Дата документу Справа № 22-а-1009/11
Апеляційний суд Запорізької області
Справа № 22-а-1009/11 Головуючий у 1 інстанції: Яроша С.О.
Суддя-доповідач: Давискиба Н.Ф.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 червня 2011 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:
Головуючого: Осоцького І.І.
Суддів: Давискиби Н.Ф.
Мануйлова Ю.С.
При секретарі: Бурима В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою
Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області
на постанову Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 15 січня 2010 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду та стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни»-
В С Т А Н О В И Л А :
У листопаді 2009 року ОСОБА_3 звернулася до суду з зазначеним адміністративним позовом, в якому зазначила, що вона має статус дитини війни, а тому відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 01.01.2006 року має право на щомісячне підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, однак впродовж 2006 року по цей час зазначена допомога їй не виплачувалась. Таким чином, вважає, що зазначені дії відповідача такими, що суперечать чинному законодавству. Також стверджує, що про порушення своїх прав вона дізналася із засобів масової інформації, тому вважає, що строк позовної давності пропущений нею з поважних причин.
Посилаючись на зазначені обставини, просила зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області зробити перерахунок його пенсії з 01.01.2006 року по 01.06.2009 року з урахуванням індекса інфляції щомісячних сум боргу за весь час прострочення, зобов'язати відповідача виплачувати йому пенсії з дня винесення рішення з урахуванням підвищення до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, поновити строк для звернення до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Постановою Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 15 січня 2010 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного Фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області щодо нездійснення перерахунку та виплати доплати до пенсії ОСОБА_3 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 24.11.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року.
Зобов'язано Управління Пенсійного Фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області здійснити перерахунок та виплатити доплату до пенсії ОСОБА_3 відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 122411.2008 року по 31.12.2008 року та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року з урахуванням різниці, що виплачена за цей період.
В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись із постановою суду, Управління ПФУ в Гуляйпільському районі Запорізької області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на незаконність та необґрунтованість постанови суду, порушенням судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині перерахунку і виплаті надбавки дітям війни в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.
Вислухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга Управління ПФУ в Гуляйпільському районі Запорізької області підлягає відхиленню з наступних підстав.
При перегляді справи в апеляційному порядку колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній адміністративній справі є право позивача на отримання у 2007-2009 р.р. передбаченого ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" підвищення до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, та захист цього права від порушень з боку органів пенсійного фонду, які полягають у бездіяльності суб'єкта владних повноважень, уповноваженого державою на надання визначених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" пільг.
Судом першої інстанції встановлено, що не заперечується сторонами у справі, що позивач має статус "дитини війни", що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, які встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", у тому числі І ст. 6 цього Закону, якою встановлено право на підвищення пенсії, яка нараховується та сплачується особам, які мають статус "дитини війни", на 30% мінімальної пенсії за віком.
У відповідності до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30% мінімальної пенсії за віком.
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. N 10-рп/2008 зміни, внесені підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 р. N 107-VІ до ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” щодо визначення розміру підвищення до пенсії, визнано такими, що не відповідають Конституції України ( є неконституційними).
Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 „Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян” є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем, як така, що суперечить Закону, який має вищу юридичну силу.
На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком визначений лише ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.
Частиною 1 ст. 2 Закону України "Про прожитковий мінімум" передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.
Доводи апеляційної скарги про неможливість застосування до спірних правовідносин розміру мінімальної пенсії за віком, оскільки це суперечить вимогам статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", колегія суддів вважає безпідставними з огляду на наступне.
Частиною 3 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено застосування мінімального розміру пенсії за віком виключно для визначення розміру пенсій призначених згідно з цим Законом ( ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування").
Відсутність підстав для застосування мінімального розміру пенсії за віком, який встановлено ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до правовідносин, що виникають внаслідок визначення розміру пенсій на підставі інших Законів ніж вищезазначений, дає підстави стверджувати про наявність прогалин у законодавчому регулюванні виплат, передбачених ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" громадянам, які мають статус дитини війни, при цьому прогалина полягає в частині відсутності механізму визначення мінімальної пенсії за віком, від розміру якої на 30% мають підвищуватись виплати громадянам, які мають статус дитини війни, пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, дітям війни.
Нормами чинного процесуального законодавства, зокрема п. 4 ст. 8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішення адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини, а п. 7 ст. 9 КАС України передбачено, що у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону).
Вищенаведені обставини, норми чинного процесуального законодавства свідчать про те, що застосування судом першої інстанції у якості розрахункової величини для обчислення мінімальної пенсії за віком розміру прожиткового мінімуму, який обчислено відповідно до норм ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є правильним, оскільки у даному випадку судом першої інстанції застосовано аналогію закону, а статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком.
Зміст ст. 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни” не коригувався та її дія на 2009 рік законами України не була зупинена, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про задоволення вимог в частині зобов’язання відповідача здійснити перерахунок підвищення до пенсії позивачу за період з листопада 2008 року по 31 грудня 2008 року та за 2009 рік.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст., 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Гуляйпільському районі Запорізької області залишити без задоволення.
Постанову Гуляйпільського районного суду Запорізької області від 15 січня 2010 року у цій справі залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий:
Судді: