Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 11-508/11 Головуючий у суді І-ї інстанції Гарбуз О.В.
Категорія - ч.3 ст.185 КК України Доповідач у суді ІІ-ї інстанції Борщ В. С.
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30.06.2011 колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Кіровоградської області у складі :
головуючого судді Борща В.С.
суддів Деревінського С.М., Бабича О.П.
при секретарі Івченко П.О.
за участі прокурора Чабанюк Т.В.
засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кіровограді кримінальну справу за апеляцією прокурора, який приймав участь у розгляді справи судом першої інстанції на вирок Новоукраїнського районного суду від 28 березня 2011 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, громадянин України, освіта середня загальна, не одружений, утриманців немає, не працює, раніше судимий, вироком Новоукраїнського районного суду 14.07.2003 року за ст. 185ч.3 до 3-х років позбавлення волі, згідно ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки, на підставі постанови Новоукраїнського рсуду від 29.03.2005 року направлено в місця позбавлення волі, звільнився 03.03.2008 року, засуджено за ч.3 ст.185 КК України на 4(чотири) роки позбавлення волі. В силу ст. 75 КК України звільнено від відбуття покарання з випробовуванням з іспитовим строком тривалістю два роки. На підставі ст.76 КК України зобов”язано засудженого ОСОБА_1 не виїджати і не змінювати постійного місця проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи та періодично з”являтися на реєстрацію в органи кримінально-виконавчої системи, а також повідомляти про зміну місця проживання та роботи. Цим же вироком засуджений ОСОБА_2 вирок відносно якого нікім не оскаржений. Суд визнав винним ОСОБА_1 в тім, що він 24 грудня 2010 року, близько 22-ї години 00 хвилин за попередньою змовою з ОСОБА_2 та за пропозицією останнього прийшли до території подвір»я домоволодіння гр. ОСОБА_3, в якому з серпня 2010 року ніхто не проживає, яке розташоване АДРЕСА_2 Зайшовши на подвір»я через проїзд для автомобіля викрали металеву 6-ти гранну плитку, якою було вимощено в»їзд в середині подвір»я домоволодіння в кількості 221 штук, вартістю 35.37 грн. кожна на загальну суму 7 816.77 грн. з місця скоєння злочину зникли, погрузивши плитку на причеп автомобіля ВАЗ 21099, дн НОМЕР_1, яким керував та який належить ОСОБА_4, розпорядившись викраденим на власний розсуд. В апеляції прокурор просить вирок скасувати через м’якість призначеного покарання, невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого злочину та особі засудженого, безпідставного застосування ст.75 КК України та постановити свій вирок в якому призначити ОСОБА_1 покарання за ч.3 ст.185 КК України у вигляді 3 років 6 місяців позбавлення волі.. Заслухавши доповідача, думку прокурора підтримавшого апеляцію, думку засудженого ОСОБА_1 який просив не задовольняти апеляцію прокурора, вивчивши доводи апеляції та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляція підлягає частковому задоволенню. Винність ОСОБА_1 в скоєні злочину ніким не оскаржується і підтверджується доказами перевіреними у судовому засіданні: показами потерпілої ОСОБА_3, свідка ОСОБА_4, засудженого ОСОБА_2, протоколом огляду місця події від 25.12.2010 року домоволодіння потерпілої ОСОБА_3 по АДРЕСА_2 (а.с.5-8), протоколом огляду місця події по АДРЕСА_3 за місцем проживання підсудного ОСОБА_2 (а.с.9-14), висновками товарознавчої експертизи (а.с.39-43), висновком судово- трасологічної експертизи від 12 січня 2011 року (а.с.30—33), а також показами самого засудженого на досудовому слідстві і в суді першої та другої інстанції, де він розповів про скоєне. Суд вірно кваліфікував дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у сховище. Призначаючи покарання з застосуванням ст.75 КК України суд врахував, що ОСОБА_1 за місцем проживання характеризується посередньо, раніше судимий: вироком Новоукраїнського районного суду від 14.07.2003 року за ст. 185ч.3 до 3-х років позбавлення волі, згідно ст.75 КК України з іспитовим строком 2 роки, на підставі постанови Новоукраїнського рсуду від 29.03.2005 року направлено в місця позбавлення волі, звільнився 03.03.2008 року по відбуттю строку покарання, судимість не знята і не погашна, фізично здоровий, скарг на стан здоров»я немає, не працює, не одружений, утриманців немає, після звільнення з місць позбавлення волі 03.03.2008 року не притягувався до кримінальної відповідальності, збитки відшкодовано, потерпіла просить сурово не карати. Обставинами, що пом”якшують покарання суд визнав –щире каяття у вчиненом, відшкодування збитків. Обставин, які обтяжують покарання –суд не встановив. Однак суд недостатньо і невірно врахував деякі обставини справи. Призначаючи покарання колегія суддів у відповідності до ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Суд недостатньо врахував ступінь тяжкості скоєного злочину, скоєно тяжкий злочин. Характеризується ОСОБА_1 по місцю проживання посередньо, як вказав у характеристиці депутат міської ради (а.с. 128), та негативно «Зарекомендував себе з негативного боку. З сусідами дружніх відносин не підтримує, авторитетом серед населення не користується. За характером неврівноважений, скритний. Зловживає спиртними напоями, неодноразово притягувався до адміністративної та кримінальної відповідальності», як вказав в характеристиці секретар міської ради (а.с.87). Засуджений не відшкодовував збитки, так як збитки відшкодували працівники міліції, які застали засуджених та свідка ОСОБА_4 у домоволодінні ОСОБА_2 25.12.2010 року о 12 годині (а.с.10-14) в той час коли вони грузили плітки на автомобіль, щоб здати їх на металобрухт. Також засуджений не каявся щиро , а лише казав, що розкаявся та давав покази, які відповідали дійсності, при цьому на досудовому слідстві заявив клопотання про перекваліфікацію його дій на ч.2 ст.185 КК України (а.с.108) і в судовому засіданні (а.с.137) вину визнав частково. Таким чином, відсутні обставини, які пом’якшують покарання і відсутні обставини, які обтяжують покарання.
Хоча потерпіла і просила суворо не наказувати ОСОБА_1, його батько має ряд хвороб (а.с.129), але враховуючи викладене, а також те, що він раніше судимий, судимість не знята і не погашена, тобто на шлях виправлення не став, фізично здоровий, не працює, не одружений, утриманців не має , колегія суддів вважає, що необхідним і достатнім для виправлення та попередження нових злочинів для ОСОБА_1 має бути призначено покарання у вигляді позбавлення волі у межах санкції ч.3 ст.185 КК України.
Підстав для застосування ст.ст.69, 75 КК України колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст.362,366,378 КПК України, колегія суддів,-
З А С У Д И Л А:
Апеляцію прокурора задовольнити частково, а вирок Новоукраїнського районного суду від 28 березня 2011 року відносно ОСОБА_1 в частині призначення покарання скасувати.
ОСОБА_1 за ч.3 ст.185 КК України призначити покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.
Міру запобіжного заходу на касаційний період змінити на тримання під вартою, взявши його під варту з зала суду.
Строк відбуття покарання рахувати з моменту затримання 30 червня 2011 року, зарахувавши в строк відбуття покарання тримання під вартою з 01.01.2011 року по 28 березня 2011 року
В решті вирок залишити без змін.
Вирок може бути оскаржений у Вищій спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ через апеляційний суд Кіровоградської області протягом одного місяця з моменту проголошення вироку, а засудженим в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
Судді: