2-а-2161/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2011 року                              Суддя Підволочиського районного суду Тернопільської області Кузьменко І.О.

розглянувши у порядку скороченого провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Підволочиському районі, про зобов’язання виплати недоплачених грошових сум,

в с т а н о в и л а:

Позивач ОСОБА_1 звернулась з даним позовом, вказавши, що вона являється особою зі статусом «дитина війни». Згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 2007 р. їй повинна доплачуватися соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. У 2007-2010 рр. така доплата не проводилась і не виплачується у 2011 році. При обґрунтуванні позовних вимог позивач посилається на рішення Європейського суду з прав людини, згідно якого відсутність бюджетного фінансування для виплати підвищення до пенсії, передбаченого ст. 6 Закону “Про соціальний  захист дітей війни”, не може бути причиною невиконання покладених на УПФ зобов'язань, оскільки реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (Рішення ЄС з  прав  людини у справі  "Кечко  проти України" від 18 листопада  2005 року). У цьому рішенні також зазначено, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (п. 23 Рішення). Враховуючи вказане рішення, ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», рішення Конституційного суду України, позивач просить суд зобов’язати відповідача здійснити перерахунок та виплату недоплаченої пенсії за період з 09.12.2010 р. по день припинення права на таке підвищення з урахуванням уже проведених виплат.   

Представник відповідача –Управління Пенсійного фонду у Підволочиському районі, отримавши 20 червня 2011 року копію ухвали суду про відкриття скороченого провадження по справі, копію позову позивача з доданими документами, не подав суду заяву про визнання позову або заперечення на позовну заяву позивача згідно статті 183-2 КАС України, а тому у суду є всі підстави для ухвалення рішення на підставі наявних у справі матеріалів та доказів.     

Дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, суд вважає позов задовольнити частково по таких підставах:

                   Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 являється особою, якій надано статус «дитина війни». Із позовом щодо порушеного права до суду звернулась 09.06.2011 року.

Згідно ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195-IV в редакції від 19.12.2006 р. дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання  або соціальна допомога, яка виплачується замість пенсії, підвищується на 30% від мінімальної пенсії за віком.   

Фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України (ст.7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV).

Відповідно до Конституції та законів України відокремлюються певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави.

Згідно ст. 64 Конституції України конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.   

При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод - ст. 22 Конституції України.

Частиною 2 ст. 3 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»встановлено, що державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.   

Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»було призупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».   

        Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 рік від 09.07.2007 року визнав такими, що не відповідають Конституції України окремі положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»в частині надання пільг, компенсацій і гарантій окремим категоріям громадян, зокрема положення п. 12 ст. 71 вказаного закону.   

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. текст ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року № 2195-IV викладено в новій редакції, відповідно до якої, дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується  підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - п. 41 розділу ІІ  закону.  

Рішенням Конституційного суду України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 65 розділу І, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу II, пункту 3 розділу III Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народного депутата України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статті 67 розділу І, пунктів 1-4, 6-22, 24-100 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України) від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення п. 2 п. 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України».  

Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України, ч. 2 ст. 73 Закону України «Про Конституційний Суд України», якщо акти або їх окремі положення визнаються такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними), вони оголошуються не чинними і втрачають чинність від дня прийняття Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.   

Рішення Конституційного Суду України має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, які визнані неконституційними, є обов`язковим до виконання на території України, остаточним та не може бути оскаржене. Таким чином, положення п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»,  п. 41 розділу ІІ Закону України   «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення деяких змін до законодавчих актів України»від 28.12.2007 р. втратили свою чинність з 09.07.2007 року та з 22.05.2008 року відповідно, тобто з моменту прийняття Конституційним Судом України відповідного рішення і нарахування та виплата підвищення до пенсії особам, що у встановленому порядку набули статусу дитини війни повинні були проводитись у відповідності до норм ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».   

Як встановлено судом, з 01 жовтня 2010 року та на даний час  виплата  позивачу підвищення до пенсії здійснюється органами Пенсійного фонду України у розмірі 49 грн. 80 коп., встановленому п. 8 Постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28.05.2008 р. «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій  громадян»,  тобто, на підставі підзаконного нормативно-правового акту, який суперечить вимогам Закону України «Про соціальний захист дітей війни», що у відповідності до конституційних положень про пріоритетність законів має вищу юридичну силу, оскільки підзаконні нормативні акти повинні прийматися  виключно на підставі закону, у відповідності до нього та для його виконання.   

Відповідно до п. п. 5 п.2.2 «Положення Про утворення головних управлінь Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі», затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 27.06.2002 року № 11-2, головне управління відповідно до покладених на нього завдань здійснює призначення (перерахунок) пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам, які мають право на пенсію згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".   

Реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань не може бути прийняте судом до уваги.  

Проаналізувавши докази у їх сукупності, суд приходить до переконання про доведеність позовних вимог позивача та вважає, що вони підлягають до задоволення частково, оскільки в даному випадку мають місце порушення прав позивача, які підлягають поновленню шляхом зобов’язання Управління Пенсійного Фонду України в Підволочиському районі Тернопільської області провести нарахування та виплату позивачу передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року № 2195-IV підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком –за період з 09.12.2010 р. по 09.06.2011 року, тобто по дату звернення до суду з позовом, з урахуванням положень ч.2 статті 99 КАС України.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд виходить з того, що вимоги про зобов`язання відповідача здійснювати перерахунок та виплату підвищення до пенсії по день припинення права позивача на таке підвищення не підлягають до задоволення з таких підстав: відповідно до статті 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб’єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, виплат та пільг дітям війни, тобто справи, по яких наявний спір. А тому суд не вправі зобов’язувати відповідача вчиняти дії з перерахунку та виплати сум, які можливо будуть мати місце в майбутньому.

Таким чином позовні вимоги позивача підлягають до часткового задоволення шляхом зобов’язання Управління Пенсійного фонду у Підволочиському районі здійснити перерахунок та доплату до пенсії позивачу відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»- за період з 09.12.2010 р. по 09.06.2011 року.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 2,17,18,86,99,158-163,183-2 КАС України, ст.ст. 22, 64,                        152 ч. 2 Конституції України, ст. 1, 6, 7 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” від 18.11.2004 року №2195-IV (із змінами та доповненнями), ст. 28 Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” від 09.07.2003 року № 1058-IV, п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 року № 489- V, пп.2 п.41 розділу II Закону України “Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України” від 28.12.2007 року №107-VI, рішеннями Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року та №10-рп/2008 від 22.05.2008 року, Постановою Кабінету Міністрів України «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій  громадян»№ 530 від 28.05.2008 р., п. 34 Декрету Кабінету Міністрів України «Про державне мито»№ 7-93 від 21.01.1993 року, суддя, -   

П О С Т А Н О В И Л А:

Позов задовольнити частково.  

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду у Підволочиському районі провести нарахування та виплату ОСОБА_1 підвищення до пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»від 18.11.2004 року № 2195-IV у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 09.12.2010 року по 09.06.2011 року включно, з врахуванням виплачених сум.   

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити за безпідставністю.

Постанова суду, прийнята в порядку скороченого провадження, виконується відповідачем негайно.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

 Суддя