Справа № 2-2458/11

Категорія 13

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

13 липня 2011 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді –          Козлова Р.  Ю. ,

при секретарі –                    Субін Т. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» про стягнення сум авторської винагороди,

В С Т А Н О В И В :

 У травні 2011 року позивачі звернулися до суду із зазначеними вимогами, мотивуючи їх тим, що у 2000 році під час виконання робіт, які проводились в інтересах ДК «Укртрансгаз» групою авторів, до складу якої входили і позивачі, запропоновано спосіб ремонту запірної арматури на діючому магістральному газопроводі без зміни режиму транспортування газу.

У 2001 році між відповідачем і авторами було укладено договір про передачу прав на отримання патенту на винахід, згідно умов якого відповідач зобов’язався укласти з авторами договір про розмір авторської винагороди та умови її виплати.

06 жовтня 2004 року між сторонами укладено договір про виплату винагороди за використання винаходу, згідно п.3.2 якого розмір винагороди за використання винаходу становить 15% від фактичного прибутку, одержаного відповідачем від використання винаходу за відповідний період. У період 2008-2009 років винахід був використаний відповідачем під час ремонту запірної арматури Яготинського, Чернігівського та Боярського лінійних виробничих управлінь, фактичний економічний ефект від використання винаходу склав 3 043 613, 16 грн.

Посилаючись на те, що на порушення умов вищевказаного договору відповідач ухиляється від виконання своїх зобов’язань щодо виплати суми авторської винагороди, позивачі просили суд задовольнити заявлені вимоги.

У судовому засіданні позивачі ОСОБА_4, який одночасно представляє інтереси ОСОБА_3, та ОСОБА_2 підтримали заявлені вимоги.

Представники відповідача проти задоволення позову заперечували.

Суд, заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що у 2000 році під час виконання робіт, які проводились в інтересах ДК «Укртрансгаз» групою авторів, запропоновано спосіб ремонту запірної арматури на діючому магістральному газопроводі без зміни режиму транспортування газу.

25 квітня 2001 року між групою винахідників, до складу якої входили позивачі, з однієї сторони, та відповідачем і ТОВ «НПИП КиАТОН» (роботодавці) - з іншої сторони, укладено договір про передачу авторами роботодавцям прав на подання заявки та одержання патенту на службовий винахід. Згідно умов даного договору винахідники передають, а роботодавці приймають право як патентовласники на одержання патенту на вказаний винахід. Відповідно до п.3.4 договору роботодавці зобов’язалися укласти з винахідниками письмові договори щодо розміру та умови виплати їм винагороди відповідно до економічної цінності винаходу, або іншої вигоди, яка може бути отримана роботодавцями.

06 жовтня 2004 року між сторонами укладено договір про виплату винагороди за використання винаходу, згідно п.3.2 якого розмір винагороди за використання винаходу становить 15% від фактичного прибутку, одержаного відповідачем від використання винаходу за відповідний період.

Проте, авторська винагорода у визначені договором строки відповідачем виплачена не була.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги позивачі посилаються на те, що незважаючи на виконання ними умов договорів від 25 квітня 2001 року та 06 жовтня 2004 року, відповідач неправомірно ухиляється від виконання своїх зобов’язань щодо виплати суми авторської винагороди.

Разом з тим, п.3.3 договору від 06 жовтня 2004 року передбачає, що винагорода за використання винаходу сплачується на підставі пакету певних документів, зокрема, копії патенту на винахід; даного договору; акту про використання винаходу із висновком про відповідність використаного технічного рішення формулі винаходу; довідки про об’єм використання винаходу; розрахунку прибутку від використання винаходу; угоди між винахідниками про розподіл винагороди та наказу керівника відповідача або філії про виплату винагороди.

Позивачі були ознайомлені зі змістом умов даного зобов’язання та, відповідно, з ними погодились, що підтверджується їх підписами в тексті договору.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачами надано лише частину вищевказаних документів. Зокрема, в ході розгляду справи судом не здобуто доказів, які б свідчили про наявність висновків про відповідність використаного технічного рішення формулі винаходу, довідки про об’єм використання винаходу, розрахунку прибутку від використання винаходу, наказу керівника відповідача або філії про виплату винагороди.

Таким чином, оскільки на даний час не сформований пакет документів, який згідно імперативній умові договору від 06 жовтня 2004 року є обов’язковою підставою для виплати авторської винагороди, позовні вимоги задоволенню не підлягають як такі, що заявлені передчасно.

Посилання позивачів про те, що формування частини вказаних документів залежить від посадових осіб ДК «Укртрансгаз» вищевикладених висновків суду не спростовують, оскільки в судовому засіданні не надано доказів на підтвердження тієї обставини, що позивачі зверталися до компетентних осіб з відповідною вимогою, їм було неправомірно відмовлено і така відмова оскаржена ними у встановленому законом порядку.

На підставі викладеного та керуючись ст. 526 ЦК України, ст. ст. 3, 10, 60, 88, 209, 213 – 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

   Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 до Дочірньої компанії «Укртрансгаз» НАК «Нафтогаз України» про стягнення сум авторської винагороди – залишити без задоволення.   Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Апеляційного суду м. Києва через Печерський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя                                                                                          Р. Ю. Козлов