Справа №22-а-12614/11Головуючий у І інстанції Жарікова О.В.

Категорія15Доповідач у 2 інстанціїЛащенко

22.06.2011

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 червня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

          головуючого: Лащенка В.Д.,

          суддів: Матвієнко Ю.О., Сліпченка О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Київ адміністративну справу за апеляційною скаргою управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області на постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від  18 березня 2009 року  по справі за позовною заявою ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання провести перерахунок та виплату недоплаченої суми одноразової допомоги на оздоровлення ,-

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2009 року позивач звернулася в суд з вказаним позовом, який  мотивувала тим, що вона є евакуйованою із зони відчуження в 1986 році, внаслідок аварії на ЧАЕС, 2 категорії, і згідно законодавства має право на щорічну грошову допомогу на оздоровлення в розмірі 3 мінімальних заробітних плат, розмір якої визначається на момент виплати, але відповідачем виплачено вказану допомогу за 2007-2008 роки у значно нижчому розмірі. Оскільки відповідач відмовляється провести перерахунок та виплату вказаної грошової допомоги, то позивач просила суд визнати відмову відповідача щодо проведення перерахунку вказаної грошової допомоги неправомірною та зобов"язати відповідача провести перерахунок та виплатити недоплачену суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки в розмірі 2775 грн.

В судовому засіданні позивач уточнила позовні вимоги та просила суд визнати відмову відповідача щодо проведення перерахунку та виплати вказаної грошової допомоги неправомірною та зобов"язати відповідача провести перерахунок та виплатити недоплачену суму одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки в розмірі 2805 грн.

Постановою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області суду від 18 березня 2009 року позов задоволено.

Визнано відмову управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради щодо проведення перерахунку та виплати одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки ОСОБА_2, виходячи з розміру мінімальної заробітної плати неправомірною.

Зобов"язано управління соціального захисту населення Білоцерківської міської ради провести перерахунок позивачці одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки та виплатити на користь ОСОБА_2 2805 грн. недоплаченої суми одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007-2008 роки.

Відповідач, не погоджуючись з вищезазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач являється евакуйованою із зони відчуження в 1986 році, внаслідок аварії на ЧАЕС, 2-ї категорії, що підтверджується копією посвідчення.

Відповідно до ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" позивачу має виплачуватись щорічна допомога на оздоровлення у розмірі трьох мінімальних заробітних плат.

Судом першої інстанції було встановлено, що відповідачем виплачено щорічну допомогу на оздоровлення позивачці за 2007 рік в розмірі 75 грн. - 29.12.2007 року, а за 2008 рік в розмірі 75 грн. - 18.08.2008 року. Ці обставини підтверджуються копією виписки з рахунку філії № 211 Білоцерківського ТВБВ ВАТ „Державний ощадний банк України".

Позивач, оспорюючи дії відповідача, вважала, що вона отримувала державну допомогу значно нижчу, ніж це передбачено  ч. 4 ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв’язку з чим звернулася до суду за захистом своїх прав.

Приймаючи постанову про задоволення позову, суд обґрунтовано виходив із засад пріоритетності законів над підзаконними актами та прийшов до правильного висновку про те, що відповідач, як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати одноразової допомоги на оздоровлення, повинен був діяти у відповідності з вимогами ст. 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" і виплачувати позивачці відповідну допомогу на оздоровлення у розмірах встановлених законом за період за 2007-2008 роки, але у порушення вимог вказаної статті таких нарахувань не проводив чим і допустив протиправну бездіяльність.

Проте, колегія суддів не може повністю погодитися з висновками суду в частині визначення періоду за 2007-2008 рр., протягом якого позивачка мала право на отримання одноразової грошової допомоги на оздоровлення виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції статті, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч.2 ст.101 КАС України процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Як вбачається з матеріалів, справи позивачка звернулася з позовом до управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області 5 березня 2009 року.

Тому, враховуючи  вимоги ст. 99 КАС України та межі позовних вимог, останні не підлягають задоволенню в частині стягнення одноразової грошової допомоги на користь позивачки за 2007 рік. Однак на вказані норми закону суд належної уваги не звернув.

За таких обставин колегія суддів вважає, що постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від  18 березня 2009 року необхідно скасувати в частині нарахування і виплати щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 202, 205  КАС України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області задовольнити частково.

Постанову Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від  18 березня 2009 року  в частині нарахування і виплати щорічної одноразової грошової допомоги на оздоровлення за 2007 рік скасувати.

Прийняти в цій частині нову постанову.

Відмовити в задоволенні позову ОСОБА_2 до управління праці та соціального захисту населення Білоцерківської міської ради Київської області про зобов’язання провести перерахунок та виплату недоплаченої суми одноразової допомоги на оздоровлення за 2007 рік.

В іншій частині постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили в порядку визначеному  ч.5 ст.254 КАС України.

Постанова апеляційного суду може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту набрання законної сили.

Головуючий:

Судді: