Справа  № 2-351/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

04 липня 2011 року                       Шаргородський районний суд Вінницької області  

в складі:

          головуючого судді -          Славінська Н. Л.

при секретарі Бабина І. Д.

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в місті Шаргороді в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3  про стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В :

7.06.2011 року ОСОБА_2 звернулася до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, в якому зазначила, що вона перебуває в зареєстрованому  шлюбі з відповідачем з 25.09.1999 року. Від даного шлюбу вони мають неповнолітню доньку – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Просить стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки в твердій грошовій сумі в розмірі 400 гривень щомісячно, починаючи з часу звернення з позовом до суду і до досягнення донькою повноліття, посилаючись на те, що відповідач  добровільно матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, чим ставить сім’ю у скрутне матеріальне становище. Відповідач працездатний, матеріально забезпечений, може працювати та забезпечувати дитину.  

В судовому засіданні  позивачка ОСОБА_2 заявлені вимоги підтримала, просила стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання доньки ОСОБА_4 в твердій грошовій сумі по 400 гривень щомісячно, починаючи з часу звернення з позовом до суду і до досягнення дитиною повноліття, посилаючись на те, що відповідач утриманням доньки не цікавиться, добровільно коштів  на її утримання не надає, а їй одній важко утримувати доньку. Просить аліменти визначити в твердій грошовій сумі, оскільки відповідач не має постійного заробітку.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з’явився, але від нього до суду надійшла заява про те, щоб справу розглянути у його відсутності, так як він з’явитися до суду не може (а.с.19). Заперечень щодо позову відповідач ОСОБА_3 не надав, не дивлячись на пропозицію суду, викладену в ухвалі про відкриття провадження у справі від 15.06.2011 року.

Вирішуючи спір суд встановив, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 25.09.1999 року (а.с.7), який розірвано 14.06.2011 року, що підтверджується відміткою відділу ДРАЦСу в паспорті відповідача (а.с.21).

Від даного шлюбу сторони мають неповнолітню дитину: доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьком якої в свідоцтві про народження зазначений відповідач, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с.6).

Судом встановлено, що при встановленні особи відповідача в попередньому судовому засіданні 22.06.2011 року (а.с.13), що він повідомив, що працює трактористом в ПП «Довіра» с. Зведенівка. Проте, відповідачем не надано суду доказів того, що він отримує стабільний заробіток кожного місяця, не додано доказів щодо розміру отримуваного ним заробітку взагалі. Також відповідач не представив в судове засідання доказів того, чи має він на утриманні інших осіб,  про його стан здоров’я. Заперечень щодо позову відповідач не надав. Тоді як позивачка в судовому засіданні стверджувала, що відповідач здоровий, працездатний, але стабільного щомісячного заробітку не має, тому може сплачувати аліменти на утримання дитини, в твердій грошовій сумі, з метою отримання стабільного матеріального забезпечення з боку батька.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач має змогу утримувати дитину та сплачувати аліменти на її утримання.

Дитина – ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, знаходиться на повному утриманні матері, що вбачається із довідки Зведенівської сільської ради від 16.05.2011 року №353 (а.с.4).

Протягом останнього часу відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, чим ставить сім’ю позивачки в скрутне матеріальне становище та в нерівні умови, оскільки весь обсяг обов’язків по утриманню дитини покладено на позивачку.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач ухиляється від надання добровільної матеріальної допомоги на утримання доньки ОСОБА_4.

Даному факту відповідають сімейні правовідносини, які регулюються ст.ст.180-182, 184 СК України,  відповідно до яких  батьки зобов’язані утримувати  неповнолітніх дітей до досягнення  ними повноліття. У разі ухилення батьків від виконання цього обов’язку кошти на утримання дітей стягуються з матері, батька дитини в частці від їх доходу і (або) у твердій грошовій сумі за рішенням суду. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених ст. 184 СК України. Якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, або частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі (ст.184 СК України).

Оскільки право  позивачки та її неповнолітньої дитини на матеріальне утримання з боку батька порушено, то воно підлягає судовому захисту.

При визначенні розміру аліментів у твердій грошовій сумі суд враховує, що позивачка просить визначити їх в твердій грошовій сумі, з метою захисту інтересів дитини, оскільки відповідач стабільного заробітку не має, а відповідач доказів того, що отримує стабільний заробіток, суду не надав. При таких обставинах суд вважає, що розмір аліментів, які стягуватимуться з відповідача на користь позивачки на утримання дитини, є необхідним у твердій грошовій сумі  в розмірі 400 грн. щомісячно, починаючи з 7.06.2011 року, тобто з часу пред’явлення позовної заяви до суду, відповідно до ст.191 СК України, до досягнення дитиною повноліття.

Таким чином, позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню. При цьому суд виходить також із захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, збереження того рівня життя, який дитина мала тоді, коли проживала з обома батьками, оскільки визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі якраз і забезпечить надійний захист інтересів дитини та отримання нею надійного стабільного  матеріального утримання з боку батька.

Розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, підлягає індексації відповідно до закону (ч.2 ст.184 СК України).

Підлягає стягненню з відповідача в дохід держави державне мито в сумі 51 грн., відповідно до вимог ст.88 ЦПК України.

Відповідно до ст.81 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача  витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 120 грн.

Керуючись ст.ст.  10, 11, 60, 212-215, 81, 88 ЦПК України , на підставі ст.ст. 180-184, 191 СК України, суд

В И Р І Ш И В :

 Позов  задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2,   уродженця с. Попелівка, жителя с. Зведенівка Шаргородського району Вінницької області,   на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі в розмірі по 400 (чотириста) гривень щомісячно, починаючи з 7.06.2011 року і до досягнення донькою повноліття, з наступною індексацією зазначеного розміру відповідно до Закону України „Про індексацію грошових доходів населення” від 3.07.1991 року в редакції Закону від 6.02.2003 року.

Стягнути з ОСОБА_3 державне мито на користь держави в сумі 51 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду цивільної справи в сумі 120 (сто двадцять) гривень.

Допустити негайне виконання рішення в межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржене у апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через Шаргородський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Суддя