Справа №  2-а-211/11

2011 р.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

04.03.2011

          Іллінецький районний суд Вінницької області в скаладі судді Марчук В.С.  розглянувши у  відкритому судовому засіданнів в м. Іллінці в порядку скороченого провадження адміністративну справу  справу за позовом  ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області про стягнення недоплаченої щомісячної  державної соціальної допомоги дітям війни,

                                                          ВСТАНОВИВ:                     

  ОСОБА_1 звернулася до суду із зазначеним позовом до управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області, в якому вказала, що вона є  "дитиною війни", відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  № 2195 – IV від 18.11.2004 року має право на отримання щомісячної доплати до пенсії у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак розміри виплачених їй відповідачем коштів щомісячної державної соціальної допомоги за період із  2006 року по 2010 рік не відповідають таким вимогам чинного законодавства України. При здійсненні виплат у вказаний період відповідач керувався відповідними нормами законів України про бюджети на відповідні роки, якими обмежувались такі виплати, однак при цьому не врахував Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року та  від 22 травня 2008 року, за якими такі обмеження були визнані неконституційними.

Тому вона просить суд зобов’язати УПФ України в Іллінецькому районі Вінницької області здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щомісячної  державної соціальної допомоги дитині війни за період з 01 січня 2008 року по 30 жовтня 2010 року в сумі 3938,80 грн. з урахуванням проведених виплат; зобов’язати відповідача при нарахуванні пенсії в майбутньому користуватися Законом України «Про соціальний захист дітей війни»; відновивши пропущений строк звернення до суду.

Управління Пенсійного фонду України в Іллінецькому районі Вінницької області   не подало до суду письмове заперечення, будучи належно повідомленим ухвалою суду від 03.12.2010 року про строки та порядок його подання, а також про наслідки неподання такого заперечення.

          Дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню із наступних мотивів.

Як встановлено судом, позивачка має статус дитини війни, що підтверджується копією її паспорта. Відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 % мінімальної пенсії за віком. Згідно ст.7 цього Закону, фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Законом України "Про Державний бюджет на 2006 рік" дію ст.6 вказаного Закону на 2006 рік було зупинено. Законом України "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" до ст.110 Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" було внесено зміни, якими встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у 2006 році запроваджуються поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням із Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету. Проте, у 2006 році пільги, встановлені ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" запроваджені не були.

Закони України "Про Державний бюджет на 2006 рік" та "Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет на 2006 рік" не були визнані неконституційними та діяли протягом 2006 року. Таким чином,  у відповідача в 2006 році не було підстав нараховувати та сплачувати позивачу доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки її дію було зупинено, а потім передбачені нею виплати не були запроваджені.

Відповідно до п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", дію статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", з урахуванням ст.111 цього Закону, було зупинено.  Рішенням Конституційного Суду України від 9 липня 2007 за № 6-рп/2007 року у справі за поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36 ч. 2 ст. 56, ч. 2 ст. 62, ч. 1 ст. 66, пп. 7, 9, 12, 13,14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46, ст. 71, ст. ст. 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.12 ст.71 Закону України "Про Державний бюджет на 2007 рік", яким було зупинено дію ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни"  з урахуванням ст.111 цього Закону. Тому право та такі виплати у 2007 році у позивача було, починаючи із 9 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Відповідно до п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України",  текст ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" викладено в наступній редакції: "Дітям війни (крім тих, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується  замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" дане підвищення провадиться за їх вибором згідно з одним із законів."

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 за №10-рп/2008 року у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст.67 розділу 1, п.п.1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту Закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення п.п.41 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України". Тому право та такі виплати у 2008 році у позивачки було, починаючи із 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року.

У 2009, 2010 роках дія вказаної норми закону не зупинялась, тому за цей час позивачка мала право на отримання щомісячної державної соціальної допомоги дітям війни у повному розмірі.

Суд вважає, що позивачка, відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у вказані періоди 2007, 2008, 2009, 2010 років  має право на отримання доплати до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. Постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 530 "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" встановлений не розмір мінімальної пенсії, з якого обчислюється доплата особам, які мають статус "дитини війни", а конкретний розмір такої доплати, що суперечить змісту ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", якою встановлюється розмір такої доплати у відповідності до  30% мінімальної пенсії за віком. Відповідно до положень ч.2 ст.3 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим Законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами, в тому числі і постановою Кабінету Міністрів України. Тому розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", оскільки іншого нормативно-правового акта, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає. Крім того, згідно ч.1 ст.3  Бюджетного кодексу України, бюджетний період для всіх бюджетів, що складають бюджетну систему, становить один календарний рік, який починається 1 січня кожного року і закінчується 31 грудня того ж року.

Виходячи із приписів ч.2 ст.152 Конституції України, дати ухвалення рішень Конституційним Судом України та моменту звернення позивачки до суду із цим позовом, суд вважає доведеним обов'язок відповідача нараховувати та сплачувати позивачці доплату до пенсії, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", за період,   а саме: із 22 травня 2008 року по 30 жовтня 2010 року.

           Згідно ст.99 КАС України, адміністративний  позов  може  бути  подано в межах строку звернення до адміністративного суду,  встановленого  цим  Кодексом або іншими законами. Для  звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод  та  інтересів  особи  встановлюється  шестимісячний строк, який,  якщо  не  встановлено  інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася  або  повинна  була  дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

          Позивачка на підтвердження своїх вимог подала до суду довідку управління Пенсійного фонду України у Іллінецькому районі Вінницької області про розмір фактично виплаченої йому державної соціальної допомоги дитині війни, що датована 30.11.2010 року. Саме цю дату суд визнає днем,  коли позивачка дізналася   про порушення своїх прав, тому вважає, строк позовної давності для звернення до суду ним не пропущений.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.46 Закону України «Про  загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», суми пенсії, не одержані своєчасно з вини органу, що призначає або виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком. Державні соціальні гарантії, зокрема підвищення до пенсії дитині війни, право на які передбачене чинним законодавством, є додатком до основних джерел існування, необхідною складовою конституційного права на забезпечення достатнього життєвого рівня, передбаченого ст.48 Конституції України, тому право на соціальний захист не може  бути  обмежено  і  строк позовної давності на соціальні  виплати не поширюється.

Тому суд визнає необхідним відновити  порушене право позивача шляхом визнання дій відповідача протиправними і зобов’язання його нарахувати і виплатити позивачу надбавку, передбачену ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період часу  із 22 травня 2008 року по 30 жовтня 2010 року.

Щодо вимоги про зобов’язання відповідача в подальшому нараховувати позивачці щомісячну державну соціальну допомогу з урахуванням змін розміру прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», то ця вимога задоволенню не підлягає тому, що відповідно до ст.2 КАС  України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку органів державної влади, посадових осіб, а не застереження від зазначених порушень.

Відповідно до ч. 2 ст. 5, ст. 58 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» обов’язки щодо нарахування та виплати пенсій покладаються на Пенсійний фонд України та його територіальні органи. Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах забезпечує своєчасне і повне фінансування та виплату пенсій, безпосередньо призначає (здійснює перерахунок) і виплачує пенсії та інші виплати.

          Виходячи з наведеного, суд не наділений повноваженнями, щодо здійснення нарахування, виплати та перерахунку пенсій, перевірки наданих позивачем розрахунків та не може встановлювати та стягувати конкретні суми соціальних виплат.

Отже позов слід задоволити частково.

Понесені позивачем судові витрати по справі слід стягнути на його користь за рахунок Державного бюджету України.

          На підставі викладеного, керуючись ст.ст.19, 48, 152 Конституції України, ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", ст.46 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ст.87 Закону України “Про пенсійне забезпечення”, ст.ст.158  - 163, 183-2 КАС України,                 

                                           П О С Т А Н О В  И  В:

Позов задоволити частково.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України у Іллінецькому районі Вінницької області щодо недоплати належних   ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, як дитині війни, сум щомісячної державної соціальної допомоги згідно зі ст.6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” і відмову  у нарахуванні і виплаті  ОСОБА_1 цієї щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", за період із 22 травня 2008 року по 30 жовтня 2010 року.

           Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Іллінецькому районі Вінницької області провести перерахунок належних  ОСОБА_1 виплат, згідно зі ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, виходячи із розрахунку прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", і виплатити     ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, недоплачену суму щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни, за період із 22 травня 2008 року по 30 жовтня 2010 року.

           Стягнути  на користь   ОСОБА_1 сплачені нею 3 грн. 40 коп. судового збору за рахунок Державного бюджету України.

           Копії цієї постанови невідкладно направити сторонам.

           Постанова  за  результатами  скороченого  провадження може бути оскаржена   протягом 10 днів з  моменту отримання копії постанови.

Суддя: