Справа №2-2321/07

РІШЕННЯ

ІМ'ЯМ УКРАЇНИ

30 березня 2007 року Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області в складі

головуючої                                                                    Крохмалюк І.П.

секретаря                                                                       Зінківської В.А.

розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Новомосковська районна державна нотаріа­льна контора про визнання договору купівлі-продажу нерухомості дійсним та визнання права власності, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою про визнання договору купівлі-продажу нерухомості дійсним та визнання права власності посилаючись на те, що 25.11.1999 року ним було придбано у відповідача будинок АДРЕСА_1, житловою площею 53.8 м2. Договір купівлі-продажу було зареєстровано на Українській товарній біржі 25.11.1999 року, реєстраційний номер НОМЕР_1. Згідно договору вартість об'єкту становить 20000 грн. В Ново московській районній дер­жавній нотаріальній конторі йому було відмовлено в реєстрації будинку на підставі того, що договір купівлі-продажу було зареєстровано на товарній біржі, а не нотаріально посві­дчено, тому такий договір вважається недійсним. Він вважає, що на час укладання догово­ру, він діяв на підставі діючого на той момент законодавства, тому договір просить визна­ти дійсним та визнати за ним право власності на будинок.

В судовому засідання позивач підтримав свої позовні вимоги та пояснив, що з часу укладання договору та реєстрації його на товарній біржі пройшло більше ніж 7 років. Він з того часу мешкає в зазначеному будинку із своєю родиною. На теперішній час він має намір продати будинок, однак для цього повинний привести документи у відповідність з діючим на теперішній час законодавством. Відповідач по справі після укладання догово­ру мав намір виїхати за кордон до своєї родини. Оскільки він вважав, що договір укладе­ний вірно та правильно з юридичної точки зору, він не питав у відповідача куди саме той буде виїздити, адресу не знає, але вважає, що за час, що сплив з часу укладання договору, відповідач мав би змогу пред'явити свої претензії на нерухомість у разі, якщо вони б вини­кли. Підтвердити його та його сім'ї мешкання в зазначеному будинку можуть підтвердити сусіди.

Відповідач в судове засіданні не з'явився, оскільки визначити його місце меш­кання неможливо.

Від Новомосковської районної державної нотаріальної контори надійшов лист про розгляд справи у відсутності їх представника.

В судовому засіданні було допитано свідка - ОСОБА_3, яка суду пояснила, що мешкає в сусідньому будинку з позивачем. За зазначеною адресою мешкає з 80-х років. Добре знала сім'ю колишнього власника спірної будівлі. Знає, що в 1999 році ОСОБА_2 продав свій будинок ОСОБА_1 Як вони укладали договір, вона не знає. Але їй

2

відомо, що колишній власник ОСОБА_2 їй казав, що продав будинок та з сім'єю виїхав. Стосунки між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 були нормальні, споров та суперечок між ними не було. З кінця 1999 року ОСОБА_1 із своєю сім'єю мешкає в цьому будинку. За цей час ніхто з колишніх власників не приїздив, претензій не висловлював.

Вислухавши думку учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов повинний бути задоволений з наступних підстав.

При реєстрації договору купівлі-продажу спірного будинку діяв Закон України «Про товарну біржу», у ст.. 15 якого зазначалося, що угоди, зареєстровані на біржі, не під­лягають нотаріальному посвідченню. На підставі п. 62 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції Укра­їни від 03.03.2004 року № 20/5, право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, са­довий будинок, гараж, інші будівлі і споруди, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним з таких документів, або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу, пожертви, довічного утримання, ренти, дарування, міни, або договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі. Як вбачається з діючого законодавства, договір було зареєстровано на товарній біржі, що підтверджує сам договір від 25.11.1999 року (а.с. 3), технічний паспорт на житловий будинок по АДРЕСА_1, в якому зазначені влас­ники - ОСОБА_2, а потім - ОСОБА_1 (а.с. 4-13); реєстраційним посвідченням Но­вомовсковського бюро технічної інвентаризації на будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 14).

На підставі викладеного та керуючись ст.. 220 ЦК України, ст. 3, 15, 39, 118, 119 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов.

Визнати договір купівлі-продажу житлового будинку, розташованого за АДРЕСА_1, укладеного 25 листопада 1999 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та зареєстрованій на Українській товарній біржі 25.11.1999 року, реєстраційний номер НОМЕР_1 - дійсним.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на будинок, роз­ташований за АДРЕСА_1, житловою площею 53.8 м .

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області через Новомосковський міськрайонний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги.