу за договором № 026-Е,  в наслідок чого підтверджене також відсутність у нього наміру  створити правові наслідки , які були обумовлені зазначеним вище договором , базуються на припущеннях та спростовуються матеріалами справи , висновками експертів.  За таких обставин суд вважає, що не підлягають задоволенню вимоги відповідача, викладені у зустрічному позові щодо визначення недійсним договору  №026-Е

      Крім того, у матеріалах справи ( ар./с  № 142 , т.1) є копія  листа  відповідача  № 136 від 06.08.204 р. , в якому він попереджає позивача про  припинення  з 06.08.2004 р. дії договору № 026- Е. Зазначена копія  завірена печаткою позивача та залучена судом до матеріалів справи за його клопотанням, що є підтвердженням про отримання ним вказаного листа.

     В силу викладеного, керуючись умовами договору № 026-Е , які були узгоджені сторонами під час його укладення, суд вважає що саме  з 06.08.2004 р. між АТЗТ «Канон»  та Дитячим санаторієм  «Іскра» МОЗ  України відсутні будь-які правовідносини  щодо здійснення першим  постачання  останньому теплової енергії  у вигляді гарячої води. За таких обставин , приймаючи до уваги те, що  договір № 026-Е за своєю природою є правочином щодо надання послуг та може бути визнаний недійсним на майбутнє,  суд вважає, що в наслідок припинення його дії на час розгляду справи не можуть бути задоволені вимоги по визнанню його недійсним.

     У судовому засіданні , яке відбулось 11.01.2008 р., представник відповідача заявив  клопотання про поворот виконання рішення господарського суду АРК від 07.07.2005 р. по справі № 2-19/2519 - 2005  та поверненню бюджетних коштів у розмірі 280622,94 грн.  Матеріали справи свідчать про те, що позов  був розглянутий судом  у 2005 р. Господарським судом АРК по справі № 2-19/2519-2005 07.07.2005 р. прийнято рішення про стягнення з відповідача  на користь позивача 280 622 , 94 грн. Постановою Севастопольського  апеляційного господарського суду  від 15.09.2005 р. вказане рішення залишено без змін. Вищий господарський суд України  постановою від 14.12.2005 р.  по справі № 2-19/2519-2005 задовольнив касаційну скаргу  відповідача,  постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 15.09.2005 р.  та рішення господарського суду АРК у справі  № 2-19/2519-2005 скасував,  справу передав  на новий розгляд  до господарського суду АРК.

     Надані відповідачем документи свідчать про те, що після набрання рішенням по справі № 2-19/2519-2005 законної сили господарським судом АРК 12.10.2005 р. був виданий наказ по стягненню на користь позивача 282 440,95 грн.

      Відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» вказаний виконавчий документ був надісланий до  відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції  для примусового виконання.

       До матеріалів справи залучено пояснення керівника відділу державної виконавчої служби Євпаторійського міського управління юстиції (вих.. № 4911/04/04-20 від 25.12.2007 р.) , в якому визначено що рішення по справі  № 2-19/2519-2005 про стягнення з відповідача 282440,95 грн. фактично виконано.  Відповідачем  надані документи виконавчого провадження по примусовому виконанню  рішення  господарського суду АРК по справі  № 2-19/2519-2005, яки також свідчать про сплату  на користь відповідача  282440,95 грн.

                        Вивчивши зазначені документи , приймаючи до уваги встановлення обґрунтованості вимог позивача про стягнення з відповідач на користь позивача  заборгованості  за договором  №026-Е з урахуванням індексу інфляції та 3% річних у сумі 280622,94  грн. суд, керуючись ст. 122 ГПК України , приходить до висновку, що клопотання відповідача  про поворот виконання рішення по справі № 2-19/2519-2005 не підлягає задоволенню. При цьому суд вважає необхідним прийняти до уваги те, що матеріалами справи підтверджено перерахування відповідачем на користь позивача 282 440,95 грн. під час примусового виконання вказаного вище рішення господарського суду АРК по справі  № 2-19/2519-2005.

                      Судові витрати підлягають віднесенню на учасників процесу згідно зі ст.. 49 ГПК України.

     За згодою учасників процесу сторін в ході судового засідання, яке відбулось 11.01.2008 р., були оголошені вступна та резолютивна частини рішення. Згідно зі ст. 84 ХПК України рішення оформлене і підписане 17.01.2008 р.

    Керуючись ст.ст. 49,  82-85 ГПК України  , суд

ВИРІШІВ :

1.          Первісний позов  задовольнити .

2.          Стягнути з Дитячого санаторію «Іскра» Міністерства  охорони здоров’я України ( м.Євпаторія, вул. Кірова ,91 , код ЄДРПОУ 019958401056, банківські

 реквізити невідомі) на користь Акціонерного товариства  закритого типу    «Канон» ( м. Сімферополь, вул. Самохвалова, 19, п/р 260052045 у КРД АППБ    «Аваль, МФО 324021, код ЄДРПОУ 22278184)  276743,13 грн. –     заборгова-   ності за теплову енергію з урахуванням індексу інфляції,  3879,82грн. – 3%   річних, 1700 грн. – державного мита, 118 грн. витрат на інформаційно-    технічне забезпечення процесу .

3.            У задоволенні зустрічного позову - відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Яковлєв С.В.