Справа № 2 -13 / 08

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М                         У К Р А Ї Н И

12 лютого 2008 року                                                         м.Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі :

головуючого - судді :            Ротаєнко Д.С.

при секретарі:                        Пугач В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Княжекриницької сільської ради с. Княжа Криниця Монастирищенського району Черкаської області, ТОВ АФ «Княжа  Криниця» с. Княжа  Криниця Монастирищенського району Черкаської області, ОСОБА_2, Монастирищенського районного відділу Черкаської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному Комітеті України по земельних ресурсах» про визнання незаконним рішення зборів колгоспу про наділення присадибної землі; визнання незаконним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку,  визнання незаконним рішення сільської ради, визнання права власності на вказану землю; з попереднім визнанням дій сільської ради такими, що не відповідають закону; спонукання відповідачів передати спірну землю та не чинити перешкод у користуванні цією землею,

в с т а н о в и в :

            Позивач 26.11.2007 року звернувся в суд із позовом до відповідачів про визнання незаконним рішення зборів колгоспу про наділення присадибної землі; визнання права власності на вказану землю; з попереднім визнанням дій сільської ради такими, що не відповідають закону; спонукання відповідачів передати спірну землю та не чинити перешкод у користуванні цією землею. Підставою свої вимог вважає, те що 18 травня 1989 року він та його покійна дружина ОСОБА_3 (померла у ІНФОРМАЦІЯ_1) купили в ОСОБА_4 будинковолодіння по АДРЕСА_1, де він проживає. Восени 2005 року йому стало відомо, що куплене ним будинковолодіння Княжекриницькою сільською радою оформлене на сестру покійної дружини, а саме: на ОСОБА_5, маму відповідача ОСОБА_2 Рішенням Монастирищенського районного суду від 9.12.2005 року за ним було визнане право власності на вказане будинковолодіння. За попереднім власником будинковолодінння по земельно - шнурових книгах села рахувалось 0,42 га присадибної землі на якому, власне, стояло будинковолодіння, якою до 14.12.2006 року, користувався відповідач ОСОБА_2, так як вказана земля рішенням зборів колгоспу імені Фрунзе с. Княжа  Криниця від 8.04.1990 року (протокол № 23), була наділена йому, поро що йому стало відомо 6.04.2006 року, з довідки Княжекриницької сільради за № 301. 14.12.2006 року Княжекриницька сільська рада передала йому у власність із вказаної землі 0, 14 га, залишивши решту спірної землі у користуванні відповідача ОСОБА_2, 0,025 га якої він забудував обслуговуючими його хату будівлями, тоді як за ст. 120 Земельного кодексу України при переході права власності на будівлю переходить право на земельну ділянку при ній, яку орган місцевого самоврядування зобов'язаний у відповідності зі ст. 121 Земельного Кодексу України безоплатно передати у власність нового власника хати, що він прохав Княжекриницьку сільраду заявою від 22.03.2007 року. І чого сільрада до сьогодні не зробила, незважаючи на те, що відповідач ОСОБА_2 права на спірну землю за всі роки користування не набув, оскільки, до виникнення спору по вказаній землі в суді, а саме, - до 2 червня 2006 року (матеріали адміністративної справи № 2а/51 за 2006 рік) земельним податком (земельною рентою) спірну землю не  оплачував, що підтверджується довідкою Княжекриницької сільради від 27 квітня 2006 року за № 334 та протоколом судового засідання по вище вказаній справі, маючи крім того, за місцем проживання по АДРЕСА_2, 0.42 га присадибної землі; доділено 0,20 га в полі земельний пай. Домоволодіння по АДРЕСА_1, куплене ним, а не відповідачем ОСОБА_2, тому колгосп імені Фрунзе не мав права наділяти присадибну землю біля нього та під ним ОСОБА_2 Вважає, що відповідач ОСОБА_2 сьогодні незаконно користується спірною землею площею 0,279 га шириною (від дороги) у 33 метри, з протилежної сторони - 27 метрів, довжиною 93 метри, 0,025 га якої забудував, розмістивши хлів, гноярку, жомову яму, тощо. Все це змушує його звертатись до суду. Вказаний спір на підставі рішення Черкаського апеляційного суду по вище згаданий адміністративній справі підлягав розгляду судом загальної юрисдикції. Просить визнати рішення зборів голкоспу імені Фрунзе с. Княжа Криниця Монастирищенського району Черкаської області, від 8 квітня 1990 року (протокол № 23) про наділення ОСОБА_2 0,025 га присадибної землі біля купленої ним хати незаконним; визнати його парво власності на решту спірної землі, якою сьогодні користується ОСОБА_2, а саме: на 0.254 га, без врахування 0,025 га цієї землі, забудованої відповідачем ОСОБА_2, попередньої визнавши дії Княжекриницької сільради, щодо залишення його заяви від 22.03.2007 року з приводу наділення йому цієї землі з послідуючою приватизацією незаконною;  зобов'язати відповідачів передати йому спірну землю площею 0,254 га, і не чинити перешкод у користуванні вказаною землею; стягнути із відповідача ОСОБА_2 витрати, пов'язані із даним позовом.

            Позивач 08.01.2008 року позовні вимоги уточнив, так як  взнав про те, що відповідач ОСОБА_2 приватизував присадибну землю, про яку іде мова у його позові,  просить визнати Державний акт про право власності на спірну земельну ділянку серія ЯЕ № 627374, виданий Монастирищенським районним відділом Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 5.12.2007 року.

            У судовому засіданні  31.01.2008 року позовні вимоги доповнив, просить визнати Державний акт про право власності на спірну земельну ділянку серія ЯЕ № 627374, виданий Монастирищенським районним відділом Черкаської регіональної філії ДП «Центр ДЗК» 5.12.2007 року недійсним.

            У судовому засіданні 12.02.2008 року позивач позовні вимоги доповнив, просить визнати також недійсним рішення Княжекриницької сільської ради № 11-5 від 18.08.2007 року про надання ОСОБА_2 присадибної земельної ділянки  у приватну власність.

            Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та пояснив, що згідно рішення Монастирищенського районного суду  від 09 грудня 2005 року визнано, що він купив будинок у колишнього користувача спірної земельної ділянки у 1989 році. Його покійна дружина переїхала у с.Княжу Криницю в 1992 році, а він у 1996 році із Молдовії. До 2005 року він користувався земельною ділянкою, яку на даний час приватизував відповідач ОСОБА_2, разом із ним. Заяву про виділення земельної ділянки у сільську раду до 2006 року не подавав. Вважає, що має право на земельну ділянку, так як при переході права власності на будинок переходить право власності на земельну ділянку, яка належала попередньому власнику. Бачив, що відповідач будує господарські споруди з 1995 року. До 1966 року його дружина працювала у колгоспі. З 1992 року також працювала на просапці буряка. Просить позов задоволити.

            Представник позивача - адвокат ОСОБА_6 позовні вимоги підтримала, просить позов задоволити та пояснила, що при переході права власності на будинок переходить право користування та право власності на земельну ділянку. За попереднім власником житлового будинку рахувалась земельна ділянка, яка була рішенням колгоспу виділена відповідачу ОСОБА_2. На час виділення земельної ділянки відповідач знаходився на службі у Радянській Армії, а тому він не міг її законним шляхом отримати. Земельна ділянка за погосподарськими книгами рахувалась за покійною дружиною позивача з 1996 до 2000 року. Крім цього, відповідач ОСОБА_2 не сплачував земельного податку за земельну ділянку і тому сільська рада зобов”язана була вилучити у нього земельну ділянку та передати позивачу. Вважає, що рішення КСП про виділення спірної земельної ділянки відповідачу ОСОБА_2, рішення сільської ради про надання дозволу на приватизацію ОСОБА_2, державний акт на право власності на землю ОСОБА_2 та рішення сільської ради про відмову у передачі цієї земельної ділянки позивачу є незаконними і підлягають скасуванню, так як при переході права власності на житловий будинок переходить право користування та власності на земельну ділянку.

            Представник відповідача - арбітражний керуючий ТОВ АФ «Княжа Криниця» с. Княжа Криниця Монастирищенського району Черкаської області у судове засідання не з”явився, подав заяву про розгляд справи у його відсутність.

            Відповідач ОСОБА_2 позов не визнав та пояснив, що у 1990 році йому, як члену колгоспу, була виділена спірна земельна ділянка для будівництва житлового будинку та його обслуговування. На даній земельній ділянці він побудував декілька господарських споруд. Житловий будинок не побудував, так як були відсутні кошти і на даний час проживає у будинку, який отримав у спадщину, земельна ділянка якого межує із земельною ділянкою, яка передана йому у власність. У 1989 році його покійна мати купила для позивача і його дружини житловий будинок через дорогу, який був оформлений на неї. Земельну ділянку записали на нього, так як у матері була інша земельна ділянка. Від частини земельної ділянки розміром 0,14 га, яка знаходиться біля будинку позивача він відмовився у добровільному порядку. Спірну земельну ділянку використовували спільно із позивачем. А коли вийшов спір то він позивачу не дав користуватися цією земельною ділянкою. Просить у задоволенні позову відмовити.

            Представник відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_7 вважає, що позов не підлягає задоволенню як безпідставний так і такий, що поданий із пропуском строку звернення до суду із позовом, так як позивач знав, що земельна ділянка виділена відповідачу приблизно сімнадцять років. Із заявою про поновлення строку не звернувся.

            Представник відповідача - Княжекриницької сільської ради позов не визнав та вважає, що він не підлягає задоволенню, так як земельна ділянка біля житлового будинку позивачу виділена. Підстави для вилучення у відповідача спірної земельної ділянки відсутні. Рішення сільської ради є законними, так як на час видання дозволу відповідачу на приватизацію земельної ділянки заяви позивача про заборону такої приватизації не було. Підстави для скасування рішення колгоспу відсутні.

            Допитаний в якості свідка ОСОБА_8 показав суду, що проживає по сусідству із сторонами. Знає, що спірна земельна ділянка належить позивачу та що він нею користувався разом із відповідачем до 2006 року приблизно у рівних частинах.

            ОСОБА_9, допитаний в якості свідка, показав суду, що позивач дав частину спірної земельної ділянки для користування ОСОБА_2. Приблизно ділянка була розділена порівну. Разом користувалися цією земельною ділянкою до 2006 року. З 2006 року відповідач ОСОБА_2 не пустив позивача користуватися цією земельною ділянкою.

            Свідок ОСОБА_10 показав суду, що він працював заступником голови колгоспу. Рішенням загальних зборів виділили землю під забудову відповідачу, так як він працював у колгоспі. Скільки саме землі і коли приймалось рішення не пам”ятає. Дружина позивача з 1966 року не працювала у колгоспі. Земельну ділянку ОСОБА_4 було виділено ОСОБА_2.

            Допитаний в якості свідка ОСОБА_11 показав суду, що за нарядами господарства приїжджав до відповідача ОСОБА_2 орати, сіяти спірну земельну ділянку. Замовником виступав ОСОБА_2

            ОСОБА_12, допитаний в якості свідка показав суду, що за нарядами господарства приїжджав до відповідача ОСОБА_2 орати, сіяти спірну земельну ділянку. Замовником виступав ОСОБА_2

            Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, їх представників, показання свідків, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню виходячи із наступного:

            - позивач на підставу своїх вимог посилається на те, що за ним визнано право власності на житловий будинок згідно договору купівлі продажу від 18.05.1989 року згідно рішення Монастирищенського районного суду від 09.12.2006 року  і тому, у відповідності до земельного законодавства до нього, як до нового власника переходить право користування та право власності на земельну ділянку, яка рахувалась за попереднім власником житлового будинку;

            - суд не може погодитись із таким твердження позивача та його представника виходячи із наступного:

            - при постановленні рішення 2005 року судом питання виділення земельної ділянки для обслуговування вказаного житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства не розглядалось (а.с.58-60);

            - разом з тим, у відповідності до ст.134 ЦК Української РСР  в ред.1963 року із змінами і доповненнями станом на 18.05.1989 року “жилий будинок, що знаходиться в сільській місцевості ( або частина його), може відчуджуватись громадянинові лише за умови, коли йому у встановленому законом порядку надається в користування земельна ділянка при будинку, за винятком продажу будинку під знос; вказане положення ЦК було виключене лише 16.12.1993 року Законом України № 3718-ХІІ;

            - позивач пояснив у судовому засіданні, що заяви про виділення йому земельної ділянки ні до КСП, ні до сільської ради до 2006 року, яка рахувалась за попереднім власником, не подавав і земельна ділянка його сім”ї уповноваженими органами не  виділялась;

            - у відповідності до ст. 65 Земельного кодексу в ред 08.07.1970 року право на надану земельну ділянку зберігається за колгоспними дворами, в яких єдиний працездатний член двору призваний на дійсну строкову військову службу в ряди Збройних Сил СРСР або перебуває на виборній посаді, пішов учитися, тимчасово перейшов на іншу роботу за згодою колгоспу або в порядку організованого набору, а також коли у складі колгоспного двору залишились тільки неповнолітні. Право користування присадибною ділянкою зберігається також за колгоспними дворами, всі члени яких втратили працездатність внаслідок старості або інвалідності. В усіх інших випадках питання про збереження присадибної земельної ділянки вирішують загальні збори членів колгоспу;

            - із пояснень позивача слідує, що на час купівлі житлового будинку і в послідуючому ні він, ні його дружина членами КСП не були, так як дружина переїхали на постіне місце проживання у 1990 році, а позивач у 1996 році;

            - у відповідності до ст.66 ЗК Української РСР в ред 1970 року, який діяв на час придбання житлового будинку, при вибутті або виключенні з колгоспу всіх членів колгоспного двору присадибна земельна ділянка зменшується до розмірів, передбачених ст.78 цього Кодексу для не членів колгоспу;

            - згідно ст.78 ЗК Української РСР в ред..1970 р. робітники, службовці і інші громадяни, які проживають у сільській місцевості, користуються присадибними земельними ділянками, включаючи площу, зайняту будівлями у таких розмірах:

            3)всі інші робітники і службовці, які проживають у сільській місцевості, але не працюють у сільському господарстві,-не більше 0,15 га на сім”ю;

            - тому суд вважає, що твердження позивача та його представника, що він у 1989 році отримав право користування земельною ділянкою в розмірі, який рахувався за попереднім власником є безпідставними;

             - судом встановлено, що після вибуття попереднього власника житлового будинку ОСОБА_4 земельна ділянка, якою він користувався, в тому числі і та, що знаходилась під будинком позивача, за рішенням Загальних зборів КСП виділена відповідачу ОСОБА_2 у 1990 році, як член колгоспу (а.с.25);

            - згідно трудової книжки ОСОБА_2 він працював у колгоспі ім..Фрунзе із 12.02.1989 року (а.с.82);

            - у відповідності до ст.64 ЗК Української РСР ред..1970 р. присадибна земельна ділянка надається колгоспному двору за рішенням загальних зборів членів колгоспу (зборів уповноважених);

             - згідно ст.65 цього Кодексу право на присадибну земельну ділянку зберігається за колгоспними дворами, в яких є єдиний працездатний член двору призваний на дійсну строкову військову службу в ряди Збройних Сил СРСР …

- на час до прийняття рішення та виділення земельної ділянки відповідач у відповідності до трудової книжки (а.с.82) та довідки Монастирищенського райвійськкомату № 41 від 19.03.2007 року (а.с.23) перебував у лавах Радянської Армії; після закінчення служби повернувся на роботу у колгосп ім..Фрунзе, тобто продовжив працювати у колгоспі,  тому суд вважає, що підстави для визнання рішення КСП ім. Фрунзе № 2 від 08.05.1990 року відсутні, так як перебування відповідача ОСОБА_2 в лавах Радянської Армії не змінювало його правового становища, як члена колгоспу;

            - суд вважає, що підстави визнання дій Княжекриницьклої сільської ради незаконними в частині відмови у передачі у приватні власність земельної ділянки, яка виділена відповідачу ОСОБА_2 не підлягає задоволенню виходячи із наступного:

            - позивач як на підставу позовних вимог посилається на ст.120-121 Земельного кодексу України;

            - у відповідності до ст.120 ЗК України (ред.2001 року) до особи, яка придбала житловий будинок переходить право власності на земельну ділянку, на якій він розміщений;

- згідно ст.317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном;

            - право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення у відповідності до ст.182 ЦК України підлягають державній реєстрації,  тобто лише з моменту державної реєстрації права на нерухоме майно у особи виникає право власності на нього;

- у відповідності до Свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.10.2007 року та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно позивач став власником житлового будинку по АДРЕСА_1  09.10.2007 року; і відповідно з цього часу він має право вимагати усунення порушень, пов»язаних з правом власності на земельну ділянку (а.с.134-135);

- позивачем не надано суду доказів, що він придбав у власність житловий будинок із земельною ділянкою, так як у 1989 році земельні ділянки у приватну власність не передавались і не були об»єктом купівлі-продажу;

- тому у відповідності до ст.120 ЗК України суд вважає, що позивач має право на земельну ділянку, яка знаходиться під житловим будинком, господарськими спорудами та необхідну для їх обслуговування;

- стаття 121 ЗК України встановлює розміри безоплатної передачі до 0,25 га для будівництва та обслуговування жилого будинку у сільській місцевості, при цьому мінімальний розмір земельної ділянки не встановлений;

- у відповідності до рішення Княжекриницької сільської ради № 5-4 від 14.12.2006 року така земельна ділянка позивачу ОСОБА_1 передана у власність в розмірі 0,14 га (а.с.30);

- суд вважає, що підстави для визнання рішення сільської ради № 11-5 від 18.08.2007 року відсутні, так як право на житловий будинок у позивача виникло лише 09.10.2007 року і з цього часу у нього виникає право вимоги;

- крім цього, позивач не надав суду  доказів правомірності користування земельною ділянкою відповідача;

- у відповідності до ст. 114 ЗК України в ред.1992 року  купівля-продаж, дарування, застава, самовільний обмін земельних ділянок землекористувачами, в тому числі орендарями, а також угоди, укладені власниками землі з порушенням установленого для них порядку придбання або відчудження земельних ділянок є недійсними, тому суд вважає, що надання дозволу ОСОБА_2 користування земельною ділянкою позивачу та його дружині самі по собі не тягнуть права користування спірною земельною ділянкою, так як така угода, укладена у 1993 році з моменту її укладення є недійсною, і записи у погосподарських книгах самі по собі не є підставою визнання правомірним користування позивачем спірною ділянкою;

- згідно ст.116 ЗК України в ред.2001 року підставою набуття права користування чи власності на земельну ділянку є рішення уповноваженого органу;

- оскільки, відсутні підстави для визнання рішень про виділення та надання у приватні власність відповідачу ОСОБА_2 спірної земельної ділянки, тому відсутні підстави для визнання Державного акту на право приватної власності ОСОБА_2 недійсним, визнання дій сільської ради незаконними, передачі вказаної земельної ділянки позивачу та усуненні перешкод позивачу у користуванні нею.

Суд вбачає порушення земельного законодавства в діях відповідача ОСОБА_2 в частині самовільного витребування земельної ділянки у позивача без рішення суду, але, оскільки, позивач у цій частині позовні вимоги не пред»являв, суд розглядає справу в межах позовних вимог.

Судові витрати у відповідності до ст.88ЦПК України підлягають стягненню із відповідача у випадку задоволення позовних вимог позивача, тому суд підстав для задоволення позову у цій частині також не вбачає.

            На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 3, 5, 6, 7, 8, 10, 11, 14, 88, 158-159, 213-215 ЦПК України, ЗК України (ред.2001р), ЗК України (ред.1992 року), ЗК Української РСР (ред.1970р.), ЦК Української РСР (ред.1963р), ЦК України (ред.2003 р.), суд

в и р і ш и в :

            В задоволенні позову ОСОБА_1 до Княжекриницької сільської ради с. Княжа  Криниця Монастирищенського району Черкаської області, ТОВ АФ «Княжа Криниця» с. Княжа Криниця Монастирищенського району Черкаської області, ОСОБА_2, Монастирищенського районного відділу Черкаської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному Комітеті України по земельних ресурсах» про визнання незаконним рішення зборів колгоспу про наділення присадибної землі; визнання незаконним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку,  визнання незаконним рішення сільської ради, визнання права власності на вказану землю; з попереднім визнанням дій сільської ради такими, що не відповідають закону; спонукання відповідачів передати спірну землю та не чинити перешкод у користуванні цією землею та стягнення судових витрат відмовити повністю.

            Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення через Монастирищенський районний суд до апеляційного суду Черкаської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Монастирищенський районний суд до апеляційного суду Черкаської області.

            Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Суддя                                                                                          Д.С.Ротаєнко

Справа № 2 -13 / 08

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М                         У К Р А Ї Н И

            12 лютого 2008 року                                                         м.Монастирище

Монастирищенський районний суд Черкаської області в складі :

головуючого - судді :            Ротаєнко Д.С.

при секретарі:                        Пугач В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Монастирище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Княжекриницької сільської ради с. Княжа Криниця Монастирищенського району Черкаської області, ТОВ АФ «Княжа  Криниця» с. Княжа  Криниця Монастирищенського району Черкаської області, ОСОБА_2, Монастирищенського районного відділу Черкаської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному Комітеті України по земельних ресурсах» про визнання незаконним рішення зборів колгоспу про наділення присадибної землі; визнання незаконним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку,  визнання незаконним рішення сільської ради, визнання права власності на вказану землю; з попереднім визнанням дій сільської ради такими, що не відповідають закону; спонукання відповідачів передати спірну землю та не чинити перешкод у користуванні цією землею,

в и р і ш и в :

            В задоволенні позову ОСОБА_1 до Княжекриницької сільської ради с. Княжа  Криниця Монастирищенського району Черкаської області, ТОВ АФ «Княжа  Криниця» с. Княжа  Криниця Монастирищенського району Черкаської області, ОСОБА_2, Монастирищенського районного відділу Черкаської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному Комітеті України по земельних ресурсах» про визнання незаконним рішення зборів колгоспу про наділення присадибної землі; визнання незаконним Державного акту на право приватної власності на земельну ділянку,  визнання незаконним рішення сільської ради, визнання права власності на вказану землю; з попереднім визнанням дій сільської ради такими, що не відповідають закону; спонукання відповідачів передати спірну землю та не чинити перешкод у користуванні цією землею та стягнення судових витрат відмовити повністю.

            Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом 10 днів з дня проголошення рішення через Монастирищенський районний суд до апеляційного суду Черкаської області. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження через Монастирищенський районний суд до апеляційного суду Черкаської області.

            Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано.

Суддя                                                                                            Д.С.Ротаєнко