Справа  2-1037/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

          "04" липня 2011 р. року Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді                                                            Кушнірчука Р.О.

          при секретарі                                                                      Ковтун Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,

в с т а н о в и в:

24 березня 2011 року позивач звернулася з позовом до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу. Свої позовні вимоги позивач обґрунтувала тим, що 29 червня 2006 року вона уклала шлюб з відповідачем. Від шлюбу мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Фактичні шлюбні відносини припинилися у листопаді 2010 року через різні погляди на життя, відсутність взаєморозуміння та психологічну несумісність, що стало причиною звернення до суду з вказаним позовом.

Позивач в судовому засіданні підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з’явився, надавши письмову заяву про визнання позовних вимог в повному обсязі.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийнявши до уваги визнання відповідачем позову, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Вказані вище спірні правовідносини регулюються Сімейним кодексом України.

В силу ч. 3 ст. 105 СК України шлюб припиняється шляхом його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду у відповідності зі ст. 110 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 112 СК України суд з’ясовує фактичні взаємовідносини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, приймає до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інших обставин життя подружжя. Суд ухвалює рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя та збереження шлюбу суперечило би інтересам одного з них, інтересам їх дітей, які мають суттєве значення.

Судом встановлено, що сторони перебувають у шлюбі з 29 червня 2006 року, про що свідчить свідоцтво про одруження.

Від шлюбу сторони мають доньку : ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає разом з позивачем.

Через різні погляди на життя та відсутність взаєморозуміння і втрату почуттів довіри, позивач та відповідач з листопада 2010 року мешкають окремо один від одного, не ведуть спільне господарство та не підтримують фактичних шлюбних відносин.

Позивач та відповідач зберігати сім’ю не бажають, вважають, що сім’я розпалася остаточно та її збереження неможливе.

За вказаних обставин суд вважає, що вимоги позивача обґрунтовані та з врахуванням визнання позову відповідачем - підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 105, 110, 112 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4 –8, 10, 11, 18, 57 –60, 130, 169, 174, 197, 208, 209, 212 –215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - задовольнити.

Шлюб, укладений між ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, зареєстрований 29 червня 2006 року Самарським відділом реєстрації актів цивільного стану Дніпропетровського управління юстиції (актовий запис № 187), розірвати.

Витрати за оформлення розірвання шлюбу в органах реєстрації актів цивільного стану покласти на ОСОБА_1.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення через Самарський районний суд м. Дніпропетровська. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Головуючий суддя: