Справа № 2-а-7513/11   

П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 08 липня 2011 року                                                                         м. Тульчин Вінницької області

Суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Карнаух А.П., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні Тульчинського районного суду Вінницької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до управління ПФУ України у Тульчинському районі Вінницької області про визнання їх дій щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати підвищення до пенсії неправомірними,

                                                                     ВСТАНОВИВ:

 ОСОБА_1 25.03.2011 року звернулась до суду з адміністративним позовом до управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області про визнання їх дій щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати підвищення до пенсії неправомірними, мотивуючи свої вимоги наступним. Позивачка  є пенсіонеркою,  не працює. Вона є дитиною війни та постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4) і постійно проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Як особа,що є дитиною війни та постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, вона має право на пільги встановлені Законами України «Про соціальний захист дітей війни»та  «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року.

Позивачка народилась 01.04.1939 року, і у відповідності зі ст. 1 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” від 18.11.2004 року  є дитиною війни. Ст. 6 даного Закону   передбачено, що дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.                    

Відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються на одну мінімальну заробітну плату. Крім того, як особа, віднесена до категорії 4 вона має право на додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров»ю. Розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю особам, віднесеним до 4 категорії визначений вищевказаного ст..51 Закону в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.. Проте у 2008-2010 роках їй виплачувалась доплата до пенсії та додаткова пенсія у неповному розмірі.

В зв’язку з цим, позивачка звернулась до управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області з заявою про здійснення їй перерахунку та виплати вищезазначеного підвищень до пенсії та додаткової пенсії. Управління ПФУ у Тульчинському районі дало позивачці відповідь, що підвищення до пенсії та додаткова пенсія їй, як непрацюючому пенсіонеру, яка  проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю  виплачується згідно законодавства.

        Позивачка вважає, що вищезазначені підвищення до пенсії та додаткова пенсія їй виплачуються у розмірі, значно нижчому, ніж передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року та Законом України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року.

   Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з даним позовом.

   Просить суд визнати дії управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області щодо відмови в перерахунку та виплаті підвищення до пенсії як дитині війни та непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю,та виплаті додаткової пенсії протиправними. Зобов”язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області починаючи з 01 жовтня .2010 року здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни та непрацюючій пенсіонерці, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, передбачені ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та  ст.. 39 Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком та однієї мінімальної заробітної плати щомісячно,та передбачену ст..51 Закону додаткову пенсію у розмірі 15% мінімальної пенсії, що становить 15% прожиткового мінімуму для непрацюючих осіб, з урахуванням раніше виплачених сум та виплачувати їх в подальшому відповідно до вимог законодавства..

Відповідно до ст..183-2 КАСУ відповідач заперечень проти позову не подав.

       Ознайомившись з позовною заявою, вивчивши додані до позовної заяви письмові докази, вважаю, що позовні вимоги позивача підлягають  задоволенню.

Позивачка, згідно паспорту серії НОМЕР_1, є  громадянкою України, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована і постійно проживає в смт.Кирнасівці Тульчинського району Вінницької області, що згідно постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 року №106, відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю. Є дитиною війни. Пенсію отримує за віком, починаючи з 01.07.2003 року, про що свідчить її пенсійне посвідчення № НОМЕР_2 , видане 03.03.2004 року, та лист управління ПФУ у Тульчинському районі № 5638-Ч-03 від 22.03.2011 року. Позивачка не працює. Вона є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), про що має посвідчення серії НОМЕР_3, видане Вінницькою облдержадміністрацією.       

Відповідно до ч. 1 статті 46 Конституції України позивачка має право на соціальний захист, як дитина війни та особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначений та закріплений в Законах України «Про соціальний захист дітей війни»та «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року.

Ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»  передбачено, що дітям війни пенсії, або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст. 39 даного Закону, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються на одну мінімальну заробітну плату.

Окрім цього, відповідно до ст..51 вказаного Закону вона має право на виплату додаткової пенсії як непрацююча пенсіонерка, що є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.  

В зв”язку з цим, позивачка звернулась до управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області з заявою про перерахунок та виплату їй підвищень до пенсії, як дитині війни та непрацюючій пенсіонерці, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»та додаткової пенсії відповідно до ст..51 цього Закону..

22.03.2011 року управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області дало позивачці відповідь, що підвищення до пенсії, передбачене ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 року, та додаткова пенсія, передбачена ст..51 цього Закону призначено відповідно до цього ж Закону та постанов Кабінету Міністрів України №836 від 26.07.1996 року та № 530 від 28.05.2008 року. Управлінням ПФУ також вказано, що пенсію позивачу призначено, та проведено всі перерахунки відповідно до чинного законодавства.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №6-рп/2007 від 09.07.2007 року було визнано такими, що не відповідають Конституції України деякі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», зокрема пункт 30 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію абзаців 2, 3, 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

        22.05.2008 року рішенням Конституційного Суду України у справі №10-рп/2008 було визнано неконституційними положення підпунктів 1-6 пункту 19 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України ” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік»та про внесення змін до деяких законодавчих актів України ” від 28.12.2007 року , якими з 01.01.2008 року були внесені зміни  до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” від 28.02.1991 року.

         Вищезазначеним рішенням Конституційного Суду України, зокрема в п. 4.4. було встановлено, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати  їх, оскільки з об”єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними, мають використовуватися окремі закони.

        Крім того, відповідно до ст. 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” від 28.02.1991 року, дія положень даного Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

         Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно ст. 64 конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.         

За таких обставин, невиплата позивачу підвищення до пенсії, передбачене ст. 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року на підставі постанов Кабінету Міністрів України, що обмежували пенсійні виплати, суперечить вимогам ст. 39 та ст. 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».За таких же обставин, виплата позивачки додаткової пенсії відповідно до ст..51 Закону України «Про статус …»у розмірах, встановлених постановою Кабінету Міністрів № 530 від 28.05.2008 року, а не в розмірах, встановлених  Законом суперечить його ст.ст..49, 51 та 71.   

              Законом України „Про Державний бюджет України на 2007 рік ” від 19.12.2006 року  було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” 18.11.2004 року.

          Проте, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 положення п. 12 ст. 71 Закону України ”Про Державний бюджет України на 2007 рік ” з урахуванням ст.111 цього Закону, визначено таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

           Відповідно до п. 41 розділу ІІ „Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України ” внесено зміни до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” і дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни – 10% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

          Згідно рішення Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008 року Положення п. 41 розділу ІІ „Про Державний бюджет України на 2008 року ” та внесення змін до деяких законодавчих актів України ” були визнані такими, що не відповідають Конституції України.

         Вищезазначеним рішенням Конституційного Суду України, зокрема в п. 4.4. було встановлено, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об”єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними мають використовуватися окремі закони.

         Крім того, згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно ст. 64 конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.

        Відповідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

       Таким чином, з моменту ухвалення зазначених вище рішень Конституційним Судом України відмова відповідача у перерахунку та виплаті підвищення до пенсії є протиправною.

         Відповідно до ст. 99 КАС України для  звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод  та  інтересів  особи  встановлюється  шестимісячний строк, який,  якщо  не  встановлено  інше, обчислюється з дня, коли особа  дізналася  або  повинна  була  дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

           На підстав викладеного, керуючись ст. ст. 99, 159, 183-2 КАС України, суд, -

                                                                       ПОСТАНОВИВ:

           Позов задовольнити частково.

           Визнати дії управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області щодо  відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 підвищень до пенсії, як дитині війни та непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ст.. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” від 28.02.1991 року в розмірі однієї мінімальної заробітної плати,додаткової пенсії відповідно до ст..51 цього Закону неправомірними.

                      Зобов”язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 щомісячну доплату до пенсії в

розмірі 30% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни ” від 18.11.2004 року та виплачувати її щомісячно до дня втрати права на таку доплату, починаючи з 25.10.2010 року, виплативши заборгованість за період з 25.10.2010 року по теперішній час.

            Зобов”язати управління ПФУ у Тульчинському районі Вінницької області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст.. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” від 28.02.1991 року, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, щомісячно до втрати права на таке підвищення, починаючи з 25.10.2010 року,виплативши заборгованість з 25.10.2010 року по теперішній час з урахуванням раніше виплачених сум.

          Зобов»язати управління ПФУ  у Тульчинському районі Вінницької області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 додаткову пенсію як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії відповідно до ст..51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком,що становить 15% прожиткового мінімуму для непрацюючих осіб,щомісячно до втрати права на таку пенсію, починаючи з 25.10.2010 року, виплативши заборгованість з 25.10.2010 року по теперішній час з урахуванням раніше виплачених сум.

Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

            Постанова суду підлягає негайному виконанню.

            Постанова суду може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання її копії.

            Постанова суду є остаточною крім випадків її оскарження в апеляційному порядку.

Суддя: