Справа  № 2-а-6476/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19 травня 2011 року Суддя Чернігівського районного суду Чернігівської області Криворученко Д.П., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області (надалі УПСЗН Чернігівської РДА) про визнання дій та бездіяльності незаконними, зобов’язання здійснити нарахування та виплату допомоги на оздоровлення, -   

ВСТАНОВИВ:

Позивач 27 квітня 2011 року звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про:

- визнання неправомірними дії і бездіяльність сторони відповідача щодо не нарахування та виплати щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, як особі віднесеної до 2 категорії, відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов’язання відповідача здійснити нарахування та виплату за 2010 рік щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі 5 мінімальних заробітних плат, як особі віднесеної до 2 категорії, відповідно до ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

Ухвалою судді від 05.05.2011 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі за даним позовом.

Справа розглядається, відповідно до приписів ст.1832 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку скороченого провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі та без проведення судового засідання.

17.05.2011 року від сторони відповідача –УПСЗН Чернігівської РДА надійшли письмові заперечення на позов які зводяться до того, що позивач дійсно перебуває на обліку в УПСЗН Чернігівської РДА, як ліквідатор аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії і йому 26.01.2011 року за 2010 рік, відповідно до ПКМУ №562 від 12.07.2005 року, була виплачена щорічна допомога на оздоровлення в розмірі 100 грн., які призначалась та виплачувалась згідно чинного законодавства.

Дослідивши матеріали адміністративної справи суд вважає, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню, з наступних підстав та міркувань.

Відповідно до приписів ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).   

Відносини, що склалися між позивачем та відповідачем є публічно-правовими відносинами, виходячи із змісту статті 3 та статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом встановлено, що позивач народився 06.06.1951 року, зареєстрований проживаючим АДРЕСА_1 та області, є пенсіонером, учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС 2 категорії, про що свідчить його паспорт громадянина України та відповідні посвідчення.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.      

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до приписів ст.48 Закону України від 28.02.1991 р. №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.  

Підпунктом 11 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 р. №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 48 Закону України від 28.02.1991 р. №796-XII було викладено в такій редакції: «Одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, та сім'ям, які втратили годувальника із числа осіб, віднесених до учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та смерть яких пов'язана з Чорнобильською катастрофою, щорічна допомога на оздоровлення виплачується в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України».

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, то він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення.  

Позицію сторони відповідача, викладену в письмових запереченнях, суд рахує не обґрунтованою та хибною, оскільки виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконним актами при вирішенні цього спору слід виходити з того, що при нарахуванні та виплаті позивачу зазначеної допомоги підлягають застосуванню положення спеціального Закону України від 28.02.1991 р. №796-XII, в якому законодавець чітко зазначив розмір компенсації.   

Враховуючи те, що нормами зазначеного Закону встановлений розмір грошової допомоги, а дія інших нормативно-правових актів може застосовуватись лише в частині, що не суперечить цьому Закону, суд приходить до висновку, що будь-яким іншим нормативно-правовим актом не може визначатись інший розмір щорічної допомоги на оздоровлення.

Наділивши зазначеною соціальною гарантією осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, держава таким чином взяла на себе публічне зобов’язання забезпечити належний матеріальний рівень цих осіб.

Тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв’язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов’язання держави забезпечити соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами визначаються, зокрема, основи соціального захисту, а статтею 75 Конституції встановлено, що єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України. Конституція не надавала права парламенту делегувати свої повноваження іншим державним органам, а останнім - своїми нормативно-правовими актами змінювати положення законів.

Частиною 1 статті 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»було встановлено, що конкретні розміри всіх доплат, пенсій і компенсацій (передбачених цим Законом) підвищуються Кабінетом Міністрів України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати.   

Враховуючи особливий статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та обумовлену цим необхідність їх адекватного соціального захисту, Верховна Рада України вже у 2006 році доповнила Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»статтею 71, в якій встановлено, що дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону (Закон №231-V від 5 жовтня 2006 року).   

Як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 11.10.2005 №8-рп/2005 (справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання) зміст прав і свобод людини - це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку. Обсяг прав людини - це кількісні показники відповідних можливостей, які характеризують його множинність, величину, інтенсивність і ступінь прояву та виражені у певних одиницях виміру.   

Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами та свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод - це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірюваних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики.   

Враховуючи вищевикладене, суд погоджується із позицією позивача щодо порушення його права на отримання гарантованої державою щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат.

До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

УПСЗН Чернігівської РДА не надало суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх дій.

Відповідно до ч.1 ст.256 КАС України, негайно виконуються постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження.

За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими та відповідно такими, що підлягають задоволенню повністю.

Позивач, як особа, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, звільнений від сплати судових витрат.

Керуючись ст.ст.3, 8, 21, 64, 92 Конституції України, ст.ст.48, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.53 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік», ст.2 Закону України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати», й у відповідності до ст.ст.2, 9, 21, 71, 99, 102, 158-163, 1832, 185-186, 256  КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області (надалі УПСЗН Чернігівської РДА) про визнання дій та бездіяльності незаконними, зобов’язання здійснити нарахування та виплату допомоги на оздоровлення, задовольнити повністю.

                     Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення за 2010 рік в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, як особі віднесеної до 2 категорії,  відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області здійснити нарахування та виплату за 2010 рік ОСОБА_1 щорічної допомоги на оздоровлення в розмірі 5 мінімальних заробітних плат, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 2 категорії, відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та відповідно до Закону України «Про державний бюджет України на 2010 рік», з урахуванням фактично виплачених коштів.

Допустити негайне виконання постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмову провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Чернігівській районний суд Чернігівської області, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя            Д.П. Криворученко