Справа № 2-394/11

РІШЕННЯ

Іменем України

"18" липня 2011 р.Солонянський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого    -  судді Слоквенко Г.П.,

при секретарі     –Короті Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт.Солоне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Авіас –2000»про стягнення грошових коштів за договором оренди земельної частки (паю), моральної шкоди та зобов’язання про індексувати орендну плату,

                                                                       В С Т А Н О В И В:

 Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача про стягнення грошових коштів за договором оренди земельної частки (паю), моральної шкоди та зобов’язання про індексувати орендну плату.   

  На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що їй згідно державного акту на право приватної власності на землю серія Р1 №133201 від 09 жовтня 2001 року належить земельна ділянка площею 10,5946 га, яка розташована на території Дзержинівської сільської ради і була отримана нею в якості земельної частки (паю) в КСП ім.Ватутіна Солонянського району. Земельна ділянка була  здана нею в оренду відповідачу строком на 5 років на підставі договору оренди землі від 10 січня 2006 року. В цей же день вона передала відповідачеві земельну ділянку за актом прийому-передачі, а до цього між ними існували договірні відносини на підставі договору оренди земельної частки (паю) від 28 лютого 2002 року.   

 У договорі оренди землі за взаємною згодою сторін поєднано грошову, натуральну та відробіткову форму орендної плати, при цьому відповідач зобов’язався щорічно сплачувати орендну плату у грошовій формі у розмірі 1383 гривні, у натуральній формі у вигляді 1300 кг зерна, 200 кг відходів зерна, 100 кг насіння соняшника, 200 кг муки, 1 причепа соломи за ціною 50% собівартості, а також здійснювати оранку присадибних ділянок до 0,50 га за ціною 50% собівартості та надавати ритуальні послуги в разі потреби - у відробітковій формі або 250 гривень щороку.   

Відповідач за період дії договору з 10 січня 2006 року по 07 грудня 2009 року в порушення умов договору не в повному обсязі виконав свої зобов’язання, оскільки щорічно сплачував їй орендну плату лише в натуральній формі по 1300 кг зерна, 200 кг відходів зерна, 100 кг насіння соняшника, 200 кг муки, 1 причеп соломи за ціною 50% собівартості, а також здійснював оранку присадибної земельної ділянки до 0,50 га за ціною 50% собівартості, а щорічну виплату грошових коштів у сумі 1383 гривні та компенсацію ритуальних послуг в сумі 250 гривень не здійснював як з моменту укладення договору, так і з моменту його державної реєстрації, в зв’язку з чим вона звернулася з позовом до суду, за рішенням якого 14 травня 2010 року на її користь було стягнуто невиплачену орендну плату в сумі 4149 гривень та судові витрати по справі, а вказане свідчить, що обставини невиконання відповідачем умов договору не потребує доказуванню при розгляді даної справи за участі тих же осіб, оскільки є рішення суду, що набрало законної сили.

Але і після постановлення судового рішення відповідач продовжує не виконувати зобов’язання за договором, оскільки не виплатив компенсацію за ненадані щорічно ритуальні послуги за чотири роки в розмірі 1000 гривень із розрахунку 250 гривень щорічно, а також не здійснював свого обов’язку відповідно до п.13 договору щодо перегляду раз у два роки розміру орендної плати з урахуванням індексу інфляції, яка в період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року повинна була складати 1773 гривні, а з 01 січня 2010 року -2386 гривень 46 копійок, в зв’язку з чим прохав стягнути з відповідача, який прострочив виконання грошового зобов’язання, збитки, заподіяні несвоєчасною виплатою орендної плати у грошовому виразі з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, в тому числі за період  з 01 січня 2008 року по 01 листопада 2010 року в сумі 587 гривень 78 копійок, а за період з 01 січня 2009 року по 01 листопада 2010 року в сумі 358 гривень 15 копійок; 3% річних за період з 01 січня 2008 року по 01 листопада 2010 року в сумі 114 гривень 10 копійок, а за період з 01 січня 2009 року по 01 листопада 2010 року в сумі 93 гривні 08 копійок; збитки, заподіяні виплатою не проіндексованої орендної плати в грошовому виразі за 2008-2009 роки в сумі 780 гривень;  відповідно до п.14 договору пеню в розмірі 4020 гривень 38 копійок в період з 01 січня 2010 року протягом 323 днів за несвоєчасне внесення орендної плати в 2007-2009 роки; 1000 гривень в рахунок компенсації за не отримані ритуальні послуги з 01 січня 2007 року по 01 листопада 2010 року; 1700 гривень моральної шкоди, оскільки внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх зобов’язань за договором оренди вона була змушена звертися до суду, витрачати кошти та особистий час на юридичні консультації та звернення за допомогою до інших людей, що порушило її звичний уклад життя та вимагало додаткових зусиль для його відновлення. Також просила зобов’язати відповідача проіндексувати орендну плату в грошовій формі та встановити її розмір з 01 січня 2008 року в сумі 1773 гривні, а з 01 січня 2010 року в сумі 2386 гривень 46 копійок.

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав. Пояснив, що рішенням Солонянського районного суду встановлено, що відповідач не належним чином виконував зобов’язання за укладеним між сторонами договором оренди землі в частині виплати орендної плати в грошовій формі, так як мав перед позивачкою заборгованість по орендній платі 2007-2009 роки в сумі 4149 гривень,  в зв’язку з чим в разі невнесення орендної плати в строки, визначені договором, справляється пеня у розмірі 0,3% несплаченої суми за кожний день прострочення, яку на вказану суму за період з 01 січня  по 23 листопада 2010 року необхідно стягнути з відповідача в розмірі 4020 гривень 38 копійок, а також стягненню підлягають і збитки, заподіяні інфляційними процесами внаслідок невиплати орендної плати в грошовій формі за період з 01 січня 2008 року по 01 листопада 2010 року в сумі 587 гривень 78 копійок та 3% річних в сумі 114 гривень 10 копійок; збитки, заподіяні інфляційними процесами за період з 01 січня 2009 року по 01 листопада 2010 року в сумі 358 гривень 15 копійок та а 3% річних  в сумі  93 гривні 08 копійок. Крім цього, умовами договору було передбачено обов’язок відповідача переглядати розмір орендної плати раз на два роки внаслідок інфляції, але цей обов’язок відповідачем не виконувався, в зв’язку з чим розмір орендної плати з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2009 року з урахуванням індексу інфляції повинен був становити 1773 гривні, а з 01 січня 2010 року –2386 гривень 46 копійок, в зв’язку з чим  відповідач виплатою в 2008-2009 роках не проіндексованої орендної плату в грошовій формі заподіяв позивачці збитки в сумі 780 гривень. Вважав, що з відповідача також необхідно стягнути компенсацію за ненадані ритуальні послуги за 2007-2010 роки  в сумі 1000 гривень та заподіяну невиконанням умов договору моральну шкоду в сумі 1700 гривень, зобов’язавши відповідача про індексувати орендну плату станом на 01 січня 2008 року та 01 січня 2010 року.

У судовому засіданні представник відповідача позов визнала частково в частині стягнення за період з дня звернення 19 травня 2011 року позивачки до суду та до дня фактичної виплати орендної плати в грошовій формі за рішенням суду, оскільки до постановлення судом рішення щодо даної форми орендної плати відповідач не вважав, що має обов’язок перед позивачкою виплачувати орендну плату у грошовій формі, при цьому прохала застосувати спеціальний строк позовної давності до позовних вимог щодо пені, яка підлягає стягненню не у розмірі 0,3% несплаченої суми за кожний день прострочення, а відповідно до Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань у розмірі не більшому, ніж подвійна облікова ставка НБУ. Також посилалась на відсутність підстав для індексації розміру оренди, оскільки за договором зміна умов договору здійснюється в письмовій формі за взаємною згодою сторін та при певних умовах відповідно до вимог п.13 договору, а оскільки умовами договору передбачена виплата орендної плати і в натуральній формі, яка внаслідок інфляції постійно збільшується в грошовому виразі, то цим самим відбувається і постійне збільшення загального розміру орендної плати, що свідчить про те, що умови договору відповідачем не порушувались, а тому відсутні підстави для задоволення іншої частини позовних вимог.   

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.   

Судом встановлено, що між сторонами 10 січня 2006 року було укладено договір оренди земельної ділянки розміром 10,5946 га, яка розташована на території Дзержинівської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області і належить позивачці на праві приватної власності згідно державного акту на право приватної власності на землю від 09 жовтня 2001 року, виданого Дзержинівською сільською радою Солонянського району Дніпропетровської області (а.с.8-11).

Пунктом 9.1 договору встановлено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі не менше 1,5 % нормативної грошової оцінки землі  в розмірі 1383 гривні, а відповідно до п.9.2.  натуральна та відробіткова форми орендної плати складались з видачі 1300 кг зерна, 200 кг відходів зерна, 100 кг соняшника, 200 кг муки, при цьому їх вид та якість в договорі не зазначена, 1 причепу соломи по ціні 50 % собівартості заготовку та доставку до двору, оранки присадибної земельної ділянки по ціні 50% собівартості за зорану сотку площею до 0,50 га, та ритуальних послуг в разі потреби на суму 250 гривень, або грошима, при цьому відповідно до п.п. б) п.11 договору оренди визначено строк внесення орендної плати у натуральній формі 1 грудня, а строк внесення орендної плати у грошовій формі визначено згідно п.п. а) - кожного року, при цьому конкретна дата (числа та місяць) не зазначені.   

Зазначені  вище обставини  встановлені і згідно набраним законної чинності рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 14 травня 2010 року по справі №2-112/10(а.с.12-14), згідно якого було встановлено, що відповідач не виконував перед позивачкоюсвоїх зобов’язань за договором оренди в частині виплати орендної плати у грошовій формі, в зв’язку з чим  було стягнуто з відповідача на користь позивачки заборгованість з орендної плати за 2007-2009 роки в сумі 4149 гривень.

        Відповідно до ст.61 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

          Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідносини, в яких одна сторона(боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони(кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, а з урахуванням правовідносин, які склалися між сторонами з приводу оренди відповідачем належної на праві власності позивачеві земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва і відповідно до підстав, визначених Законом України “Про оренду землі”, згідно ст.23 якого орендна плата за земельні ділянки, які знаходяться у власності фізичних та юридичних осіб, могла переглядатися лише за згодою сторін, та вимог ЦК України 2003 року, оскільки саме такі умови в частині форми орендної плати та способу її виплати були визначені сторонами при укладенні договору та які протягом строку дії договору за взаємною згодою сторін не змінювались, а відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться

       Відповідно до ст.527 ЦК України боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов’язання чи звичаїв ділового обороту, а кожна із сторін у зобов’язанні має право вимагати доказів того, що обов’язок виконується належним боржником або виконання приймається належним кредитором чи уповноваженою на це особою, і несе ризик наслідків непред’явлення такої вимоги, а якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), при цьому зобов’язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (ч.1 ст.530 ЦК України).   

          Відповідно до ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, при цьому боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Вищевказаним рішенням суду встановлено, що невиплачена позивачці відповідачем орендна плата складає 4149 гривень з розрахунку 1383 гривні щорічно за період з 2007 - 2009 роки (а.с.12-14), при  цьому встановлено, що орендна плата в  грошовій формі виплачується щорічно без зазначення конкретної дати її виплати протягом року, що свідчить про те, що починаючи з 01 січня 2008 року у відповідача наступила прострочка виконання грошового зобов’язання за 2007 рік, а з 01 січня 2008 року - за 2008 рік, в зв’язку з чим підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості по орендній платі за вказаний період з урахування встановленого індексу  інфляції з урахуванням розрахунку позивачки (а.с.15), оскільки виплата заборгованості з орендної плати в грошовій формі була фактично проведена відповідачем позивачці на підставі судового рішення лише в жовтні 2011 року (а.с.25). Таким чином, на користь позивачки необхідно стягнути спричинені несвоєчасною виплатою орендної плати заподіяні інфляційними процесами збитки за період з 01 січня 2008 року по 01 листопада 2010 року в сумі 587 гривень 78 копійок та 3% річних в сумі 114 гривень 10 копійок; за період з 01 січня 2009 року по 01 листопада 2010 року в сумі 358 гривень 15 копійок та 3% річних  в сумі  93 гривні 08 копійок, при цьому не можуть бути прийняті судом як безпідставні доводи представника відповідача про те, що відповідач не вважав своїм обов’язком до постановлення судом рішення виплачувати орендну плату і в грошовій формі, оскільки це суперечить встановленим рішенням суду обставинам та умовам укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки, який є чинним з дня державної реєстрації, і ці умови договору ніким із сторін не оспорювались.

Відповідно до ч.1 ст.546 та ст.549 ЦК України виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня та штраф і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання. Сплата неустойки є правовим наслідком у разі порушення зобов’язання (п.3 ч.1 ст.611 ЦК України), а згідно ч.2 ст. 551 ЦК України розмір неустойки встановлюється договором.

Відповідно до п.14  укладеного між сторонами договору оренди землі(а.с.7) у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % несплаченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Статтею 258 ЦК України встановлено спеціальну позовну давність для вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) тривалістю в один рік.

Згідно з ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права.

Про порушення свого права  позивачка дізналася з рішення Солонянського районного суду від 14 травня 2010 року по справі №2-112/10, яким також було встановлено і розмір заборгованості по орендній платі, а до суду звернулася  19 травня 2011 року, що свідчить про пропущення строку позовної давності щодо даного виду вимог за період з 01 січня до 18 травня 2010 року.

Враховуючи вимоги ч.3 ст.551 ЦК України, яка передбачає, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення, суд враховує, що нарахована позивачкою боржнику пеня в сумі 4020 гривень 38 копійок значно перевищує розмір збитків за договором, які частково відшкодовані в тому числі і шляхом стягнення 3% річних за період невиконання зобов’язання щодо сплати орендної плати відповідачем у грошовій формі та з урахуванням положень Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань вважає за можливе зменшити розмір пені до 1000 гривень, яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки, при цьому не можуть бути враховані доводи представника відповідача в цій частині позовних вимог щодо того, що пеня може бути стягнута лише з дня набранням рішенням законної чинності та до дня фактичної вплати, оскільки невиконання умов договору відповідачем допускалось щорічно, а розмір заборгованості за період 2007-2009 років склав 4149 гривень, що безспірно встановлено рішенням суду, при цьому прострочення виконання наступало не з дня виникнення підстав для виконання набравшим чинності рішення суду, а з дня закінчення визначеного договором строку здійснення виплати орендної плати, яка за кожен рік договору оренди повинна була виплачуватися протягом цього ж року оренди.

           Що стосується позовних вимог  щодо того, що за період дії договору розмір орендної плати у грошовому виразі відповідачем жодного разу не переглядався, хоч зобов’язаний це робити один раз на два роки відповідно до п.13 договору оренди землі, то згідно п.33 договору та ст.30 Закону України «Про оренду землі»зміна його умов здійснюється у письмовій формі  за взаємною згодою сторін, а разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку, але сторони такої взаємної домовленості не досягли і з приводу цього питання до суду не звертались. Більш того, відповідно до п.13 договору, на який саме в цій частині позовних вимог посилається позивачка, передбачено, що розмір орендної плати переглядається один раз на два роки при певних умовах, однією з яких є зміна розміру земельного податку, підвищення цін та тарифів, у тому числі внаслідок інфляції, з чого вбачається, що інфляція в даному випадку стосується саме цих перелічених обставин, а не є сама по собі підставою перегляду розміру орендної плати.  З урахуванням викладеного, суд вважає необхідним з зазначених підстав відмовити в задоволені позовних вимог щодо стягнення збитків спричинених виплатою не проіндексованої орендної плати у розмірі 780 гривень та щодо зобов’язання відповідача переглянути розмір орендної плати станом на 01 січня 2008 року та 01 січня 2010 року, оскільки відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень, а позивачем та його представником не було надано суду доказів  в цій частині позовних вимог.

Не підлягають задоволенню і позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача компенсації за не отримані ритуальні послуги за період за період 2006 - 2010 років в сумі 1000 гривень з розрахунку 250 гривень щорічно, оскільки вони не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, так як за договором ритуальні послуги надаються орендарем орендодавцю одноразово у разі потреби (смерті орендодавця) на суму 250 гривень або  грошима, а позивачкою не надано суду будь-яких доказів виникнення такої потреби, до того ж ця вимога вже була розглянута судом при винесенні рішення від 14 травня 2010 року (а.с.12-14), за яким в задоволенні позовних вимог в цій частині було відмовлено.

Позов в частині стягнення моральної шкоди також не підлягають задоволенню, оскільки між сторонами існують договірні відносини, а  умовами укладеного між ними договору не передбачено відшкодування моральної шкоди. 

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене та те, що відповідач прострочив виконання договору в частині оплати орендної плати, з нього на користь позивача підлягає стягненню збитки, заподіяні інфляційними процесами за весь час прострочення, три проценти річних від простроченої суми та  частково пеня, а в задоволенні решти частини позовних вимог необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 256 - 267, 509-510, 526 - 530, 546-551, 651, 792 ЦК України 2003 року; ст.ст. 93, 95, 96 Земельного Кодексу України 2001 року; Законом України “Про оренду землі ”; ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,   

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Авіас –2000»про стягнення грошових коштів за договором оренди земельної частки (паю), моральної шкоди та зобов’язання про індексувати орендну плату задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Авіас-2000”  на користь ОСОБА_1 збитки, заподіяні інфляційними процесами за період невиконання умов договору оренди в частині виплати орендної плати у грошовій  формі, за період з 01 січня 2008 року по 01 листопада 2010 року  в сумі 587(п’ятсот вісімдесят сім) гривень 78 копійок та за період з 01 січня 2009 року по 01 листопада 2010 року в сумі 358(триста п’ятдесят вісім) гривень 15 копійок; три проценти річних від простроченої суми орендної плати у грошовій формі за період з 01 січня 2008 року по 01 листопада 2010 року в сумі 114(сто чотирнадцять) гривень 10 копійок та  за період з 01 січня 2009 року по 01 листопада 2010 року в сумі 93(дев’яносто три) гривні 08 копійок, пеню в сумі  1000 (одна тисяча) гривень, відмовивши в задоволенні іншої частини позову.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю фірми “Авіас-2000” на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в сумі 51 (п'ятдесят однієї) гривні та витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 120 (сто двадцять).

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Дніпропетровської області через районний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня  його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

          Головуючий: суддя