Справа №22-ц-2084/11Головуючий у І інстанції Кафтанов В.В.

Категорія47Доповідач у 2 інстанціїІванова

15.06.2011

Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

Іменем України

14 березня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого -     Даценко  Л.М.,

суддів -   Іванової І.В., Савченка  С.І.

при секретарі  - Мироненко А.І.                

          розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 листопада 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів та додаткових витрат на лікування,

в с т а н о в и л а :

          У травні 2010 року позивачка ОСОБА_3 звернулася до суду із позовом до відповідача ОСОБА_2, в якому послалася, що вона є дочкою відповідача, народилась вона ІНФОРМАЦІЯ_1 року, а 14 лютого 2002 року її батьки шлюб розірвали, але ще до розірвання шлюбу батько перестав жити з ними, аліменти до досягнення повноліття сплачував від 4 грн. до 25 грн., оскільки працював сторожем в гаражному кооперативі.

          Далі зазначила, що на даний час вона є студенткою університету, який закінчує 30.06.2011 року та оскільки батько має мінливий дохід просила стягнути з нього на її користь аліменти в розмірі 600 грн. щомісяця до досягнення нею 23 років. В суді доповнила свої позовні вимоги та просила також стягнути додаткові витрати на дитину зумовлені тимчасовою втратою працездатності у розмірі 1117 грн.

          Рішенням Ірпінського міського суду від 15 листопада 2010 року позовні вимоги позивачки задоволено частково.

          Суд стягнув з відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_3 аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 400 грн., починаючи з 20.05.2010 року до досягнення двадцяти трьох років та додаткові витрати пов’язані  з лікуванням в розмірі 1117 грн.

          Крім того, суд стягнув з відповідача на користь позивачки судові витрати в розмірі 120 грн.

          В апеляційній скарзі відповідач з рішенням суду не згоден, вважає його таким, що не відповідає вимогам закону, посилається, що суд при стягненні додаткових витрат, пов’язаних  з лікуванням не врахував, що позивачка є повнолітньою, а такі правовідносини поширюються виключно на неповнолітніх дітей. Крім того, суд при прийняті рішення не з’ясував чи насправді позивачка навчається у ВУЗі, чи отримує вона стипендію та якого розміру, тобто не взяв до уваги власний дохід позивачки, його тяжке матеріальне становище, стягнув кошти до 23-річного віку, не звернувши увагу, що позивачка закінчує університет 30.06.2011 року, тому  просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

          Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення позивачки ОСОБА_3, яка просила відхилити апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного.

          Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дочкою відповідача. В даний час позивачка досягла повноліття та є студенткою юридичного факультету Національного університету державної податкової служби України, який закінчує 30.06.2011 року.

          Суд першої інстанції, частково задовольняючи позов, виходив з того, що відповідач має можливість надавати позивачці матеріальну допомогу, а саме сплачувати аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 400 грн. до досягнення двадцяти трьох років та брати участь у додаткових витратах пов’язаних  з лікуванням.

          Проте повністю з такими висновками погодитись не можна, враховуючи наступне.

          Передбачений статтею 199 СК України обов'язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов'язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років, продовження ними навчання, потреба у зв'язку з цим у матеріальній допомозі і наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

          Судом першої інстанції при визначенні розміру аліментів фактично не було враховано матеріальне становище платника аліментів та наявність у нього на утриманні неповнолітньої дитини, ІНФОРМАЦІЯ_2

          Крім того, позивачка отримує стипендію (довідка про доходи –а.с.47).

          Колегія суддів вважає за необхідне змінити розмір аліментів, стягнутих з відповідача, визначивши їх у частці від заробітку платника аліментів починаючи з 20.05.2010 року і до припинення позивачкою навчання, але не більш ніж до досягнення  ОСОБА_3 23 років.

          Задовольняючи вимогу про стягнення додаткових витрат на лікування після досягнення позивачкою повноліття, суд першої інстанції виходив з того, що згідно ст.185 СК України відповідач зобов'язаний брати участь у додаткових витратах на дитину.

          Проте з такими висновками погодитись не можна, оскільки вони суперечать нормам матеріального права.

          Питання щодо обов'язку батьків утримувати повнолітніх дочку, сина та його виконання регулюється нормами Глави 16 СК України.

          Відповідно до ст.201 СК України до відносин між батьками і дочкою, сином щодо надання їм утримання застосовуються також норми статей 187, 189-192 і 194-197 цього Кодексу.

          Стаття 185 СК України про участь батьків у додаткових витратах на дитину регулює правовідносини по утриманню неповнолітніх дітей і розміщена у Главі 15 СК України, посилання на цю норму також відсутнє й у ст.201 СК України. Тому застосування судом першої інстанції статті 185 СК України до спірних правовідносин є неправильним.

          За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача додаткових витрат підлягає скасуванню з ухваленням у цій частині нового рішення про відмову у задоволенні зазначених позовних вимог.

          Крім того, скасуванню також підлягає рішення суду в частині стягнення із відповідача на користь позивачки витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, оскільки позивачка при зверненні до суду не сплачувала зазначені кошти, тому в цій частині апеляційний суд ухвалює нове рішення про стягнення з відповідача ОСОБА_2 в дохід держави судового збору та витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

          В іншій частині доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, оскільки матеріалами справи підтверджено факт навчання позивачки у Державному освітньому закладі (а.с.7) та  відсутність можливості надавати таку допомогу матір’ю позивачки - ОСОБА_4 (а.с.35) .    

          Керуючись ст.ст. 303,307,309,314,316 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-

в и р і ш и л а :

          Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

          Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 листопада 2010 року в частині розміру стягнутих із ОСОБА_2 аліментів змінити і визначити їх у розмірі 1/4 частки усіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 20.05.2010 року і до припинення навчання, але не більш ніж до досягнення  ОСОБА_3 23 років.

          Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 листопада 2010 року в частині стягнення із ОСОБА_2 додаткових витрат пов’язаних з лікуванням  скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким у позові в цій частині відмовити.

          Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 15 листопада 2010 року в частині стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судових витрат у розмірі 120 грн. скасувати і в цій частині ухвалити нове рішення, яким стягнути ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в розмірі 51 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 22 грн. 50 коп.

          Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий :

Судді :