Справа № 2-а-4547/11   

П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 07 червня 2011 року                                                                                   м.Тульчин

                                Тульчинський районний суд Вінницької області

                         в складі: головуючого судді                   Карнауха А.П.

                                         при секретарі                            Нечипорук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тульчині справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до відділу Державної виконавчої служби Тульчинського районного управління юстиції (далі –ВДВС Тульчинського РУЮ ) про визнання бездіяльності суб»єкта владних повноважень протиправною та про зобов»язання звільнення майна з-під арешту,

                                                        В  С  Т  А  Н  О  В  И  В:

                    ОСОБА_1 звернувся до Тульчинського районного суду з адміністративним позовом до ВДВС Тульчинського РУЮ про визнання бездіяльності суб»єкта владних повноважень протиправною та про зобов»язання звільнення майна з-під арешту. Свої позовні вимоги мотивував наступним.

За свідоцтвом №24 про право власності на житло, виданим виконкомом Кирнасівської селищної ради Тульчинського району 15.11.1993 року він, а також члени його сім»ї є власниками квартири АДРЕСА_2 В даний час у позивача виникла необхідність у відчуженні цієї квартири на користь третьої особи.

Проте зробити цього позивач не може, бо на квартиру накладений арешт.

04.04.2011 року він звернувся до ВДВС Тульчинського РУЮ з заявою про зняття арешту з квартири. Проте йому відповідачем було відмовлено з підстав відсутності будь-яких відомостей про накладення чи зняття арешту з квартири і закінчення граничних ( три роки) строків зберігання виконавчого провадження.

Вважає відмову відповідача такою, що порушує його права з наступних підстав.

22.12.1998 року він був засуджений за ст..81 ч.3 КК України до 3 років позбавлення волі із конфіскацією ? частини особистого майна. Ухвалою судової колегії у кримінальних справах Вінницького обласного суду від 20.01.1999 року вирок змінено. Покарання позивачу знижено до 2 років виправних робіт із конфіскацією ? частини особистого майна. Протягом 11 років додаткова міра покарання в частині конфіскації майна –1/8 частини квартири не виконана. В даний час її виконання неможливе, оскільки з прийняттям у 2001 році нового Кримінального кодексу України санкція ст..185 ч.3 КК України ( аналог ст..81 ч.3 КК України у старій редакції) не передбачає конфіскації майна засудженого.

          Позивач просить визнати дії ВДВС Тульчинського РУЮ у відмові звільнення квартири АДРЕСА_2 з-під арешту неправомірними. Зобов»язати ВДВС Тульчинського РУЮ в особі державного виконавця винести постанову про звільнення квартири АДРЕСА_2 з-під арешту та внести відповідні зміни в Єдиний реєстр заборон відчуження об»єктів нерухомого майна.

          В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав на їх задоволенні наполягав,відмовившись від вимоги поновлення пропущеного строку на оскарження дій суб»єкта владних повноважень, оскільки цей строк ним не пропущений.          Представник відповідача в судове засідання не з»явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи за його відсутності, заперечень проти позову не подав.

          Заслухавши пояснення позивача, дослідивши докази у справі суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

          Згідно витягу з Єдиного реєстру заборон відчуження об»єктів нерухомого майна № 30179421 від 02.02.2011 року ( бланк серії ТГ № 808631) Тульчинською державною нотаріальною конторою за № 5358688  24.07.2007 року зареєстровано арешт ( архівний запис) будинку АДРЕСА_2 на підставі виконавчого провадження № 2-163 ВДВС Тульчинського РУЮ. Власником арештованого майна значиться ОСОБА_1

          Згідно довідки № 17 від 04.04.2011 року ВДВС Тульчинського РУЮ у відділі відсутні будь-які відомості про накладення чи зняття арешту з квартири ОСОБА_1 через закінчення терміну зберігання виконавчих документів ( 3 роки ). В провадженні відповідача відсутні будь-які виконавчі провадження про стягнення заборгованості з позивача.

          Із копії вироку Тульчинського районного суду від 22.12.1998 року вбачається, що ОСОБА_1 був засуджений за ст..81 ч.3 КК України до 3-х років позбавлення волі з конфіскацією ? частини належного йому майна. Ухвалою судової колегії у кримінальних справах Вінницького обласного суду від 20.01.1999 року вирок в частині конфіскації ? частини належного ОСОБА_1 майна залишений без змін.

          В даний час ст..185 ч.3 КК України не передбачає додаткового покарання –конфіскації майна. Тому з прийняттям у 2001 році такого закону додаткова міра покарання у вигляді конфіскації майна, якщо вона не виконана не може виконуватись щодо засуджених до такого покарання –ст..5 КК України.

          Відповідачем суду не надано доказів, що арешт на квартиру позивача накладений не в зв»язку з його засудженням у 1998 році, а з інших підстав.

          В зв»язку з цим суд вважає відмову ВДВС Тульчинського РУЮ щодо зняття арешту з квартири АДРЕСА_2 частина якої належить ОСОБА_1 протиправною.

Керуючись ст..ст.21,23,25,26 Закону України «Про виконавче провадження», ст..ст.160,161,162,163 Кодексу адміністративного судочинства України,

                                                                  ПОСТАНОВИВ:

                         Позов задовольнити.

                    Визнати дії ВДВС Тульчинського РУЮ у відмові звільнення квартири АДРЕСА_2 з-під арешту неправомірними.

Зобов»язати ВДВС Тульчинського РУЮ винести постанову про звільнення квартири АДРЕСА_2 з-під арешту та внести відповідні зміни в Єдиний реєстр заборон відчуження об»єктів нерухомого майна.

                     Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Тульчинський районний суд Вінницької області протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя: