У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

  14 червня 2011 року м. Київ

Суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ Ситнік О.М. , розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення апеляційного суду Київської області від             19 травня 2011 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна набутого під час спільної діяльності та визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2,  у якому вказував, що у 2008 році передав ОСОБА_2 35000 грн. для придбання певного майна. Однак  ОСОБА_2 своїх зобов’язань не виконав,тому просив стягнути з відповідача 35000,00 грн.

У зустрічній позовній заяві ОСОБА_2 просив розподілити майно, набуте під час спільної діяльності та визнати право власності на майно, вказуючи, що на спільні з ОСОБА_3 кошти було придбано два об’єкти нерухомості, нежитлове приміщення літер А, загальною площею 268,7 кв.м. у АДРЕСА_1 та житловий будинок літер А площею 1401,2 кв.м. та літер В площею 202, 1 кв.м. у         АДРЕСА_2. При цьому між ними була домовленість, що нежитлове приміщення буде належати ОСОБА_3, а житлові будинки – ОСОБА_2 Проте, ОСОБА_3 у порушення досягнутих домовленостей, ставить питання про стягнення коштів. Просив визнати право власності, набуте під час спільної діяльності з ОСОБА_3 таким чином: за ним визнати право власності на нерухоме майно по АДРЕСА_2, а за ОСОБА_3 – на нерухоме майно по АДРЕСА_1.  

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від              28 квітня 2010 року позовні вимоги ОСОБА_3 про витребування майна із чужого незаконного володіння  залишено без задоволення, зустрічний позов ОСОБА_2 про розподіл майна, набутого за час спільної діяльності та визнання права власності задоволено повністю, здійснено розподіл майна, набутого за час спільної діяльності та визнано за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок літ. «А», загальною площею 1401,2 кв.м., що складається з: 1-1 житлова кімната, площею 22,4 кв.м., 1-2 житлова кімната площею 100,9 кв.м., 1-3 житлова кімната площею 100,9 кв.м., всього по І поверху 224,2 кв.м.; 2-1 житлова кімната площею 235,4 кв.м., всього по ІІ поверху 235,4 кв.м.; 3-1 житлова кімната площею 235,4 кв.м., всього по ІІІ поверху 235,4 кв.м.; 4-1 житлова кімната площею 235,4 кв.м., всього по ІV поверху 235,4 кв.м.; 5-1 житлова кімната площею 235,4 кв.м., всього по V поверху 235,4 кв.м.; 6-1 житлова кімната площею 235,4 кв.м., всього по ІV поверху 235,4 кв.м.; літ. «Б» Цоколь: 1-1 житлова кімната площею 43,8 кв.м., 1-2 житлова кімната площею 46,4 кв.м., всього по цокольному поверху 90,2 кв.м.; 2-1 житлова кімната площею 14,3 кв.м., 2-2 житлова кімната площею 39,2 кв.м., всього по І поверху 53,5 кв.м.; всього по літ. «Б» 143,7 кв.м.; літ. «В» Цоколь: 1-1 житлова кімната площею 19,8 кв.м., 2-1 житлова кімната площею 19,7 кв.м., 3-1 житлова кімната площею 19,6 кв.м., 4-1 житлова кімната площею 18,5 кв.м., 5-1 житлова кімната площею 20,5 кв.м., 6-1 житлова кімната площею 20,5 кв.м., 7-1 житлова кімната площею 21,0 кв.м., 8-1 житлова кімната площею 20,5 кв.м., 9-1 житлова кімната площею 18,7 кв.м., всього по цокольному поверху: 178,8 кв.м.; 10-1 житлова кімната площею 23,3 кв.м., всього по І поверху 23,3 кв.м., всього по літ. «В» 202,1 кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_2, а за ОСОБА_3 визнано право власності на нежитлове приміщення  (літ.»А», загальною площею 268,70кв.м., що складається з коридору (1-1), площею 9,0кв.м.; коридору (1-2), площею 3,9кв.м.; кімнати відпочинку (1-3), площею 16,4кв.м.; вітальні (1-4), площею 17,3кв.м.; майстерні (1-5), площею 17,4кв.м; майстерні (1-6), площею 13,8кв.м.; складу (1-7), площею 17,2кв.м.; майстерні (1-8), площею  9,3кв.м.; коридору (1-9), площею 12,9кв.м; складу (1-10), площею 20,0кв.м.; коридору (1-11), площею 12,2кв.м.; майстерні (1-12), площею 9,4 кв.м.; складу (1-13), площею 18,2кв.м.; складу (1-14), площею 15,0кв.м.; складу (1-15), площею 17,1кв.м.; майстерні (1-16), площею 54,6кв.м.; приміщення (1-17), площею 5,0кв.м., що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

З апеляційною скаргою звернувся прокурор м. Ялти в інтересах держави в особі Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю АР Крим, просив рішення суду першої інстанції скасувати та передати справу на новий судовий розгляд.

    Рішенням апеляційного суду Київської області від 19 травня 2011 року рішення Баришівського районного суду Київської області від 28 квітня    2010 року скасовано в частині задоволення зустрічних позовних вимог та в цій частині ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 про розподіл майна, набутого за час спільної діяльності та визнання права власності.

У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати судове рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції, мотивуючи свою вимогу порушенням судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.

У відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені у ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.    

Із матеріалів касаційної скарги та змісту оскаржуваного судового рішення вбачається, що скарга не містить належного обґрунтування, у чому полягає порушення вимог матеріального і процесуального права і наведені в ній доводи не викликають необхідності перевірки та не дають підстав для висновку щодо незаконності чи неправильності зазначеного судового рішення.

Суд апеляційної інстанції правомірно зазначив, що судом першої інстанції при ухвалені рішення не дотримано норм матеріального та процесуального права, оскільки судом на момент розгляду справи не було з’ясовано чи було спірне майно у власності сторін, а тому висновок апеляційного суду щодо відмови у задоволенні зустрічного позову є обґрунтованими.

Постановляючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 суд апеляційної інстанції обґрунтовано послався на вимоги законів України «Про основи містобудування» та «Про планування і забудову територій» щодо процедури прийняття об’єктів нерухомого майна в експлуатацію, а також правомірно послався на порушення прав Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю при ухваленні рішення судом першої інстанції. При цьому висновків суду щодо відсутності підстав для визнання права власності на самочинно збудоване майно не спростовано.

Керуючись п. 5 ч. 3 ст. 328 ЦПК України,

У Х В А Л И В:

Відмовити ОСОБА_2 у відкритті касаційного провадження у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розподіл майна набутого під час спільної діяльності та визнання права власності.

Додані до касаційної скарги матеріали повернути, особі яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Вищого спеціалізованого

суду України з розгляду

цивільних і кримінальних справ                                    О.М. Ситнік