Справа  № 2-а-7961/11

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

     25 червня 2011 року                                                                                            м. ЧернігівСуддя Чернігівського районного суду Чернігівської області Криворученко Д.П., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області (надалі УПСЗН Чернігівської ОДА) про визнання протиправною бездіяльність, зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства особи проживаючої в зоні гарантованого добровільного відселення, -   

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 30 травня 2011 року звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про: - визнання протиправною бездіяльності сторони відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства особи проживаючої в зоні гарантованого добровільного відселення , передбаченої ст.37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції чинній до 10 січня 2007 року, у розмірі 40 % мінімальної заробітної плати; - зобов’язання відповідача здійснити нарахування щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства особи проживаючої в зоні гарантованого добровільного відселення, передбаченої ч.1 ст.37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в редакції чинній до 10 січня 2007 року, у розмірі 40 % мінімальної заробітної плати та забезпечити її виплату за період а межах строку позовної давності та по день відкриття провадження у справі, за виключенням раніше нарахованих і сплачених за вказаний період сум; - допустити негайне виконання постанови суду.

Позовні вимоги обґрунтовуються тим, що позивач є потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС і постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю. Відповідно до приписів статті 37 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, зокрема у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати, однак згадана компенсація позивачу взагалі не виплачується.

Ухвалою судді від 08 червня 2011 року відкрито скорочене провадження в адміністративній справі за даним позовом.

Справа розглядається, відповідно до приписів ст.1832 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку скороченого провадження без виклику осіб, які беруть участь у справі та без проведення судового засідання.

17.06.2011 року за №01/2841 від сторони відповідача –УПСЗН Чернігівської ОДА надійшли письмові заперечення на позов які зводяться до того, що відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №936 від 20.09.2005 року виплати компенсацій та допомог громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, здійснюється уповноваженим органом праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації громадян. Такі виплати здійснюються на підставі заяви потерпілого з дня звернення. Позивач до УПСЗН Чернігівської ОДА з заявою та необхідними документами для виплати грошової допомоги, не звертався, а тому йому названа допомога управлінням не призначалась.

Дослідивши матеріали адміністративної справи суд вважає, що позов ОСОБА_2 не підлягає задоволенню, з наступних підстав та міркувань.

Відповідно до приписів ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб’єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди, перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій).   

Згідно положень ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2, народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, є  особою постраждалою від наслідків ЧАЕС 3 категорії, населений пункт де проживає позивач, згідно ПКМУ №106 від 23.07.1991 року віднесено до зони гарантованого добровільного відселення, про що свідчить паспорт громадянина України серії НОМЕР_1, посвідчення серії НОМЕР_2, довідка виконавчого комітету селищної ради №1272  від 23.05.2011 р.

Відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.      

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до приписів ст.37 Закону України від 28.02.1991 р. №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, зокрема у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати. Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації.

Підпунктом 8 пункту 28 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 р. №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»текст статті 37 Закону України від 28.02.1991 р. №796-XII було викладено в такій редакції: «Громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України. Ця допомога виплачується щомісячно органами праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації. Виплата за два і більше місяців забороняється».

Однак Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. №10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2 - 4, 6 - 8, 10 - 18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20 - 22, 24 - 34, підпунктів 1 - 6, 8 - 12 пункту 35, пунктів 36 - 100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України»та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення»Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Враховуючи те, що позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, то він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства.  

Згідно положень Постанови Кабінету Міністрів України №936 від 20.09.2005 року «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»призначення громадянам компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг здійснюється за єдиною заявою відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 р. N1146 «Про вдосконалення механізму надання соціальної допомоги». Органи соціального захисту населення, що проводять нарахування та виплати, передбачені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», звіряють у разі потреби отриману від громадян інформацію щодо правомірності нарахування компенсаційних виплат з відділами персоніфікованого обліку згідно з Єдиним автоматизованим реєстром осіб, які мають право на пільги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 січня 2003 р. N117. Виплата компенсацій, допомоги певних видів та надання пільг у разі, коли вперше встановлено відповідний статус постраждалої особи і видано відповідне посвідчення, проводиться з дня подання громадянином заяви, але не раніше ніж з дня видачі йому посвідчення встановленого зразка. У разі зміни категорії постраждалої особи або її посвідчення проведення виплати поновлюється з дня припинення останньої виплати за умови, що особа мала право на такі виплати та повідомила про це уповноважений орган протягом трьох місяців. У разі зміни місця реєстрації або місця роботи громадянин для отримання виплати за новим місцем реєстрації або місцем роботи подає протягом трьох місяців заяву та довідку про отримані виплати (нарахування).  Виплата компенсацій та допомоги певних видів, передбачених Законом, проводиться центрами по нарахуванню і виплаті соціальних допомог, управліннями праці та соціального захисту населення районних (міських) держадміністрацій, виконкомів міських, районних у містах рад за місцем реєстрації громадян працюючим і непрацюючим громадянам та пенсіонерам, зокрема пенсіонерам та особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, Державної кримінально-виконавчої служби та інших структур, громадянам, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, громадянам, які працюють у громадян, що займаються підприємницькою діяльністю без утворення юридичної особи, зокрема і щомісячна грошова допомога - громадянам, які проживають на території зон радіоактивного забруднення, у зв'язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідно до частини першої статті 37 Закону, постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 р. N836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Наведене свідчить, що постраждала особа, яка має правові підстави та бажання отримувати щомісячні компенсаційні виплати, повинна за місцем реєстрації звернутись з заявою до Управління праці та соціального захисту населення та надати відповідні підтверджуючі документи.         

Однак надані позивачем документи в обґрунтування позовних вимог, не підтверджують той факт, що він в дійсності звертався до сторони відповідача з заявою на призначення йому та виплату щомісячної грошової допомоги, як громадянину, який проживає на території зони радіоактивного забруднення, у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства і УПСЗН Чернігівської ОДА було відмовлено у виплаті названої компенсації або ж її виплачено в розмірах менших ніж передбачено законодавством.

Тому заперечення УПСЗН Чернігівської ОДА на позов ОСОБА_2 заслуговують на увагу і є цілком обґрунтовними, оскільки базуються на приписах законодавства, що регулює порядок і умови надання громадянам, що постраждали від наслідків аварії на Чорнобильській АЕС компенсації у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва.   

Таким чином заявлений позов ОСОБА_2 є передчасним, оскільки УПСЗН Чернігівської ОДА на даний час не порушено права, свободи або інтереси позивача, а тому в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Позивач, як особа, що постраждала внаслідок аварії на Чорнобильській атомній електростанції, звільнений від сплати судових витрат.

Керуючись ст.37 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Постановою Кабінету Міністрів України №936 від 20.09.2005 року «Про затвердження Порядку використання коштів державного бюджету для виконання програм, пов’язаних із соціальним захистом громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», й у відповідності до ст.ст.2, 9, 21, 71, 99, 102, 158-163, 1832, 185-186 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Чернігівської районної державної адміністрації Чернігівської області про визнання протиправною бездіяльність, зобов’язання здійснити нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги у зв’язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства особи проживаючої в зоні гарантованого добровільного відселення.

           Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному ст.254 КАС України. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч.3 ст.160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмову провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області, з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя            Д.П. Криворученко