Справа  2-397/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

(заочне)

          "07" червня 2011 р. Самарський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

головуючого судді                              Сухоруков А.О.,

при секретарі                              Сядро Г.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за договором та договірної санкції,

в с т а н о в и в:

28 вересня 2010 року представник приватного акціонерного товариства «МТС Україна»звернувся до Самарського районного суду м. Дніпропетровська із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача вказав, що 21 квітня 2008 року за заявою ОСОБА_1 із нею було укладено угоду про надання послуг стільникового зв’язку та Додаткову до неї угоду від 21 квітня 2008 року. В той же день відповідачем підписано заяву про підключення до телефону системи GSM, для обслуговування телефонного номеру відповідачу було надано особистий рахунок.

За умовами угод, відповідач зобов’язався щомісячно в термін до 15-го числа сплачувати вартість наданих послуг.

Однак відповідач прийняті на себе зобов’язання належним чином не виконує, внаслідок чого за період з 01 червня 2006 року по 01 серпня 2008 року у неї утворилася заборгованість у розмірі 237,75 грн.

Крім того, у відповідності до умов угоди та додаткової до неї угоди, передбачена штрафна санкція у розмірі 2,74 грн. за кожний день, що залишився до кінця дії договору, незважаючи на дострокове розірвання цього договору чи призупинення надання цих послуг.

У зв’язку з цим, вважає, що відповідач має сплатити штрафні санкції у розмірі 2868,78 грн.

У червні 2008 року на адресу відповідача було направлено повідомлення про наявність заборгованості, призупинення послуг стільникового зв’язку та необхідності сплати проценти.

На підставі викладеного, позивач просить суд стягнути із відповідача суму боргу за надання послуг стільникового зв’язку у розмірі 3106,53 грн. та судові витрати по справі (а.с.а.с. 3-4).

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав у повному обсязі, просив задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві.

Відповідач в судове засідання на слухання по справі не з’явилася, про час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, причини неявки суду не відомі.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідача згідно положень ст.ст. 169, 224 ЦПК України за правилами глави 8 розділу ІІ ЦПК України та винести по справі заочне рішення.

          Вислухавши пояснення та доводи представника позивача, який підтримав позов в повному обсязі, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовну заяву необхідно задовольнити частково з наступних підстав, встановлених в судовому засіданні.

У відповідності до ч. 1, 2 ст. 901 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Положеннями ч. 1, 2 ст. 903 ЦК України визначено, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. У разі неможливості виконати договір про надання послуг, що виникла не з вини виконавця, замовник зобов'язаний виплатити виконавцеві розумну плату. Якщо неможливість виконати договір виникла з вини замовника, він зобов'язаний виплатити виконавцеві плату в повному обсязі, якщо інше не встановлено договором або законом.

Змістом ст.ст. 526, 527 ЦК України, визначений прямий обов’язок відповідача належним чином виконати прийняте на себе зобов’язання.

Вказані вимоги закону відповідачем не виконуються.

В дійсності, 21 квітня 2008 року між ЗАТ «Український мобільний зв’язок», яке було перереєстровано в ПрАТ «МТС», і відповідачем ОСОБА_1 було укладено договори № 4229498, № 4229461, № 4229448 про надання послуг мобільного зв’язку, за яким позивач мав здійснювати надання послуг мобільного зв’язку в межах України і з міжнародними країнами, за вибором позивача (а.с.а.с. 5-6, 8-9, 11-12).

У відповідності до п. 3.1 договорів, нарахування за надані послуги здійснюється відповідно до затверджених позивачем тарифів, які є невід’ємною частиною договору.

За змістом п. 3.3 договорів, розрахунки за надані послуги та авансовані внески  відповідач мав сплачувати готівкою, перерахувавши на поточний рахунок позивача або кредитною картою в національній валюті України. За наявності авансу, розрахунки повинні бути сплачені в строк до п’ятнадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим.

Того ж дня, 21 квітня 2008 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_1 було укладено додаткові угоди № 3821140, № 3821099, № 3821092 до Договорів про надання послуг мобільного зв’язку № 4229498, № 4229461, № 4229448 від 21 квітня 2008 року (а.с.а.с. 7, 10, 13).

Пунктом 1.3 цих угод, передбачено, що у разі коли абонент відмовляється від Основного договору та/або від цієї Додаткової угоди, зокрема від послуг голосової телефонії, до закінчення строку, встановленого пунктом 1.1 цього договору, або коли дія Основного договору достроково припиняється на підставі п. 5.2 Основного договору в зв’язку з несплатою абонентом наданих йому послуг зв’язку, абонент несе відповідальність у вигляді сплати на користь позивача договірної санкції у розмірі 2,74 грн. За кожен день, що залишився до закінчення строку встановленого п. 1.1 цієї додаткової угоди, починаючи з дня відмови або припинення дій.

Із звіту про баланс особового рахунку вбачається, що станом на 22 червня 2010 року заборгованість відповідача за надані йому послуги телефонного зв’язку складає 237,75 грн. (а.с. 16).

Даючи правову оцінку дослідженим в судовому засіданні доказам, суд доходить висновку, що в дійсності у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по сплаті за надання послуг телефонного зв’язку, відповідач не в повному обсязі виконав прийняті на себе відповідно до договору зобов’язання, що і послугувало підставою для звернення позивача до суду із цим позовом.

У зв’язку з цим, суд вважає за необхідне стягнути із відповідача на користь позивача заборгованість по сплаті за надання послуг за телефонного зв’язку.

Однак, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення із відповідача штрафних санкцій, що обумовлені договором.

В матеріалах справи міститься претензія позивача, датована 09 вересня 2008 року, адресована відповідачу, однак даних про її відправлення і власне отримання відповідачем в матеріалах справи не має.

Крім того, позивач посилається на те, що у червні 2009 року на адресу відповідача направлялося повідомлення про призупинення дії договору, а також вимога про сплату санкцій.

В порушення вимоги ч. 1 ст. 60 ЦПК України, дана обставинами позивачем доведена не була.

У відповідності до ст. 509 ЦПК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст. 546 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Аналізуючи положення наведених норм законодавства, в яких зазначено, що штрафні санкції направлені на забезпечення виконання реальних зобов’язань, які є чинними і дія яких не призупинена, і не можуть слугувати тотожним похідним поняттям упущеної вигоди.

Тобто штрафні санкції застосовуються лише до дійсної вимоги, розмір якої обраховується із суми невиконаного або неналежне виконаного зобов’язання за фактично надані послуги.

Крім того, п. 4.3 Договорів про надання послуг передбачена штрафна санкція –пеня, що обраховується у розмірі 1 відсотку від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Однак позивач даними правом не скористався і висунув вимогу, яка задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 509, 526, 551, 611, 614 ЦК України, ст.ст. 4 – 8, 10, 11, 18, 57 –60, 88, 169, 208, 209, 212 –215, 218, 224-225 ЦПК України, суд  

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «МТС Україна»заборгованість за договором за надані послуги стільникового зв’язку у розмірі 237 грн. 75 коп, 300 грн. договірної санкції, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 25 грн. 50 коп. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн., а всього 683 (шістсот вісімдесят три) грн. 25 коп.

У задоволенні решти позовних вимог щодо стягнення договірної санкції відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Самарський районний суд м. Дніпропетровська протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя                                                 А.О. Сухоруков