ВИРОК                                         справа №1- 192/2007

ІМЕНЕМ     УКРАЇНИ

25 травня 2007 року                                                                     Цюрупинський районний суд

Херсонської області

В складі: головуючого судді                                                         Заславець Н.В.

при секретарі                                                                                 Альохіній В.О.

за участю прокурора                                                                     Мусулевського О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіжанні в залі суду в м.  Цюрупинстку кримінальну справу по обвинуваченню

ОСОБА_1    ІНФОРМАЦІЯ_1,    уродженки   м.    Цюрупинськ Херсонської області,  громадянки України,  з неповною середньою освітою,  одруженої,  не працюючої,  зайнятою доглядом за сином ОСОБА_2,  2006 року народження,  зареєстрованою та проживаючою АДРЕСА_1,  раніше не судимої,  - у вчинені злочину,  передбаченого ст 166 КК України, -

встановив:

ОСОБА_1 згідно свідоцтва про народження НОМЕР_1,  являючись матір'ю дитини ОСОБА_3,  ІНФОРМАЦІЯ_2,  і відповідно до  ст.  61 Кодексу України про шлюб та сім'ю (1969 року) та  ст. 150 Сімейного кодексу України (2003 року) будучи зобов'язаною виховувати свою неповнолітню дитину,  піклуватися про її здоров'я,  фізичний,  духовний і моральний розвиток,  навчання,  готувати її до праці та самостійного життя,  злісно не виконувала встановлені законом обов'язки,  що спричинило тяжкі наслідки.

Злочин підсудною вчинено при таких обставинах. ОСОБА_1,  проживаючи в м.  Цюрупинську Херсонської області за різними адресами,  а з 2004 року в будинку АДРЕСА_1,  і являючись матір'ю неповнолітньої ОСОБА_3,  протягом 1999 - 2007 років,  злісно не виконувала встановлені законом обов'язки по догляду за нею,  а саме: залишала дочку без нагляду на тривалий час,  не контролювала відпочинок дитини та проведення нею часу поза межами дому,  не забезпечувала навчання та самостійно не навчала дочку загальновідомим та загальновживаним правилам поведінки та співжиття та не забезпечила відвідування загальноосвітньої школи. При цьому ОСОБА_1 зловживала спиртними напоями,  що сприяло не виконанню останньою встановлених законом обов'язків,  цим самим вихованням своєї дитини не займалися,  не піклувалася про її здоров'я,  фізичний і моральний розвиток та навчання,  не готувала її до праці та самостійного життя,  що потягло тяжкі наслідки у вигляді суттєвого відставання в розумовому розвитку ОСОБА_3 ,  яка у віці 16-й років згідно висновку судово - психологічної експертизи № 52 від 17 березня 2007 року має низький рівень психічного розвитку,  що відповідає віку дитини 9-11 років,  при цьому вищі психічні функції у дитини розвинуті недостатньо: у ОСОБА_3  виявлено суттєві відхилення від нормального для даного віку психічного розвитку,  які не являються ознаками психічного захворювання; у неї спостерігається недостатній розвиток вищих психічних функцій,  особливо пізнавальної сфери особистості мислення,  абстрактного мислення; причиною суттєвого відставання в розумовому розвитку ОСОБА_3  являється самоусунення матері ОСОБА_1 від виховання і навчання доньки,  не створення умов для повноцінного розвитку її особистості,  відсутність турботи про фізичний,  духовний і моральний розвиток доньки протягом тривалого часу (педагогічна запущеність).

В судовому засіданні підсудна вину по пред'явленому обвинуваченню визнала повністю і суду показала,  що ІНФОРМАЦІЯ_2 у неї народилася дочка - ОСОБА_3,  батько дитини записаний у свідоцтві про народження за її заявою. Дитячий садок ОСОБА_3 відвідувала нетривалий проміжок часу - з 2 до 3 років,  школу - до третього класу. У зв'язку з тим,  що не було коштів на одежу та підручники дитині,  вона вирішила,  що до покращання фінансового стану сім'ї сидітиме вдома. Однак потім в неї народилися діти,  і ОСОБА_3 була у якості няньки. Вона визнає безвідповідальність своєї поведінки по відношенню до дочки,  оскільки та залишилася неграмотною,  відстала у розвитку від своїх однолітків,  погано читає та рахує не читала,  сама не виявляла бажання вчитися читати і рахувати,  а вона не привила дитині бажання читати та чомусь навчатися,  не займалася з нею самостійно. Все це призвело до того,  що дитина утекла з дому,  живе у подруг,  і вона не має ніякого впливу на дитину,  вихованням якої фактично не займалася і не приділяла їй належної уваги,  часто випивала,  що і стало причиною таких наслідків. На її умовляння не реагує,  вона не має для дочки ніякого авторитету і ніякого впливу на її поведінку. У неї є іще троє малолітніх дітей. Умови для нормального життя у них в будинку зараз нормальні,  і вона займається вихованням дітей. Окрім того,  вважає,  що дочка йшла з дому через вітчима,  який є неодноразово засуджений і зараз відбуває покарання у місцях позбавлення волі.

Таким чином,  оскільки підсудна визнала свою вину і її показання повністю відповідають фактичним обставинам справи і ніким не оспорюються,  суд не досліджує інші докази по справі і кваліфікує дії підсудної ОСОБА_1 за  ст. 166 КК України,  як злісне невиконання встановлених законом обов'язків по догляду за дитиною,  що спричинило тяжкі наслідки.

У якості обставин,  що пом'якшують підсудній покарання,  суд враховує її щире каяття,  у якості обставини,  що обтяжує покарання ,  суд враховує,  що злочин ОСОБА_1 вчинено у стані алкогольного сп'яніння.

При призначені покарання,  суд враховує сукупність обставини,  що пом'якшує та обставини,  що обтяжує покарання,  суспільно- небезпечений характер вчиненого злочину і його тяжкість,  особу підсудної- її посередню характеристику за місцем проживання,  наявність на утриманні та вихованні трьох малолітніх дітей,  і приходить до висновку,  що виправлення засудженої можливе і без реального відбування покарання у вигляді позбавлення волі,  від відбування якого її належить звільнити з випробуванням.  При цьому суд враховує,  що у ОСОБА_1 є троє малолітніх дітей,  двоє з яких,  а саме : дочка ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 та син ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_4,  не досягли семирічного віку. Тому в даному випадку звільнення засудженої від відбування покарання та термін іспитового строку належить визначити на підставах,  передбачених  ст.  ст.  79, 76 КК України,  а саме: зобов'язати протягом іспитового строку повідомляти органи кримінально- виконавчої інспекції про зміну свого місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації у вказані органи. На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  323,  324 КК України,  суд

засудив:

ОСОБА_1 визнати винною у вчиненні злочину,  передбаченого  ст.  166 КК України та призначити їй міру покарання у вигляді позбавлення волі строком на два роки.

На підставі  ст.  ст. 79,  76 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням - з іспитовим строком на два роки і покласти на засуджену обов'язки протягом іспитового строку повідомляти органи криміналоьно- виконавчої інспекції про зміну свого місця проживання та періодично з'являтися для реєстрації у вказані органи.

Міру запобіжного заходу- підписку про невиїзд засудженій залишити до набрання вироком законної сили.

Стягнути з ОСОБА_1 в доход держави судові витрати по проведенню судово-психологічної експертизи в сумі 218, 00 гривень ( а.с. 24).

На вирок протягом п'ятнадцяти діб з моменту його проголошення може бути подано апеляцію до апеляційного суду Херсонської області через Цюрупинський районний суд.