Справа №22-ц-2850/11Головуючий у І інстанціїДубас Т.В.
Категорія26Доповідач у 2 інстанції Іванова
15.04.2011
УХВАЛА
Іменем України
04 квітня 2011 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області в складі:
головуючого - Даценко Л.М.,
суддів - Іванової І.В., Савченка С.І.
при секретарі - Мироненко А.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду від 17 грудня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення боргу,-
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2010 року позивачка ОСОБА_3 звернулася з позовом до суду, посилаючись на те, що 01 березня 2009 року відповідачка ОСОБА_2 взяла у неї в борг кошти в сумі 2500 доларів США, які зобов'язалася повернути в строк до 01 квітня 2009 року, однак у зазначений термін борг не повернула. У разі прострочення виплати боргу відповідачка зобов'язалася сплатити відсотки в розмірі 5% від загальної суми боргу, щомісячно, які також не сплатила, що становить 2375 доларів США. Тому позивачка просила стягнути із відповідачки на її користь борг з урахуванням відсотків, що становить 4875 доларів США та за курсом НБУ станом на 28.10.2010 року складає 38569, 05 грн. та покласти на відповідачку судові витрати у справі.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 грудня 2010 року позов ОСОБА_3 задоволено.
Із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 стягнуто 38569,05 грн. боргу за договором позики, судовий збір в розмірі 385 грн., та 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення.
Не погоджуючись із рішенням суду відповідачка ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу посилаючись на те, що розписка не являється договором, тому вважала, що в даному випадку немає юридичних підстав застосування 5% відсотків. Далі зазначила, що приблизно у 2007 - 2008 році вона позичила у позивачки 7500 грн. під 5% в місяць, які погашалися щомісяця. Будь-яких розписок про повернення грошових коштів між ними не було, оскільки позивачка не хотіла їх підписувати, аргументуючи тим, що акт про повернення буде підписаний після повернення всієї суми, а вона не наполягала, оскільки товаришувала з донькою позивачки тривалий час. Після того, як залишилось повернути тіло позики 7500 гривень, вона попросила трохи почекати, тому що почалась фінансова криза і у неї виникли фінансові труднощі, однак агресивні дії з боку позивачки та її доньки змусили написати її іншу розписку на суму 2500 доларів США, в якій були закладені відсотки за рік наперед, які порахувала позивачка, при цьому попередню розписку було знищено. Насправді вона цю суму не отримувала, однак грошові кошти продовжувала повертати, але позивачка знов відмовлялась підписувати документи про повернення грошових коштів, після чого звернулась до суду. Просить скасувати заочне рішення суду і постановити нове, яким стягнути із неї 7500 грн., в задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_3 відмовити.
У своїх запереченнях на апеляційну скаргу, позивачка зазначила, що пояснення відповідачки не відповідають дійсності, оскільки вона писала розписку без примусу, на тих умовах, які сама запропонувала, однак після отримання коштів зникла і жодного разу ніяких грошей не передавала, тому просила рішення суду залишити без змін.
Колегія суддів, заслухавши суддю доповідача, пояснення відповідачки у справі ОСОБА_2 на підтримання доводів поданої апеляційної скарги, пояснення позивачки, яка просить відхилити апеляційну скаргу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.
Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 01 березня 2009 року між позивачкою та відповідачкою був укладений договір позики, згідно з яким відповідачка взяла у позивачки в борг 2500 доларів США на строк до 01 квітня 2009 року, у разі прострочення виплати боргу відповідачка зобов'язалася сплатити відсотки в розмірі 5% від суми позики, щомісячно, що підтверджується розпискою (а.с.6). В обумовлений термін відповідачка борг не повернула та не сплачувала проценти, тому позивачка звернулась до суду.
Таким чином, правовідносини між сторонами виникли з договору позики.
За правилами ст.ст.1046, 1047, 1049 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості у строк та в порядку встановлені договором та відповідно до вимог ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.
Крім того, частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено право позикодавця на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що вказані вимоги є наслідком порушення договору позичальником, відповідно до ст.1050 ЦК України.
Таким чином, рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи і вимогам закону, тому підстав для його скасування немає.
Посилання апелянта на те, що розписка безгрошова та написана під примусом не можуть бути взяті до уваги, оскільки нічим не підтверджені. Крім того, відповідачка про визнання договору недійсним позов не пред’являла. Матеріали справи не містять доказів, які спростовують факт передачі грошових коштів та на такі докази апелянт не посилається.
Порушень норм матеріального та процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, не встановлено.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, викладених у рішенні.
Керуючись ст.ст. 303,307,308,313,314,315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 грудня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.
Головуючий :
Судді :