Апеляційний суд Кіровоградської області

Справа №  22а-4501/11        Головуючий у суді І-ї інстанції  Орінко В.В.

99                                Доповідач Мурашко  С. І.   

УХВАЛА

Іменем України

12.05.2011 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області  у складі:

          головуючого       -  Голованя А.М.

суддів                      Фомічова С.Є.  

      Мурашка С.І.

розглянула в порядку письмового провадження в місті Кіровограді  адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області про поновлення строку звернення до суду,  нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області на постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 березня 2010 року і

в с т а н о в и л а :

Постановою Долинського районного суду Кіровоградської області від 25 березня 2010 року позов ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області про нарахування та виплату підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»задоволено.

Суд поновив строк для звернення до суду, визнав неправомірними дії (бездіяльність) управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області щодо неповного нарахування і виплати позивачу щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни і зобов’язав відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни за період з 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 25 березня 2010 року у розмірі, передбаченому ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням раніше проведених за цей період виплат.

          У апеляційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

          Позивачем постанова суду  не оскаржена.

          Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду  в межах, визначених статтею 195 КАС України, колегія суддів вважає, що передбачених законом підстав для її скасування немає.           

  Встановлено, що позивач відповідно до Закону України "Про соціальний захист дітей війни" набув статусу дитини війни.

          Статтею 6 зазначеного Закону передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком.

          Наявність у позивача права на призначення підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, гарантоване ст.46 Конституції України, є визначальною для вирішення даного спору.

 У 2007-2010 роках управлінням Пенсійного фонду позивачу не нараховувалися кошти, передбачені ст.6  Закону "Про соціальний захист дітей війни", у встановленому цією нормою розмірі.

При вирішенні справи суд обґрунтовано виходив з того, що рішеннями   Конституційного  Суду України  №6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та №10-рп від 22 травня 2008 року положення Законів України «Про державний бюджет України на 2007 рік»та «Про державний бюджет України на 2008 рік», якими відповідно було зупинено дію ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та внесено зміни до неї, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Суд дійшов правильного висновку, що посилання відповідача на відсутність бюджетних асигнувань на виплату підвищення до пенсії дітям війни не є підставою для відмови у позові, оскільки реалізація особою права, пов'язаного з отриманням бюджетних коштів, яке базується на чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може залежати від бюджетних асигнувань.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є джерелом права, органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх обов’язків (справа «Кечко проти України», рішення від 8 листопада 2005 року).

Мінімальний розмір пенсії за віком згідно ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Положення ч.3 ст.28 зазначеного Закону щодо застосування мінімального розміру пенсії за віком, встановленого частиною 1 цієї статті, тільки стосовно визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом, не є перешкодою для застосування даної величини для обрахування інших пенсій чи доплат, пов’язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.

Враховуючи наведене, не можна визнати обґрунтованими доводи апеляційної скарги щодо неправомірності застосування судом до спірних правовідносин положень ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 жовтня 2007 року № 1261, та з урахуванням Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 30 квітня 2002 року № 8-2, управління Пенсійного фонду в районах, містах, районах у містах забезпечує своєчасне і у повному обсязі фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати відповідно до чинного законодавства.

За таких обставин суд обгрунтовано зобов’язав управління Пенсійного фонду здійснити нарахування та виплату позивачці передбачене ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підвищення до пенсії у встановленому зазначеною нормою розмірі.

          Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому вона не підлягає задоволенню.

           Керуючись ст.ст. 195, 197, 198 ч.1 п.1, 200, 205 ч.1 п.1, 206, 212, 254 ч.5 КАС України, Законом України від 2 грудня 2010 року № 2748-У1 «Про внесення змін до розділу ХП «Прикінцеві положення»Закону України «Про судоустрій і статус суддів»щодо передачі справ, пов’язаних із соціальними виплатами», колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Бобринецькому районі Кіровоградської області відхилити.

Постанову Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 25 березня 2010 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий

Судді