Справа №  2-599/11

Р І Ш Е Н Н Я

                                                     І М Е Н Е М         У К Р А Ї Н И

31 травня 2011 року                                                                                         м. Димитров

Димитровський міський суд Донецької області у складі

головуючого –судді            Перекупка І.Г.,

при секретарі                       Трифонової І.О.,

представника позивача       ОСОБА_1,  

представника відповідача   Бояр С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Димитров Донецької області справу за позовом ОСОБА_3 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта ім. О.Г.Стаханова»про відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з травмою отриманою на виробництві,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта «ім. О.Г.Стаханова»про відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з травмою на виробництві. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що з 19 вересня 2006 року по 27 листопада 2006 року та з 12 квітня 2007 року по 18 серпня 2009 року знаходилася у трудових відносинах з відповідачем.

На підставі матеріалів розслідування та вивчення обставин нещасного випадку, що трапився з позивачем 24 грудня 2008 року комісією було встановлено. 24 грудня 2008 року о 18.20 годин ОСОБА_3 знаходилася у автобусі «Икарус 255»державний № НОМЕР_1 який рухався з території промплощадки ВП «шахта «ім. О.Г.Стаханова»в напрямку м-на «Молодіжний»м. Димитров. Під час руху, при виїзді з автобусної зупинки шахти, автобус миттєво втратив керування та врізався у кут будинку шахти  ВП «шахта «ім. О.Г.Стаханова». Внаслідок вказаного зіткнення ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження в області голови та носа. В той же день ОСОБА_3 звернулася до поверхового медичного пункту шахти ВП «шахта «ім. О.Г.Стаханова»та була направлена до Димитровської Центальної міської лікарні де їй було встановлено дiагноз: гостра черепно-мозкова травма, струс головного мозку, відкритий перелом кісток носа з сміщенням, ссадини носа. На стаціонарному лікуванні позивачка знаходилася з 24 грудня 2008 року по 08 січня 2009 року, з 09 квітня 2009 року по 21 квітня 2009 року, з 22 квітня 2009 року по 08 травня 2009 року, з 05 серпня 2009 року по 18 серпня 2009 року, з 20 січня 2010 року по 29 січня 2010 року, з 24 червня 2010 року по 07 липня 2010 року, з 12 січня 2011 року по 21 січня 2011 року.

По даному факту на пiдприемствi складено акт № 21 про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом форми Н-1 від 20 січня 2009 року.

17 серпня 2010 року по данiй травмі Красноармiйська травматологiчна МСЕК установила йому 40 % та ІІІ групу інвалідності.

Димитровським вiддiленням Фонду ССНВВ йому призначена одноразова допомога та щомiсячнi cтpaxoві виплати. Моральна шкода у зв'язку з виробничою травмою йому не призначалася. Проте внаслiдок виробничої травми, яка сталася 24 грудня 2008 року, її заподiяна моральна шкода, яку він вiдчуває з моменту травми та продовжує вiдчувати до теперiшнього часу.

Позивач вважає, що внаслідок зазначеної травми йому заподіяна моральна шкода, тому що перебуваючи на лікуванні, він не міг вести повноцінний спосіб життя, протягом тривалого часу відчував фізичні страждання, обумовлені важкістю травми, психологічний дискомфорт і значне порушення щиросердечного спокою яке він випробовую до дійсного моменту.

Враховуючи вище викладене позивач вважає, що з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на його користь слід стягнути 54 201 грн. 60 коп. як відшкодування моральної шкоди, отриманої у зв’язку з травмою на виробництві.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 наполягав на задоволені позовних вимог.

Представник відповідача - ДП «Красноармійськвугілля»позовні вимоги не визнав.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Представник третьої особи до суду не з’явився, надав суду заяву про розгляд справи у його відсутності, пропонував винести рішення на розсуд суду.

Судом встановлено. Позивач працював на підприємстві відповідача з 19 вересня 2006 року по 27 листопада 2006 року та з 12 квітня 2007 року по 18 серпня 2009 року знаходилася у трудових відносинах з відповідачем. (а. с. 7-8).

На підставі матеріалів розслідування та вивчення обставин нещасного випадку, що трапився з позивачем 24 грудня 2008 року комісією було встановлено. 24 грудня 2008 року о 18.20 годин ОСОБА_3 знаходилася у автобусі «Икарус 255»державний № НОМЕР_1 який рухався з території промплощадки ВП «шахта «ім. О.Г.Стаханова»в напрямку м-на «Молодіжний»м. Димитров. Під час руху, при виїзді з автобусної зупинки шахти, автобус миттєво втратив керування та врізався у кут будинку шахти  ВП «шахта «ім. О.Г.Стаханова». Внаслідок вказаного зіткнення ОСОБА_3 були спричинені тілесні ушкодження в області голови та носа. В той же день ОСОБА_3 звернулася до поверхового медичного пункту шахти ВП «шахта «ім. О.Г.Стаханова»та була направлена до Димитровської Центальної міської лікарні де їй було встановлено дiагноз: гостра черепно-мозкова травма, струс головного мозку, відкритий перелом кісток носа з сміщенням, ссадини носа.

На стаціонарному лікуванні позивачка знаходилася з 24 грудня 2008 року по 08 січня 2009 року, з 09 квітня 2009 року по 21 квітня 2009 року, з 22 квітня 2009 року по 08 травня 2009 року, з 05 серпня 2009 року по 18 серпня 2009 року, з 20 січня 2010 року по 29 січня 2010 року, з 24 червня 2010 року по 07 липня 2010 року, з 12 січня 2011 року по 21 січня 2011 року. (а. с. 14-23).

По даному факту на пiдприемствi складено акт № 21 про нещасний випадок пов'язаний з виробництвом форми Н-1 від 20 січня 2009 року. (а. с. 9-13).

17 серпня 2010 року по данiй травмі Красноармiйська травматологiчна МСЕК установила йому 40 % та ІІІ групу інвалідності. (а. с. 26)

Відповідно до ст. 237-1 КЗпП України відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв ` язків і вимагають він нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Законом України “Про охорону праці”, а саме, ч. 1 ст. 9, було визначено, що відшкодування шкоди, заподіяної працівнику внаслідок ушкодження здоров’я або у випадку смерті працівника, здійснюється Фондом соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України. Відповідно до змін, внесених до Закону України “Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, які спричинили втрату працездатності” від 23 лютого 2007 року були виключені положення щодо відшкодування моральної шкоди з Фонду соціального страхування.

Проте, право цих громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статтею 1167 ЦК України та статтею 237-1 КЗпП України їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу. Встановлений законодавцем розподіл обов»язків щодо відшкодування моральної шкоди потерпілим на виробництві від нещасного випадку та професійного захворювання не суперечить вимогам ст. 22 Конституції України.

Відповідно до роз`яснень Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 “Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)” спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються лише у випадках, передбачених законодавством.

Судом встановлено, що в зв’язку з нещасним випадком на виробництві позивачу заподіяно моральну шкоду, яка полягає в тому, що він, був здоровою працездатною людиною, втратив 40 % працездатності в зв’язку з травмою пов’язоної з виробництвом. Після одержання інвалідності і втрати працездатності у нього змінилися умови життя, що тягнуть за собою зниження життєвої активності, систематичне нездужання і послаблення організму, переживання з приводу погіршення відносин з оточуючими. Спостерігається критичне відношення до себе, як до неповноцінного, в трудовому відношенні, громадянина.

Позивач ОСОБА_3 отримала травму рухаючись з міста роботи та при цьому мало місце протиправність дій відповідача Відокремленному підрозділі «шахта ім. О.Г.Стаханова»Державного підприємства «Красноармійськвугілля», пов’язаних з порушенням Закону України „Про охорону праці”, «Правил безпеки у вугільних шахтах”, що стало причиною нещасного випадку.

Вищезазначене законодавство, а також роз’яснення Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року із змінами від 25 травня 2001  року «Про судову практику по справам про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»пов`язують факт заподіяння моральної шкоди не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрєс, а із наявністю втрат фізичного і психичного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв`язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.

Виходячи із наведених вище обставин, довідки МСЕК, суд вважає, що позивачу ОСОБА_3 заподіяно моральну шкоду, і згідно ст. 237-1 КЗпП України, роз`ясненням Пленуму Верховного Суду України, позивач має право на його відшкодування.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд враховує ступінь, характер, обсяг і тривалість страждань, а саме значне погіршення стану здоров`я позивача, те, що професійна працездатність в зв`язку з нещасним випадком на виробництві втрачена на 40 %.

Виходячи із викладенного, суд вважає можливим стягнути з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь позивача в рахунок  відшкодування моральної шкоди 10 000 (десять тисяч) грн .

Згідно до ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимогу про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я. Оскільки моральна шкода у позивача виникла внаслідок ушкодження здоров’я, пов’язаного з травмою на виробництві, то заперечення відповідача  являються необґрунтованими.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача Державного підприємства «Красноармійськвугілля»на користь держави підлягають стягненню судові витрати: по сплаті судового збору –в розмірі 8,50 грн., по сплаті витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи –в розмірі 37,00 грн.

На підставі викладеного , керуючись  ст. 237-1 КЗпП України, ст. 23, 268 ЦК України, ст. ст. 3, 5, 7, 8, 10, 14, 57-60, 79, 88, 208-209, 212-218 ЦПК України, суд  

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_3 до Державного підприємства «Красноармійськвугілля»ВП «шахта ім.О.Г.Стаханова» про відшкодування моральної шкоди, пов’язаної з професійним захворюванням на виробництві задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863»ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941 на користь ОСОБА_3 10 000 (десять тисяч) грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди.

Стягнути з Державного підприємства «Красноармійськвугілля»з розрахункового рахунку 26000301192 в філії «Красноармійського відділення № 2863»ВАТ Державний банк України МФО 394233 ЄДРПОУ 32087941  на користь держави судовий збір в розмірі 8,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення може бути подана Апеляційному суду Донецької області через Димитровський міський суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя: