Постанова

Іменем України

Справа № 2-а-2374/11

09 червня 2011 року          Шаргородський районний суд Вінницької області

Суддя Славінська Н.  Л.

розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі про визнання дій УПФУ в Шаргородському районі незаконними та про зобов’язання вчинити дії по нарахуванню і виплаті недоотриманої щомісячної суми до пенсії, відповідно до ст.6   ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»,-

в с т а н о в и в:

          1.06.2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом, в якому просить визнати відмову Управління Пенсійного Фонду України у Шаргородському районі щодо здійснення нарахування і виплати їй державної соціальної допомоги, як дитині війни, відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком – незаконною; зобов’язати відповідача нарахувати та виплатити їй, як дитині війни, зазначену щомісячну державну соціальну надбавку в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленої частиною 1 статті 28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 16.09.2010 року по день ухвалення судового рішення у даній справі, з врахуванням проведених їй виплат. В обґрунтування позовних вимог зазначила, що є пенсіонером, має статус дитини війни і право на отримання щомісячної надбавки у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, яке обмежується відповідачем і така допомога їй виплачується у неповному обсязі.  16.03.2011 року відповідачем відмовлено їй  у здійсненні перерахунку і доплати надбавки, як дитині війни у відповідності із ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни». Така відмова є незаконною,  у зв’язку із чим її порушені права підлягають відновленню в межах шестимісячного строку, встановленого ч.2 ст.99 КАС України, тобто із 16.09.2010 року, оскільки вона дізналася про відмову відповідача здійснити перерахунок пенсії 16.03.2011 року.  

Ухвалою від 3.06.2011 року відкрито скорочене провадження у даній адміністративній справі.  

           9.06.2011 року відповідачем  подано заперечення  проти позову.  

Згідно поданих до суду заперечень відповідач позов не визнав і просить залишити його без задоволення, посилаючись на те, що позивачка отримує надбавку до пенсії, як дитина війни, в сумі 49,80 грн., тобто в розмірі, встановленому постановою Кабміну №530, і в межах тих асигнувань, які надходили з Державного бюджету,   а не з бюджету Пенсійного фонду, і тому відповідач ніяким чином не порушив права позивачки, як дитини війни.  

Оцінивши повідомлені позивачкою та відповідачем обставини, встановлено, що є достатні підстави для  розгляду даної справи в порядку скороченого провадження, за правилами, передбаченими ст.183-2 КАС України, тобто суддею одноособово, без проведення судового засідання та виклику сторін.

При розгляді повідомлених позивачкою обставин і наданих доказів та поданого відповідачем заперечення,  встановлено, що ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1, де і проживає,  є громадянкою України, їй на час закінчення Другої світової війни було менше 18 років (а.с.3), отримує пенсію (а.с.5) та має статус дитини війни, що підтверджується відміткою  управління праці і соціального захисту населення Шаргородської РДА в пенсійному посвідченні (а.с.5). Встановлені обставини не заперечуються відповідачем.

Таким чином, встановлено, що позивачка, відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», має право на   підвищення до пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період часу з 16.09.2010 року, по день ухвалення судового рішення у даній справі – 9.06.2011 року включно, проте отримує вказану допомогу, в розмірі 49,80 грн., що вбачається із заперечень відповідача. Тому відмова відповідача позивачці  у нарахуванні і виплаті недоплаченої їй, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, (а.с.6),  на її звернення, починаючи з 16.09.2010 року – є незаконною, а позов є обґрунтованим і підлягає задоволенню.   

Позивачкою та відповідачем визнається і не оспорюється та обставина, що на органи Пенсійного фонду в Україні покладено повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, в тому числі, і підвищення до пенсії дітям війни.  

ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», зокрема положення ст.6 цього Закону (в редакції  на 1.01.2006 року, тобто з часу вступу його в силу), є чинним і підлягає застосуванню, оскільки рішеннями Конституційного Суду України від 9.07.2007 року №6-рп/2007 та від 22.05.2008 року №10-рп/2008 визнано неконституційними положення, які зупиняли дію ст.6 цього Закону, тому вони втрачають чинність з дня ухвалення рішення Конституційним Судом України і є обов’язковими для виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. А Законами України «Про Державний бюджет України» на 2010рік та на 2011 рік, чи іншими Законами України не було зупинено, змінено чи скасовано дію положень ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни».  

Відтак, при вирішенні спору щодо розміру підвищення до пенсії позивачці, як дитині війни,  слід керуватися   ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» в редакції на 1.01.2006 року, оскільки він, як Закон постійної дії, має прерогативу над Законами про Державний бюджет України на відповідний рік та над постановою КМУ від 28.05.2008 року за №530.  

Крім того,  при розрахунку допомоги позивачці, як дитині війни, відповідачу слід виходити з положення ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», якою визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили  працездатність, визначеного законом, оскільки чинним законодавством не передбачено іншого,   мінімального розміру пенсії за віком.

         При вирішенні спірних адміністративно-правових відносин, що виникають з приводу захисту прав фізичної особи у сфері публічно-правових відносин від порушень органу державної влади, слід керуватися Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України,   Законом України «Про соціальний захист дітей війни».

Так, згідно ст. ст. 8, 19, 22, 46, 55, 57, 95, 96 Конституції України, в Україні  визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.  

Згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» дитина війни – це особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (2 вересня 1945 року) Другої світової війни було менше 18 років; державна соціальна гарантія – це встановлений цим Законом мінімальний розмір державної соціальної допомоги, а також пільги з метою надання соціальної підтримки дітям війни.

Державні соціальні гарантії дітям війни встановлюються з метою: визнання на державному рівні важкого життєвого шляху громадян України, чиє дитинство збіглося з роками Другої світової війни; надання дітям війни соціальної підтримки (Ст.2 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни»).

Згідно ч.2 ст.3 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що  виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідно до ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсійне забезпечення здійснюється органами Пенсійного фонду України.   

На Пенсійний фонд України, відповідно до п. 3 Положення про Пенсійний фонд України», затвердженого Указом Президента України від 6.04.2011 року за №384/2011 «Про Положення про Пенсійний фонд України», покладено завдання   забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Пенсійного фонду України та інших джерел, визначених законодавством.

Згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили  працездатність, визначеного законом.

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум застосовується для встановлення мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.  

Статтями 2, 4, 6, 8, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 159, 160, 161, 162, 183-2 КАС України врегульовано порядок захисту адміністративним судом прав, свобод та інтересів фізичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень органів державної влади, органів місцевого самоврядування шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ у випадку звернення особи в порядку, встановленому цим Кодексом, з позовом до адміністративного суду. , якщо особа вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи інтереси.  При цьому, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права.  

Безпідставними є посилання відповідача в   запереченнях на позов, що при вказаних спірних правовідносинах не можна застосовувати  вимоги ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і посилання на відсутність фінансування з бюджету для виплати підвищення в розмірах, які вказані позивачкою, оскільки на час виникнення спірних правовідносин чинним законодавством не визначено іншого, крім передбаченого частиною 1 ст.28 цього Закону, розміру мінімальної пенсії за віком.  А посилання на відсутність фінансування вказаних виплат не є предметом спору, тому не розглядається. Крім того, відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на відповідача зобов’язань, оскільки реалізація особою права, що пов’язане із отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань. Проте, з письмових заперечень відповідача вбачається, що виплати підвищення до пенсії дітям війни з Держбюджету  фінансувалися протягом 2010 року і фінансуються на даний час.

          Враховуючи викладене,  суд вважає, що   право позивачки отримувати підвищення до пенсії, як дитині війни,    у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, визначеної у ч.1 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», порушено з боку відповідача і підлягає судовому захисту, а позов є обґрунтованим  і підлягає  задоволенню.          

          Відповідно до абз.2 ч.1 ст.256 КАС України, постанови суду, прийняті в порядку скороченого провадження, виконуються негайно.

Керуючись ст.ст. 8, 19, 22, 46, 55, 57, 95, 96  Конституції України, ст.ст. 2,4, 6, 8, 17, 18, 19, 70, 71, 86, 159, 160, 161, 162, 183-2, 254, 256 КАС України, ст.ст.1, 2, 3, 4, 6, 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст.ст.6,28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.10 Закону України «Про пенсійне забезпечення»,

п о с т а н о в и в :

          Позовну заяву  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі про визнання дій УПФУ в Шаргородському районі незаконними та про зобов’язання вчинити дії по нарахуванню і виплаті недоотриманої щомісячної суми до пенсії відповідно до ст.6   ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» –   задовольнити.

    Визнати незаконною відмову Управління Пенсійного фонду України у Шаргородському районі ОСОБА_1 щодо нарахування і виплати державної соціальної допомоги, як дитині війни,  з 16.09.2010 року   відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% надбавки до пенсії.

           Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Шаргородському районі Вінницької області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 державну соціальну допомогу, як дитині війни, за період з 16.09.2010 року по день ухвалення судового рішення у даній справі – 9.06.2011 року включно, відповідно до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, встановленої ч.1 ст.28 Закону України  «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням проведених їй виплат за вказаний період.

          Постанова суду підлягає до негайного виконання відповідачем.

           На постанову може бути подана апеляційна скарга до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Шаргородський районний суд протягом 10 днів з дня її проголошення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

          У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя:                                                                               Н.Л. Славінська