Справа № 2-а-6562/11   

П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

 06 липня 2011 року             м. Тульчин Вінницької області

Я, суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Карнаух А.П., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні Тульчинського районного суду Вінницької області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ у Вінницькій області про визнання їх дій щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни,  додаткової пенсії, за шкоду заподіяну здоров»ю, та підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, протиправними та зобов’язання виплатити дані підвищення до пенсії та додаткову пенсію,

                                                                     ВСТАНОВИВ:

   ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління ПФУ у Вінницької області про визнання їх дій щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати щомісячного підвищення до пенсії, як дитині війни, додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю, та підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, що проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, протиправними та зобов’язання виплатити дані підвищення до пенсії та додаткову пенсію, мотивуючи свої вимоги наступним. Позивач, є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, пенсіонером, пенсію отримує по втраті годувальника. Позивач вважає, що вона є дитиною війни і має право на соціальний захист передбачений  Законом України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року. Згідно ст.. 6 даного Закону дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Крім того, позивач є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), не працює і постійно проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю. Як особа, постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, вона має право на пільги встановлені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року. Відповідно до ст. 51 даного Закону особам віднесеним до 4-ї категорії виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до ст. 39 цього ж Закону, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються на одну мінімальну заробітну плату.

В зв’язку з цим, позивач звернулася до Головного управління ПФУ у Вінницькій області з заявою про здійснення їй перерахунку та виплати вищезазначених підвищень до пенсії та додаткової пенсії. Головне управління ПФУ у Вінницькій області дало позивачу відповідь, що згідно зі ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення виплачується лише тим дітям війни на яких не поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Оскільки позивач отримує підвищення до пенсії в розмірі 191,00 грн. відповідно до даного закону, то підстав для виплати їй підвищення, як дитині війни, не має. У вимогах розділу IV «Прикінцеві положення»Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визначено, що особам, які мають право на пільги відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пільги надаються за вибором згідно з одним із зазначених законів. Згідно ст.. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (зі змінами та доповненнями) особам, віднесеним до 4 категорії, додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров”ю призначається у розмірі 5% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 установлено розміри додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, особам, віднесеним до 4 категорії в розмірі 5% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами. Стаття 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не передбачає підвищення пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення.

    Позивач вважає, що додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров»ю та підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, виплачуються їй у розмірі значно нижчому ніж передбачено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року. А підвищення до пенсії як дитині війни не виплачується взагалі.

   Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з даним позовом.

   Просить суд визнати дії Головного управління ПФУ у Вінницькій області щодо відмови в перерахунку та виплаті підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, протиправними. Визнати дії Головного управління ПФУ у  Вінницькій області щодо відмови в перерахунку та виплаті додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю та підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, протиправними. Зобов”язати Головне управління ПФУ у Вінницької області, починаючи з шестимісячного строку до дня її звернення до суду, здійснити перерахунок та виплату підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком щомісячно, відповідно до ст.. 6 Законом України „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року, з урахуванням раніше виплачених сум. Зобов”язати Головне управління ПФУ у Вінницькій області здійснити перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю передбачену ст.. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з шестимісячного строку до дня її звернення до суду, та підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, передбачене ст.. 39 даного Закону, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати щомісячно, з урахуванням раніше виплачених сум, починаючи з шестимісячного строку до дня її звернення до суду.

       Ознайомившись з позовною заявою, вивчивши додані до позовної заяви письмові докази, заперечення, надані відповідачем, вважаю, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Позивач, згідно паспорту серії НОМЕР_1, виданого 01.08.2002 року, є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована і постійно проживає в м. Тульчин Вінницької області, що згідно постанови Кабінету Міністрів Української РСР від 23.07.1991 року №106, відноситься до зони посиленого радіоекологічного контролю. Пенсію отримує по втраті годувальника, не працює. Вона є постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 4), про що має посвідчення серії НОМЕР_2, видане Вінницькою облдержадміністрацією 01.12.1992 року.       

Відповідно до ч. 1 статті 46 Конституції України позивач має право на соціальний захист, як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначений та закріплений в Законі України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року.

Згідно ст.. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року №796-ХІІ, пенсії особам віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров»ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ст. 51 даного Закону особам віднесеним до 4-ї категорії виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.

Крім того, відповідно до ст. 39 цього ж Закону, пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають у зоні посиленого радіоекологічного контролю, підвищуються на одну мінімальну заробітну плату.

В зв”язку з цим, позивач звернулася до Головного управління ПФУ у Вінницькій області з заявою про перерахунок та виплату їй додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю, передбачену ст.. 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 року, та підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, передбаченого ст. 39 даного Закону. Проте, Головне управління ПФУ у Вінницькій області відмовило позивачу у перерахунку вищевказаних додаткової пенсії та підвищення до пенсії, та надало відповідь, що згідно ст.. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи»”від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (зі змінами та доповненнями) особам , віднесеним до 4 категорії, додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров”ю призначається у розмірі 5% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Постановою Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 установлено розміри додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, особам, віднесеним до 4 категорії в розмірі 5% прожиткового мінімуму, встановленого законом для осіб, які втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами. Стаття 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи»”від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (зі змінами та доповненнями) не передбачає підвищення пенсії непрацюючим пенсіонерам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення. Тому відповідач підстав для виплати позивачу даного підвищення не бачить. Відповідач у своїй відповіді також вказав, що пенсія призначена та виплачується відповідно до чинного законодавства.

Позивач, одночасно зі зверненням до відповідача про перерахунок та виплату додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров»ю та підвищення до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає в зоні посиленого радіоекологічного контролю, також зверталася до Головного управління ПФУ у Вінницькій області з заявою про перерахунок та виплату їй підвищення до пенсії як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Відповідач надав позивачу відповідь, що згідно зі ст.. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення виплачується лише тим дітям війни на яких не поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Оскільки позивач отримує підвищення до пенсії в розмірі 191,00 грн. відповідно до даного закону, то підстав для виплати їй підвищення як дитині війни не має. У вимогах розділу IV «Прикінцеві положення»Закону України «Про соціальний захист дітей війни»визначено, що особам, які мають право на пільги відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», пільги надаються за вибором згідно з одним із зазначених законів.

Вивчивши матеріали справи, судом встановлено, що позивач дійсно отримує пенсію по втраті годувальника, отримує підвищення до пенсії відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто користується пільгами саме цього Закону. Згідно Прикінцевих положень Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№2195-IV від 18.11.2004 року особам,  які мають право на  пільги  відповідно  до  цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту",  пільги надаються за їх  вибором згідно з одним із зазначених законів. В даному випадку позивач користується пільгами Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»,  тому не має права на перерахунок та виплату підвищення до пенсії як дитині війни. І, таким чином, позов в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу підвищення до пенсії в розмірі  30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, задоволенню не підлягає.

Відповідач надіслав на адресу суду заперечення, в яких вказав, що позов ОСОБА_1  не визнає, в запереченнях вказує, що всі нарахування їй по пенсії проведено відповідно до чинного законодавства. Відповідач, також, посилається на Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік», де зазначено, що норми і положення статтей 39, 51  Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного Фонду України на 2011 рік. Бюджетом ПФУ на 2011 рік дані виплати виплачуються в розмірах встановлених чинними постановами Кабінету Міністрів України №530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»від 28.05.2008 року, та №654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»від 16.07.2008 року, відповідно до яких встановлені розміри пенсій, що виплачуються за Законом України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року №10-рп/2008 зміни, внесені Законом України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України”від 28.12.2007 року, зокрема до ст.. 51 Закону України “Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”були визнані неконституційними і втратили чинність. Аналогічна позиція з даного питання була висловлена і у Рішенні Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007.

Відповідно до ст. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”від 28.02.1991 року №796-ХІІ особам віднесеним до 4-ї категорії виплачується додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров”ю у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком. У ч. 1 ст. 28 Закону України “Про загальнообов”язкове державне пенсійне страхування”визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Рішенням Конституційного Суду України у справі №6-рп/2007 від 09.07.2007 року було визнано такими, що не відповідають Конституції України деякі положення Закону України “Про Державний бюджет України на 2007 рік”, зокрема пункт 30 ст. 71, яким зупинено на 2007 рік дію абзаців 2, 3, 4 ч. 1 та ч. 2 ст. 39 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”від 28.02.1991 року в частині виплати компенсацій і допомог у розмірах відповідно до мінімальної заробітної плати.

        22.05.2008 року Рішенням Конституційного Суду України у справі №10-рп/2008 було визнано неконституційними положення підпунктів 1-6 пункту 19 розділу ІІ „Внесення змін до деяких законодавчих актів України” Закону України „Про Державний бюджет України на 2008 рік”та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року №107-VI, якими з 01.01.2008 року були внесені зміни  до Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року.

         Вищезазначеним рішенням Конституційного Суду України, зокрема в п. 4.4. було встановлено, що законом про Державний бюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати  їх, оскільки з об”єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх не чинними, мають використовуватися окремі закони.

        Крім того, відповідно до ст. 71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, дія положень даного Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

         Згідно ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно ст. 64 конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією.         

За таких обставин, невиплата позивачу додаткової пенсії, передбаченої ст.. 51 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”від 28.02.1991 року та підвищення до пенсії, передбачене ст. 39 на підставі постанов Кабінету Міністрів України, що обмежували пенсійні виплати, суперечить вимогам ст. ст.. 39, 51 та ст. 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.  

          Відповідно ч. 2 ст. 152 Конституції України, закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані не конституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

  Відповідно до ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод  та  інтересів  особи  встановлюється  шестимісячний строк, який,  якщо  не  встановлено  інше, обчислюється з дня, коли особа  дізналася  або  повинна  була  дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

           На підстав викладеного, керуючись ст. ст. 99, 159, 183-2 КАС України, суд, -

                                                                       ПОСТАНОВИВ:

           Позов задоволити частково.

           Визнати дії Головного управління ПФУ у Вінницькій області щодо відмови в перерахунку та виплаті ОСОБА_1 додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров”ю, відповідно до ст.. 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, та підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст.. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, протиправними.

            Зобов”язати Головне управління ПФУ у Вінницькій області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров”ю, відповідно до ст.. 51 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, в розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, та виплачувати її щомісячно до втрати права на таку пенсію, починаючи з 20.11.2010 року, виплативши заборгованість з 20.11.2010 року по теперішній час.

            Зобов”язати Головне управління ПФУ у Вінницькій області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, яка проживає у зоні посиленого радіоекологічного контролю, відповідно до ст.. 39 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” від 28.02.1991 року, в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, та виплачувати його щомісячно до втрати права на таке підвищення, починаючи з 20.11.2010 року, виплативши заборгованість з 20.11.2010 року по теперішній час.

          В задоволенні позову в частині зобов’язання Головного управління ПФУ у Вінницькій області перерахувати та виплачувати ОСОБА_1 підвищення до пенсії відповідно до ст.. 6 Закону України  „Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року,  в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, відмовити.

            Судові витрати компенсувати за рахунок держави.

            Постанова суду підлягає негайному виконанню.

            Постанова суду може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня отримання її копії.

            Постанова суду є остаточною крім випадків її оскарження в апеляційному порядку.

Суддя: