Апеляційний суд Харківської області

УХВАЛА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

30 травня 2007 року                                                                           м. Харків

Колегія суддів з касаційного розгляду   справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Луспеника Д.Д., Ларенка В.І., Яцини В.Б.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за касаційною скар­гою представника ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2004 року та ухвалу апеляційного суду Одеської обла­сті від 1 березня 2005 року  в справі за позовом ОСОБА_1 до на­чальника ВПРІМР Київського РВ УМВС України в Одеській області ОСОБА_2, голови виконкому Одеської міськради ОСОБА_3, державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси про зо­бов'язання реєстрації, безоплатної передачі жилого приміщення та стягнення мо­ральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

05.05.2003 року ОСОБА_1. звернулась до суду з позовом до відпові­дачів про зобов'язання провести реєстрацію її чоловіка - ОСОБА_4. за місцем її проживання в квартирі АДРЕСА_1 в м. Одесі, безоплатно приєднати її сім'ї кімнату, яка звільнилася в зазначеній квартирі та про стягнення моральної шкоди з кожного з відповідачів по 10 тисяч гривень на її користь та ко­ристь її матері - ОСОБА_5.

Позов обґрунтувала тим, що 1\2 частина квартири на підставі договору да­рування належить їй, а інша 1\2 частина цієї квартири є власністю держави на під­ставі свідоцтва про право на спадщину за законом. В березні 2003 року начальник ВПРІМР Київського РВ УМВС України в Одеській області ОСОБА_2 відмо­вила їй в прописці її чоловіка - ОСОБА_4. в зазначеній квартирі з посиланням на необхідність для цього згоди співвласника квартири.

Справа № 111- кс-07

Головуючий у першій інстанції: Іванчук В.М.

Доповідач: Ларенок В.І. 

Крім того вважає, що Одеська міськрада в порушення житлового законодав­ства відмовила в приєднанні її сім'ї кімнати, що звільнилася в зазначеній квартирі. Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 22 квітня 2004 ро­ку, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Одеської області від 01 берез­ня 2005 року,   в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення і постановити нове рішення про задоволення по­зову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову про зобов'язання реєстрації, безоплат­ної передачі жилого приміщення та стягнення моральної шкоди ,- районний суд, з висновками якого правомірно погодився і апеляційний суд, виходив з того, що спі­рна квартира перебуває в спільній частковій власності ( приватній та державній ), тому виходячи з рівноправності всіх форм власності за ст. 2 Закону України «Про власність» та відповідно до ст. 113 ЦК України 1963 року володіння, користування і розпорядження квартирою повинне проводитися за згодою обох співвласників , тобто для реєстрації в ній ОСОБА_4. має бути на те згода іншого співвласника, яким є держава в особі державної податкової інспекції. Однак таку згоду на реєст­рацію ОСОБА_4 не намагався отримати, тому в його реєстрації цілком законно і обґрунтовано було відмовлено.

Крім того, відмову в реєстрації мала право оспорювати саме та особа, в ре­єстрації якої відмовлено, тобто ОСОБА_4, а не ОСОБА_1.. ОСОБА_4 в передбаченому законом порядку повноважень на представництво його інтересів не надав.

Щодо приєднання звільненої кімнати, то суд виходив з того, що в спірній квартирі жодне жиле приміщення не звільнялось. В даному випадку квартира зна­ходиться в спільній частковій власності і в натурі ,не розділена, тому нема можли­вості і підстав вважати і визначати, яке саме приміщення належить державі. Стаття 54 ЖК України розповсюджується на чисто житлові правовідносини, а в даному випадку між сторонами виникли цивільні правовідносини основані на праві влас­ності на жиле приміщення.

Відповідно до ч.2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Доводи скарги та матеріали витребуваної справи не дають підстав для ви­сновку, що судами при розгляді справи допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які передбачені ст.ст.338-341 ЦПК України як підстави для скасування рішень.

Згідно із ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи В касаційному по­рядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, а тому доводи

касаційної скарги в цій частині також не можуть бути визнані як підстава для при­значення справи до судового розгляду.

Оскаржувані судові рішення ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 332, 336 ЦПК України, колегія суддів з касаційного роз­гляду справ судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 відхи­лити.

Рішення Київського районного суду м, Одеси від 22 квітня 2004 року та ух­валу апеляційного суду Одеської області від 1 березня 2005 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.