Олевський районний суд Житомирської області    

 Справа № 2-а-918/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 20 травня 2011 року                                                                                   м. Олевськ

          Суддя Олевського районного суду  Житомирської області Стратович О.В. розглянувши  в порядку письмового провадження адміністративну справу  за позовом  ОСОБА_1  до Управління Пенсійного Фонду (УПФ)  України в Олевському районі Житомирської області про визнання дій протиправними та стягнення  невиплаченої  пенсії як потерпілому від аварії на ЧАЕС,

В С Т А Н О В И В :

           Позивачка  звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати дії Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області  притиправними ,  стягнути на її користь з відповідача  за період з 01 жовтня 2010 року по 01 квітня 2011 року 1550,50 грн. додаткової пенсії та 22980,00 грн. невиплаченої пенсії ,  зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі Житомирської області провести перерахунок і  встановити розмір пенсії  у відповідності до ст. ст.  50, 54 ч. 4   Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,    у зв’язку з тим, що вона є  інвалідом 3-ї групи захворювання  пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, знаходиться на обліку в УПФ України в Олевському районі як  особа, віднесена до 1-ї категорії, отримує пенсію у зв’язку  з настанням інвалідності і має право на зазначені пільги.

Позивачка зазначає, що вона зверталася до Управління Пенсійного фонду України  в Олевському районі Житомирської області з проханням провести перерахунок її пенсії, як інваліда   3-ї групи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та нарахувати і виплатити  їй недоотриману пенсію, однак Управлінням Пенсійного фонду України в Олевському районі їй було відмовлено та зазначено, що пенсія призначена і виплачується правильно посилаючись на постанову Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»№ 654 від 16.07.2008 року.

          Позивачка  в судове засідання не з’явилася, згідно поданої  письмової заяви,  просить справу розглянути без її участі, позовні вимоги підтримує повністю.

          Представник Управління Пенсійного фонду України в Олевському районі  Житомирської області в судове засідання не з’явився, про дату,  час та місце розгляду справи повідомлений у встановленому законом порядку, тому справа розглядається без його участі.

 Встановлено, що  позивачка  є інвалідом 3-ї групи, захворювання пов'язаної з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС,  з 12 березня 2008 року знаходиться на обліку в Управлінні Пенсійному фонду України в Олевському районі Житомирської області, як особа віднесена до категорії 1 потерпілої внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС, що стверджується листом відповідача, копією паспорту позивачки,  довідкою МСЕК про інвалідність позивачки,  пенсійним посвідченням .

Статтею 49 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” N 796 передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини 4 статті 54 Закону N 796, яка визначає підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та у зв'язку з втратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3-й групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 цього Закону інвалідам 3-ї  групи віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Виплата додаткової пенсії відповідно до статті 53 зазначеного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Відповідно до частини 3 статті 67 Закону „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” N 796,  у випадку збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб , які втратили працездатність, встановленого законом , збільшується розмір пенсії, відповідно  ст. 54 цього Закону ,а також розмір додаткової пенсії за шкоду завданою здоров’ю , особам віднесеним до 1категорії. Перерахунок пенсії проводиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 КАС України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією України за Законами України.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та Законами України (ст. 1 13 Конституції України).

            В даному випадку Закон України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ визначає порядок і розміри  пенсійних виплат.

Виплата пенсійних виплат по постанові КМ України від 16 липня 2008 року № 654 є неправомірними, оскільки постанова суперечить базовим положенням Конституції України про статус закону України як акта вищої юридичної сили в системі нормативно-правових актів держави та самому Закону, який регулює зазначені відносини.  

Крім того, відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року N 9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Згідно приписам ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13 червня 2007 року № 8 «Про незалежність судової влади»зазначено, що відповідно до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод (абз.1 п.19).

Відповідно до положень Конституції України, найвищою соціальною цінністю в Україні є людина, її права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, а їх

утвердження і забезпечення є головним обов'язком держави (ст. 3), права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними (стаття 21), їх зміст і обсяг при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не може бути звужений (стаття 22).

Зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України (лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк).

Окрім того, встановлений ч. 2 ст. 95 Конституції України, ч. 2 ст. 38 Бюджетного Кодексу перелік правовідносин, які регулюються Законом про Державний бюджет України, є вичерпним, а тому цей закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України, зокрема Законом України «Про статус і соціальний статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та не може будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.

Також  УПФ України  в Олевському районі   є належним відповідачем, оскільки відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого  постановою КМУ від 24.10.2007 року № 1261 та з урахуванням Положення про Управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління ПФУ від 30.04.2002 року № 8-2, саме зазначений  відповідач  забезпечує своєчасне і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства, отже є відповідачем у справах щодо здійснення виплат  пенсії особам, які проживають на території радіоактивного забруднення за відповідними позовами.

Таким чином саме відповідач УПФ України  в Олевському районі   неправомірно обмежував позивачку  у її праві на отримання додаткової та основної пенсії  в розмірах, зазначених в ст. ст. 50, 54 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“, чим порушив її  право на соціальний захист від наслідків Чорнобильської катастрофи.           

Як вбачається з  адміністративного позову, позивачка просить про захист своїх прав на отримання  додаткової та основної пенсії як особа, яка є  інвалідом 2-ї групи, захворювання пов'язаної з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС та постійно проживає  на території радіоактивного забруднення.

Разом з тим, обираючи спосіб захисту порушеного права позивачки, слід керуватися тим, що відповідно до положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зазначена пенсія призначається і виплачується  управлінням пенсійного фонду.

З огляду на те, що  спеціальним Законом,  який встановлює гарантований державою рівень матеріальної підтримки потерпілих від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, функції щодо призначення та виплати відповідної пенсії  віднесено до компетенції органів пенсійного фонду, тому суд не уповноважений здійснювати розрахунки сум зазначеної доплати, а також стягувати вказану  суму.

Також  ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тому, суд вважає  за необхідне  для  захисту прав позивачки  зобов'язати Управління Пенсійного Фонду України,  провести перерахунок та виплату позивачці додаткової та основної пенсії  як особі, яка є інвалідом 3-ї групи, захворювання пов'язаної з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до ст.  50, ч. 4 ст.  54, ч. 3 ст. 67   Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період   з 22 вересня 2010 року по 01 квітня 2011 року, оскільки  позивачка дізналася  про порушення своїх прав 22 березня 2011 року, як слідує з довідки відповідача  за № 2346/02 від 22 березня  2011 року.

Відповідач УПФ України  в Олевському районі  є розпорядником  коштів на вказані видатки, проте допустив протиправну бездіяльність і позивачці в добровільному порядку заборгованості  у повному обсязі не виплатив.

Позивачці в частині  зобов’язання відповідача в подальшому виплачувати пенсію у відповідності до ст.ст.50,54 ч.4, ст. 67 ч. 3 Закону України  “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ слід відмовити, оскільки суд, відповідно до ст.ст.105,162 КАС України, має зазначити початкову та кінцеву дату здійснення такого нарахування і  не може на майбутнє передбачати певні дії.

             Керуючись ст.ст. 8,  22 Конституції  України,  ст.ст. 50,54, 67  Закону України “ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи “ від 28.02.1991 року ( з змінами і доповненнями),    ст.ст. 10, 11, 71, 86, 99, 159, 162, 163, 167, 186  КАС України,      

ПОСТАНОВИВ:

             Позов  ОСОБА_1  -  задовольнити частково.

           Визнати дії  Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області щодо виплати ОСОБА_1  не у відповідності із  ст. 50, ч. 4 ст.  54  Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“ – протиправними.

Зобов’язати  Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районі Житомирської області провести перерахунок та виплату ОСОБА_1  пенсії   відповідно до  ст.  50, ч. 4 ст. 54 ,ч. 3 ст. 67  Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи“,  за період з  22 вересня 2010 року по 01 квітня 2011 року.

Управління Пенсійного Фонду України в Олевському районні Житомирської області звільнити від сплати державного мита на підставі п. 34 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

ОСОБА_1  звільнити від сплати державного мита на підставі п. 18  ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито».

В решті позову ОСОБА_1  відмовити .

Апеляційна скарга на  постанову суду першої інстанції може бути подана  до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Олевський районний суд Житомирської області протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом  частини третьої  ст. 160 КАС України, а також прийняття  постанови  у письмовому провадженні   апеляційна скарга  подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя:О. В. Стратович