РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  2-1767/2011

"05" липня 2011 р.  року                                                                                м. Сімферополь

Залізничний районний суд м. Сімферополя у складі:

головуючого, судді – Шильнова М.О.

при секретарі           -  Потєтєнькіної Є.В.

за участю адвоката – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя до ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3 про зобов’язання провести відповідну перебудову, –

 В С Т А Н О В И В :

Желєзнодорожна районна рада м. Сімферополя  звернулась  до суду з позовом до ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3 про зобов’язання провести відповідну перебудову. Позовні вимоги виконкому Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя мотивовані тим, що власник частки будинку по АДРЕСА_1, самовільно, без отримання дозволу, здійснила реконструкцію сараїв «Е» та «Г». На підставі наведеного, позивач просить зобов’язати ОСОБА_2 провести відповідну перебудову по відновленню у первинних розмірах самовільно реконструйованих сараїв літ. «Е», літ. «Г» по АДРЕСА_1 за особисті кошти.

До судового засідання представник позивача не з’явився, надав на адресу суду телефонограму з проханням розглянути справу за його відсутності, наполягав на задоволенні позовних вимог.             

У судовому засіданні відповідач та її представник позовні вимоги не визнали та просили відмовити у їх задоволенні.             

Представник третьої особи у судовому засіданні позовні вимоги позивача підтримала та просила їх задовольнити.

Заслухавши пояснення сторін, адвоката, який прохав позовні вимоги задовольнити, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя підлягають задоволенню, з наступних підстав.   

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до  договору дарування від 10.06.2004 року ОСОБА_4 є власником 17/100 часток домоволодіння по АДРЕСА_1 (а.с. 82).

На підставі рішення Залізничного районного суду м. Сімферополя від 13.02.1984 року за ОСОБА_5 визнано право приватної власності на  28/100 часток домоволодіння по АДРЕСА_1.

Відповідно до свідоцтва про шлюб від 21.08.1992 року, ОСОБА_5 зареєструвала шлюб з ОСОБА_2  та змінила прізвище на «Горбенко».

Районна рада наділена повноваженнями пред'являти позови про знос самовільно зведених об'єктів виключно до тих громадян, у яких відсутні документи, передбачені чинним законодавством, як підтвердження законності даних дій.   

Відповідно до ч.1 ст. 376 Цивільного кодексу України, житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належного проекту, або із істотними порушеннями будівельних норм і правил.   

Частиною 4 ст. 376 ЦК України передбачено, що якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На підставі акту перевірки дотримання вимог земельного законодавства № 91 від 14.02.2011 року встановлено, що у ході реконструкції сараїв літ. «Е» та літ. «Г» ОСОБА_2 самовільно збільшила площу забудови на 13,84 кв.м (а.с.6).

Відповідно до відповіді Інспекції ДАБК в АРК  від 12.03.2010 року,  ОСОБА_2 дозвіл на виконання будівельних робіт за адресою: АДРЕСА_1 у м. Сімферополі не надавався (а.с. 5).

Згідно з ч. 7 ст. 376 ЦК України, у разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя про зобов’язання ОСОБА_2 провести відповідну перебудову по відновленню у первинних розмірах самовільно реконструйованих сараїв літ. «Е», літ. «Г» по АДРЕСА_1 за особисті кошти, обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню.

Крім того, у відповідності до статті 88 Цивільного процесуального кодексу України, відповідач повинен відшкодувати   Желєзнодорожній районній раді м. Сімферополя витрати на ІТЗ – 37 грн., а також на рахунок бюджету з нього належить до стягнення судовий збір – 8,5 грн.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 369, 376, 386, 391  Цивільного Кодексу України, керуючись ст. ст. 10, 11, 209, 212, 214-215, 218, 294 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя до ОСОБА_2, третьої особи ОСОБА_3 про зобов’язання провести відповідну перебудову – задовольнити частково.

Зобов’язати ОСОБА_2 провести відповідну перебудову по відновленню у первинних розмірах самовільно реконструйованих сараїв літ. «Е», літ. «Г» по АДРЕСА_1 за особисті кошти.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь  Желєзнодорожної районної ради м. Сімферополя витрати на ІТЗ у розмірі 37 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 08 грн. 50 коп.

Апеляційна скарга на рішення  суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну  скаргу протягом десяти днів  дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасованою набирає законної сили після розгляду справ апеляційним судом.

Суддя