Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22а-2716\11 Головуючий у суді І-ї інстанції Конякін С.М.
99 Доповідач Карпенко О. Л.
ПОСТАНОВА
Іменем України
21.03.2011 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:
Головуючого судді – Кривохижі В.І.
Суддів – Карпенка О.Л.
Черниш Т.В.
розглянувши у порядку письмового провадження в м. Кіровограді адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі про визнання протиправною бездіяльність, стягнення невиплаченого підвищення до пенсії, як «дитині війни», зобов’язання здійснювати нарахування та виплату підвищення пенсії у розмірі визначеному ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі на постанову Голованівського районного суду Кіровоградської області від 15 березня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
16 лютого 2010 року ОСОБА_3 звернулася в суд з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області про визнання протиправною бездіяльність, стягнення з відповідача недоплачене підвищення пенсії, передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за 2009 рік, зобов’язання відповідача здійснювати їй, як «дитині війни», нарахування та виплату підвищення пенсії у визначеному Законом розмірі. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона має статус «дитини війни»та має право на отримання підвищення пенсії в розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком. Однак відповідачем протиправно з 01 січня 2009 року здійснюється нарахування та виплата зазначеного підвищення до пенсії у розмір, меншому ніж це передбачено Законом.
Зазначала, що має статус дитини війни і відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має право на щомісячне підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Постановою Голованівського районного суду Кіровоградської області від 15 березня 2010 року позов задоволено. Суд зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу за вказаний період підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року, з урахуванням здійснених виплат.
Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції щодо скасування оскаржуваної постанови в частині визнання протиправною бездіяльність та зобов’язання провести нарахування та виплату позивачці підвищення пенсії як «дитині війни», відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за 2009 рік виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»з урахуванням фактично отриманих позивачкою сум. Скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Суд не врахував норм Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», Законів про державний бюджет на відповідні роки. Суд також не врахував того, що кошти на виплату підвищення пенсії відповідачу не надавалися, а Пенсійний фонд не зобов’язаний здійснювати таких виплат. Суд не взяв до уваги заперечення відповідача щодо пропуску позивачкою строку звернення до адміністративного суду.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - зміні.
Вірно встановлено судом першої інстанції, що станом на 02 вересня 1945 року (дата закінчення Другої світової війни) позивачці, яка являється громадянином України, не виповнилося 18 років, а тому, відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»вона має статус «дитини війни»та відповідно до ст. 6 цього Закону має право на отримання підвищення пенсії в розмірі 30 % від мінімального розміру пенсії за віком.
У 2009 році змін до законодавства України, що регулює соціальний захист «дітей війни»не вносилося. Суд першої інстанції вірно вирішив спір про нарахування та виплату позивачці підвищення пенсії за 2009 році відповідно до норм ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік».
Безпідставним є посилання відповідача на те, що законодавством не визначено орган на який покладено здійснення виплати підвищення пенсій «дітям війни»оскільки відповідач фактично самостійно здійснює таку виплату з 01 січня 2008 року.
Відповідно до ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01 березня 2002 року №121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення та Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого Постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, Пенсійний фонд України та його територіальні органи у спірних правовідносинах виконують функції держави і на них покладено обов’язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати «дітям війни»30% доплати до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади –Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, але вони не дотрималися вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд вірно дійшов висновку про те, що відповідач не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Однак, задовольняючи позовні вимоги за період з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року суд визнав поважною причиною пропуску позивачкою строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України.
В той же час, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду.
Відповідно до положень частини 2 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Згідно ст. 99 КАС України (в редакції чинній на час пред’явлення позову) адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Статтею 100 ч. 1 КАС України (в редакції чинній на час пред’явлення позову) передбачено, що пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
Відповідач у письмових запереченнях на позов просив відмовити в задоволенні позову з цих підстав.
Отже, чинне законодавство, встановленими строками, обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Як вбачається з матеріалів справи адміністративний позов, в якому, в тому числі, заявлені вимоги про перерахунок та виплату підвищення до пенсії за 2009 рік подано до суду 16 лютого 2010 року.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачка пропустила строк звернення до адміністративного суд з поважних причин, якими є її похилий вік та мінливість законодавства.
Колегія суддів з таким висновком суду першої інстанції не погоджується та вважає, що суд не врахував що позивачка дізналася про порушення своїх прав в січні 2009 року, на що вона вказала у позовній заяві, і будь-які об’єктивні чи суб’єктивні обставини не позбавляли її можливості звернутися до суду, у визначені законом строки, з відповідним позовом до відповідача. Виплати підвищення до пенсії є щомісячними, а відтак позивачка знала розмір цих виплат і в разі не згоди мала право звернутися до суду. Право на звернення до суду не залежить від прийняття рішень Конституційним Судом України. Докази того, що за віком позивачка була позбавлена можливості безпосередньо звернутися до суду в справі відсутні. А тому висновок суду про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду і наявність підстав для поновлення строку є помилковим.
З огляду на викладене, з урахуванням часу звернення позивачки з позовом до суду, колегія суддів вважає за необхідне позовні вимоги в частині визнання неправомірною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та не виплати позивачу підвищення пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з підвищенням її на 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01 січня 2009 року по 15 лютого 2009 року залишити без розгляду.
Враховуючи вимоги ст. 99 КАС України та ст. 100 КАС України, колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції –скасувати та постановити нову, якою визнати бездіяльність відповідача протиправною та зобов’язати здійснити перерахунок та виплатити позивачці підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 16 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням раніше проведених їй виплат підвищення пенсії, як «дитині війни»за цей період. Позовні вимоги за періоди з 01 січня 2009 року по 15 лютого 2009 року –залишити без розгляду.
У зв’язку з тим, що адміністративний позов задоволено частково, судові витрати (а.с. 1), здійснені позивачкою, присуджуються їй відповідно до задоволених вимог.
Керуючись ч. 3 ст. 94, ст. 100, п. 3 ч.1 ст. 198, п.4 ч. 1 ст. 202, 205, 207 КАС України колегія суддів, -
П О С Т А Н О В И Л А :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області задовольнити частково.
Постанову Голованівського районного суду Кіровоградської області від 15 березня 2010 року скасувати.
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_3 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 16 лютого 2009 р. по 31 грудня 2009 року
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_3 підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»за період з 16 лютого 2009 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням раніше проведених виплат підвищення пенсії «дітям війни»за відповідні періоди.
Позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Гайворонському районі Кіровоградської області та стягнення з відповідача на користь ОСОБА_3 підвищення пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01 січня 2009 року по 15 лютого 2009 року –залишити без розгляду.
Виплатити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 3 грн. 40 коп. судового збору.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
На постанову може бути подано касаційну скаргу до адміністративного суду касаційної інстанції.
Касаційна скарга подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуюча:
Судді: