Справа  № 2-а-2140/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М  У К Р А Ї Н И

30 травня 2011 року,  о 10 год. 30 хв. суддя Бобринецького районного суду Кіровоградської області Адаменко І.М., розглянувши  у скороченому провадженні  в м. Бобринець Кіровоградської області  в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області справу за  адміністративним позовом   ОСОБА_1 до  управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації  про визнання дій  управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації  протизаконними та  зобов»язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щорічної компенсації на оздоровлення у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»,-

                                                                     В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1  звернувся до суду з адміністративним позовом до  управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації  про визнання дій  управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації  протизаконними та  зобов»язання здійснити перерахунок та виплату недоплаченої щорічної компенсації на оздоровлення у відповідності до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»від 28.02.1991 р. № 796-ХІІ  за 2009, 2010 роки.  В позовній заяві  позивач посилався на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, 2-ї категорії. Відповідно до ст. 48 названого Закону  має право на отримання щорічної допомоги на оздоровлення у розмірі п»яти  мінімальних заробітних плат за вказаний період, враховуючи на те, що відповідач не здійснив  передбачених законом перерахунків, просить його позов задовольнити.

Управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації  надало письмові заперечення, де зазначено, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення позивачу проводилась у розмірах, визначених Постановою КМУ № 562 від 12.07.2005 року «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто відповідач діяв в межах своєї компетенції та у відповідності до вимог діючого законодавства. В зв»язку з чим відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

          Вивчивши матеріали справи, дослідивши заперечення відповідача,  вважаю, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

          З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації за статусом учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, 2 категорії посвідчення серії А № 038328 виданого на ім»я ОСОБА_1  (а.с.5).

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Таким чином, щомісячна компенсація на оздоровлення для «осіб, які постраждали внаслідок чорнобильської катастрофи»є формою соціального забезпечення громадян, які відповідно до спеціального закону, є «особами які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Тобто, фактично ця щомісячна компенсація є формою реалізації Конституційного права громадян, які є «особами які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», на соціальний захист.  

Враховуючи те, що позивач  є «особою яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи», вона наділена державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на  додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на  щорічну компенсацію на оздоровлення.  

Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що щорічна допомога на оздоровлення виплачується учасникам ліквідації аварії на ЧАЕС у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.  Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Спірні правовідносини між сторонами виникли з приводу застосування норм законодавства, які регулюють порядок та розміри виплат щорічної допомоги учасникам ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС.   

Розрахунок щорічної допомоги на оздоровлення має здійснюватися виходячи із розміру, який визначено   ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постановами КМУ.   

Положенням ст. 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»позивача  віднесено  до 2-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до статті 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.  

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.   

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що у 2009 році позивачу виплачена щорічна допомога на оздоровлення 21 січня 2009 року та  виплачена щорічна допомога  на оздоровлення за 2010 рік –09 липня 2010 року.

Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року  визнано неконституційним положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено дію ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року положення Закону України «Про державний бюджет України на 2008/ рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», якими стаття 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», викладена в новій редакції, визнано такими, що не відповідають Конституції України.

Таким чином, на час здійснення виплат щорічної грошової допомоги на оздоровлення за період 2007 року та 2008 року  відповідач діяв на підставах та у спосіб, що були передбачені Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», оскільки на час здійснення таких виплат положення зазначеного Закону не були визнані неконституційними, а відтак дії відповідача не можливо вважати неправомірними.

Оскільки  у 2009 –2010 роках редакція ст.. 48  Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»не змінювалася, тому відповідач при нарахуванні позивачу  допомоги на оздоровлення мав керуватися саме цією нормою, але не дотримався її  та таким чином  діяв неправомірно і позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Як вбачається з наданої  Управлінням праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації довідки  щорічна допомога на оздоровлення виплачена позивачу  у 2009 році становить 100 грн., та щорічна допомога виплачена позивачу у 2010 році становить 1000 грн.,  тобто у розмірі меншому,  ніж визначено Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до чинного законодавства розмір мінімальної заробітної плати  на місяць  на 2009 рік  становить  -  650,80 грн., та на 2010 рік становить –901,80 грн. Отже  відповідач повинен був виплатити позивачу допомогу у розмірі  за 2009 рік з розрахунку:  650,80 грн. х 4 –100 грн. = 2503,20 грн.,   за 2010 рік з розрахунку:  901,80 грн. х 4 –100 грн. = 3507,20 грн.

Таким чином недоплата  щорічної  компенсації на оздоровлення за  2009, 2010 роки, допущена внаслідок неправомірних дій управління праці та соціального захисту населення Бобринецької  районної державної адміністрації  становить  6010,40 грн., які  суд вважає можливим зобов»язати відповідача нарахувати позивачу, здійснивши відповідний перерахунок згідно ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», задовольнивши в цій частині позовні вимоги.

Доводи представника відповідача про відсутність порядку перерахунку та виплати зазначеної  щорічної допомоги та відсутності відповідного законодавчо врегульованого механізму виплати  не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, так як саме на  Управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації  Кіровоградської області покладено обов'язок перерахування та виплати   щорічної компенсації на оздоровлення.

          Ухвалою  суду від 04 травня  2011 року  відкрито провадження у даній справі та врахувавши клопотання позивача, судом поновлено позивачу строк звернення до адміністративного суду.

          Оскільки позивач та відповідач звільнені від сплати судового збору, судові витрати віднести на підставі ст.  94 КАС України на рахунок Державного бюджету України.

          Згідно підпункту «б», п. 1 ст. 3 Декрету КМ України  від 21.01.1993 року «Про державне мито»зі скарг на неправомірні дії органів державного управління і службових осіб, що  ущемляють права громадян справляється державне мито в розмірі 0,2 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, тобто –3 грн. 40 коп., тому саме цю суму слід стягнути з держави на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 19, 46 Конституції України, ст.  48  Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Рішеннями Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року, № 10-рп/2008 року від 22.05.2008 року 2, 9, 10, 11, 17, 69-72, 86, 88, 94, 99, 100, 128, 160-162, 167  КАС України,  Законом  України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвідомчості справ, пов»язаних із соціальними виплатами»ст. 292, 294 ЦПК України, суд,-

                                                                   П О С Т А Н О В И В:  

Адміністративний позов ОСОБА_1  задовольнити частково.

          Визнати дії Управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації  Кіровоградської області щодо недоврахування та недоплати ОСОБА_1   щорічної разової допомоги на оздоровлення за  2009 та 2010 роки  на підставі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- неправомірними.

          Зобов’язати Управління праці та соціального захисту населення Бобринецької районної державної адміністрації  Кіровоградської області  здійснити перерахунок та виплату  ОСОБА_1    за  2009 та 2010 роки  на підставі ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»з урахуванням раніше виплачених сум.  

            Судові витрати в сумі  3 грн. 40 коп. відшкодувати за рахунок держави.          

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Постанову виконати негайно.

          Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

          Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

            Суддя                                                                                             Адаменко І.М.