Апеляційний суд Кіровоградської області
Справа № 22а-4784\11 Головуючий у суді І-ї інстанції Степанов С.В.
Доповідач Карпенко О. Л.
ПОСТАНОВА
Іменем України
29.04.2011року колегія суддів судової палати апеляційного суду Кіровоградської області в складі:
головуючої – Кривохижі В.І.,
суддів - Черниш Т.В.,
Карпенка О.Л.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Кіровограді справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Пенсійного Фонду України в Долинському районі Кіровоградської області про визнання протиправною бездіяльність відповідача, зобов’язання його здійснити перерахунок і виплату підвищення пенсії, як «дитині війни»за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Кіровоградської області на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2010 року, -
В С Т А Н О В И Л А :
25 серпня 2010 року ОСОБА_3 звернулася з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Кіровоградської області про визнання протиправною бездіяльність відповідача, зобов’язання відповідача здійснити їй, як «дитині війни», перерахунок і виплату підвищення пенсії за періоди з 01 січня 2009 року по день ухвалення рішення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, з урахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Позовні вимоги обґрунтовано тим, що вона має статус «дитини війни»та має право на отримання підвищення пенсії в розмірі 30 % мінімального розміру пенсії за віком. Однак відповідач протиправно не здійснював нарахування та виплату підвищення пенсії у передбаченому ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»розмірі.
Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2010 року позов задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування позивачці пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01 січня 2009 року. Зобов’язано відповідача провести перерахунок та виплату позивачу підвищення пенсії як «дитині війни», відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з 01 січня 2009 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, визначеної відповідно до ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Стягнуто з відповідача на користь позивача 37 грн. 00 коп. судових витрат та з Держаного бюджету України –8 грн. 50 коп. судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач звернувся з апеляційною скаргою до суду апеляційної інстанції про скасування оскаржуваного рішення та постановлення нового рішення про відмову в задоволенні позову. Скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права. Судом не враховано, що законодавчо не врегульовано механізм реалізації норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». З 2008 року підвищення пенсій дітям війни здійснюється відповідно до п. 41 Р. ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та внесення змін до деяких законодавчих актів України»і постанови Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530. Фінансування виплат на виплату підвищення пенсії дітям війни не може здійснюватися за рахунок коштів Пенсійного фонду України.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені в скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення –скасуванню з ухваленням нового рішення.
18 лютого 2010 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 1691-VI "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо юрисдикції справ, пов'язаних із соціальними виплатами", який набрав чинності 10 березня 2010 року. Цим Законом встановлено, що справи щодо спорів з приводу призначення, обчислення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням та інших соціальних виплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, речового майна, пайків або грошової компенсації замість них суди розглядають у порядку цивільного судочинства, а п. 3 ч. 1 ст. 18 КАС України виключено.
Рішенням Конституційного суду України № 19-рп/2010 від 09 вересня 2010 року у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами" (справа № 1-40/2010) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), пункт 2 частини першої статті 15 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов’язаних із соціальними виплатами" від 18 лютого 2010 року № 1691.
Відповідно до ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнанні неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Отже, з 09 вересня 2010 року справи даної категорії повинні розглядатись в порядку адміністративного судочинства.
Суд першої інстанції не звернув уваги на зміни в діючому законодавстві, постановивши рішення за нормами ЦПК України після прийняття Рішення Конституційним судом України від 09 вересня 2010 року. Вказана обставина є підставою для скасування рішення суду першої інстанції (ст. 202 ч.1 п. 4 КАС України).
Згідно відомостей належного позивачці паспорта громадянина України (а.с. 5), вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 року і на час закінчення Другої світової війни (02 вересня 1945 року) їй не виповнилося 18 років.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, на позивачку поширюється дія цього Закону.
Позивачці призначено пенсію, що підтверджується відомостями належного їй посвідченні пенсіонера (а.с. 7).
Статтею 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” встановлено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Згідно п. 1 Прикінцевих положень Закону він набирає чинності з 01 січня 2006 року.
Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2007 року підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до яких дітям війни (крім тих на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.
Згідно письмових заперечень відповідача на позов, з 01 січня 2008 року позивачці виплачується підвищення пенсії, як дитині війни, у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни - 47 грн., з 01 квітня 2008 року –у розмірі 48 грн. 10 коп., з 01 липня 2008 року –у розмірі 48 грн. 20 коп., а з 01 жовтня 2008 року –49 грн. 80 коп.
Зміни внесені до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», згідно з пунктом 2 рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Пунктом 5 вказаного рішення передбачено, що положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом цього Рішення. Отже, з 22 травня 2008 року правовідносини, що склалися між сторонами регулюються ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в редакції, яка діяла до 01 січня 2008 року.
Нарахування та виплата у 2009 році «дітям війни»підвищення пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норми ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”.
Згідно ст. 54 Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік» у 2009 році прожитковий мінімум на 1 особу встановлено у розмірах, що діяли у грудні 2008 року –498 грн. для осіб, які втратили працездатність, а з 01 листопада 2009 року –573 грн. Тому розмір підвищення пенсії, яке виплачено позивачу за період за 2009 рік мав становити 149 грн. 40 коп. (498 х 30 %), щомісячно, а в листопаді та у грудні 2009 року –по 171 грн. 90 коп. (573 х 305), щомісячно. Натомість розмір фактично виплаченого відповідачем підвищення є меншим –49 грн. 80 коп.
Суд відхиляє, як необґрунтовані посилання відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»п. 8 якої передбачено, що дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Законів України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та "Про жертви нацистських переслідувань") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться у таких розмірах: з 22 травня - 48,1 гривні, з 1 липня - 48,2 та з 1 жовтня - 49,8 гривні. Виходячи з принципу законності та пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов висновку, що при визначенні розміру підвищення пенсій позивачці, як дитині війни, застосуванню підлягає ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", а не постанова Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530, яка істотно звужує обсяг встановлених законом прав осіб, які мають статус дітей війни. Крім того, згідно ст. 3 ч. 2 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.
У 2010 році зміни до законодавства України в частині виплати підвищення пенсії дітям війни не вносилися.
Отже, позов в частині зобов’язання відповідача провести нарахування та виплату підвищення пенсії позивачу відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01 січня 2009 року по день ухвалення рішення підлягає задоволенню шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунку за цей період, з урахуванням раніше виплачених за цей період сум підвищення.
Під час розгляду справ щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони з дотриманням вимог ст. 2 ч. 3 КАС України. З урахуванням встановлених обставин справи, суд вважає, що дії відповідача не відповідають ст. 2 ч. 3 п.п. 1, 3 КАС України.
Відповідно до ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.
Враховуючи, що держава взяла на себе обов’язок щодо виплати дітям війни 30% підвищення до пенсії та поклала виконання цього обов’язку на центральний орган виконавчої влади –Пенсійний фонд України, який діє через свої місцеві органи, але вони не дотрималися вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», суд дійшов висновку про те, що відповідач не виконали своїх повноважень без поважних причини.
Відсутність повного державного фінансування витрат на виплату підвищення пенсій дітям війни не може бути підставою для відмови в задоволенні позову.
На підставі норми ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» та відповідно до встановлених судом фактичних обставин справи суд дійшов висновку про задоволення позову.
Враховуючи, що судове рішення ухвалене на користь позивачки, яка не є суб'єктом владних повноважень, у відповідності до ст. 94 КАС України, з Державного бюджету України на користь позивачки належить виплатити судові витрати по справі, що складаються із судового збору в розмірі 8 грн. 50 коп. (а.с. 2), а також з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді (а.с. 3).
Керуючись ст. ст. 197, 198 ч. 1 п. 3), ст. 202 ч. 1 п. 4), ст. 205 ч. 2, 207 КАС України, колегія суддів, -
ПОСТАНОВИЛА :
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Кіровоградської області на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2010 року задовольнити частково.
Рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 10 вересня 2010 року по справі 2-1257/2010 скасувати.
Постановити нове рішення про задоволення позову ОСОБА_3 повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Кіровоградської області в частині нездійснення нарахування та виплати ОСОБА_3 підвищення пенсії, як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01 січня 2009 року по 10 вересня 2010 року.
Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Кіровоградської області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_3 підвищення пенсії згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»за період з 01 січня 2009 року по 10 вересня 2010 року виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, в встановленого ст. 28 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням фактично виплачених позивачці у цей період сум підвищення пенсії.
Стягнути з Управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Кіровоградської області на користь ОСОБА_3 37 (тридцять сім) грн.. 00 коп. відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в суді.
Виплатити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 8 (вісім) грн. 50 коп. відшкодування судового збору.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі.
На постанову може бути подано касаційну скаргу до адміністративного суду касаційної інстанції.
Касаційна скарга подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуюча:
Судді :