Справа № 22-ц-2047/2011 Головуючий у I інстанції –Білокур В.І.
Категорія –цивільна Доповідач - Шемець Н. В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
13 липня 2011 року
13 липня 2011 року
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:
головуючого - суддіШемець Н.В.,
суддів:Мамонової О.Є., Губар В.С.,
при секретарі:Шульга Т.Є.,
за участю:позивача ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 травня 2011 року у справі за ОСОБА_5 до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу,-
в с т а н о в и в:
В апеляційній скарзі ОСОБА_6 просить рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 травня 2011 року про розірвання шлюбу скасувати та направити справу на новий розгляд.
Апелянт зазначає, що в судовому засіданні вона категорично заперечувала проти розірвання шлюбу; крім того, позивач не вперше піднімав питання щодо розірвання шлюбу, проте вони примирялися; вважає, що суд мав прийняти виважене рішення, ніж обмежитися наданням строку для примирення.
В даний час вона хворіє, потребує довготривалого лікування, і це лягло в основу звернення позивача до суду. Крім того вона позбавлена можливості лікуватися, оскільки мається малолітня дитина і вона не взмозі залишити її без догляду.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, рішення суду залишенню без змін, виходячи з наступного.
Згідно свідоцтва про одруження сторони зареєстрували шлюб 30 квітня 1999 року (а.с.5), від шлюбу мають доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.6).
Сімейним Кодексом України визначено, що шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається - ч.1 ст.24 СК України.
Дружина та чоловік зобов"язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім"ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби та взаємодопомоги – ч.1 ст.55 СК України.
Кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження ... є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом - ч.ч.3,4 ст.56 СК України.
Ст.ст. 105 ч.3, 110,112 Сімейного кодексу України визначено, що шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду після з"ясування фактичних взаємин подружжя, дійсних причин позову про розірвання шлюбу, при цьому суд бере до уваги наявність малолітньої дитини та інші обставини життя подружжя.
При вирішенні даного спору суд першої інстанції врахував, що сім”я сторін фактично розпалася, подружні відносини припинені з липня 2010 року, сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, судом надавався строк для примирення, проте примирення не відбулося, позивач наполягає на розлученні, тому прийшов до висновку про розірвання цього шлюбу.
Такий висновок суду першої інстанції не спростований апелянтом.
Матеріали справи свідчать, що суд першої інстанції детально вивчив і оцінив мотиви розлучення, повно і всебічно з”ясував фактичні взаємини подружжя.
Суд використав надану законом можливість відкладення справи для примирення, надавши подружжю строк для примирення.
Проте заходи з примирення подружжя не дали очікуваного результату, позивач продовжував наполягати на розірванні шлюбу, тому суд прийшов до обґрунтованого висновку, що подальше спільне життя подружжя неможливе, враховуючи стійке, після спливу строку для примирення, волевиявлення позивача, спрямоване на розірвання шлюбу.
В судовому засіданні апеляційного суду позивач наполягав на розірванні шлюбу, пояснив, що в 2009 році з позовом про розірвання шлюбу звертався не він, а відповідачка; з того часу вони проживають окремо; відповідачка хворіє, проте дана обставина не була підставою для його звернення з позовом до суду; також зазначив, що донька зараз проживає з ним.
Враховуючи, що рішення позивача про розлучення є виваженим та свідомим; норми сімейного законодавства не наділяють судові інституції можливістю примушування жінки або чоловіка до підтримання, відновлення або продовження сімейних відносин, а вільність та рівність цих стосунків та можливість припинення шлюбу є їх основою, тому суд не знаходить правових підстав для відмови у задоволенні позову.
Доводи апелянта про її заперечення проти розірвання шлюбу, не можуть бути підставою для скасування рішення суду, виходячи з вищезазначеного.
Неправомірною є вимога апелянта щодо направлення справи на новий розгляд, оскільки апеляційний суд не має права, відповідно до повноважень визначених у ч.1 ст.307 ЦПК України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції
Враховуючи викладене, рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд,-
У Х В А Л И В:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 - відхилити.
Рішення Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 04 травня 2011 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий:Судді: