14.07.2011
Апеляційний суд міста Севастополя
Справа №22ц-979/11р. Головуючий у першій
Категорія 57 інстанції Лемешко А.С.
Доповідач у апеляційній
інстанції Моцний М.В.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
14 липня 2011 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Севастополя в складі:
головуючого судді - Моцного М.В.,
суддів - Володіної Л.М., Сундукова В.М.,
за участю секретаря - Блох Д.Д.,
представника позивачів - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Севастополі апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 23 березня 2011 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_4, ОСОБА_5 до нотаріуса четвертої Севастопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 про визнання бездіяльності незаконною та зобов’язання до вчинення дій, -
В С Т А Н О В И Л А :
В лютому 2011 року ОСОБА_4 та ОСОБА_5 звернулись до суду з вимогами визнати незаконною бездіяльність нотаріуса Четвертої Севастопольської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 щодо невидачі свідоцтв про право на спадщину після смерті ОСОБА_7, зобов’язати відповідача видати кожному з позивачів свідоцтво про право на спадщину у вигляді 1\18 частки квартири АДРЕСА_1.
Вимоги мотивовані тим, що право власності на спірну квартиру зареєстроване за шістьма співвласниками, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 відкрилась спадщина у вигляді 1\6 частки квартири, спадщину прийняли 3 спадкоємця – позивачі (діти спадкодавця) та дружина померлого ОСОБА_8, однак нотаріус відмовляється видати свідоцтво про право на спадщину, посилаючись на те, що частка померлого не визначена.
З таким висновком нотаріуса позивачі не погоджуються, посилаючись на те, що нотаріус не позбавлений можливості самостійно визначити частку померлого у праві спільної сумісної власності, оскільки за законом такі частки є рівними.
Рішенням Нахімовського районного суду м. Севастополя від 23.03.2011 року в задоволенні позову позивачам відмовлено.
В апеляційній скарзі позивачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 просять рішення суду скасувати, як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального права, просять ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Заслухавши доповідь головуючого, пояснення представника позивачів в підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що оскільки квартира перебуває у спільній сумісній власності, письмового нотаріально посвідченого договору про визначення частки кожного з співвласників між ними не укладено, тому нотаріус позбавлена можливості самостійно визначити частку, що припадала на спадкодавця. В даному випадку всі співвласники повинні укласти договір про розподіл нерухомого майна з виділенням частки померлого, а без залучення до участі у справі інших співвласників неможливо встановити чи була між ними домовленість про належність кожному певної частки квартири.
З таким висновком погоджується колегія суддів, оскільки він ґрунтується на нормах чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 66, 67, 68 ЗУ „Про нотаріат” на майно, що переходить за правом спадкоємства до спадкоємців, нотаріусом за місцем відкриття спадщини видається свідоцтво про право на спадщину. Видача свідоцтва провадиться у строки, встановлені цивільним законодавством України. Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством, на ім'я всіх спадкоємців або за їх бажанням кожному з них окремо. Нотаріус при видачі свідоцтва про право на спадщину за законом перевіряє факт смерті спадкодавця, час і місце відкриття спадщини, наявність підстав для закликання до спадкоємства за законом осіб, які подали заяву про видачу свідоцтва, та склад спадкового майна.
Згідно п. 121 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 р. N 18/5 (що діяла на час відкриття спадщини), а також пункту 224 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 3 березня 2004 року N 20/5, нотаріус може видати свідоцтво про право на спадщину за законом чи за заповітом після смерті одного з учасників спільної сумісної власності лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні.
З матеріалів справи вбачається, що на квартиру АДРЕСА_1 16 вересня 1993 року зареєстровано право спільної сумісної власності за ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_4, ОСОБА_9, ОСОБА_5 та ОСОБА_10 (а.с. 10).
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7 (а.с. 16). Спадщину після нього прийняли ОСОБА_8, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 (а.с. 24, 30).
З роз’яснень, що міститься в п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» спільною сумісною власністю є квартира, передана при приватизації з державного житлового фонду за письмовою згодою членів сім'ї наймача у їх спільну сумісну власність (ч. 2 ст. 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду").
Частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, відкритті після учасника спільної власності спадщини. При відсутності доказів про те, що участь когось з учасників спільної сумісної власності (крім сумісної власності подружжя) у надбанні майна була більшою або меншою - частки визначаються рівними.
Лист завідуючої Четвертої Севастопольської державної нотаріальної контори Смирнової Г.В. від 22.12.2010 року № 1667/02-14 про неможливість видати свідоцтво про право на спадщину позивачі отримали в грудні 2010 року (а.с. 35). З тексту даного листа вбачається, видача свідоцтва про право на спадщину після смерті одного з учасників спільної сумісної власності можлива лише після виділення (визначення) частки померлого у спільному майні, що вирішується в судовому порядку.
Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що за відсутності у нотаріуса відомостей про наявність чи відсутність домовленості співвласників у праві спільної власності щодо їх часток (яка могла бути виражена у їх відповідних заявах чи встановлена договором), нотаріус позбавлений можливості визначити частку померлого у праві спільної сумісної власності.
В зв’язку з чим доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції залишив поза увагою роз’яснення Постанови Пленуму ВСУ від 30 травня 2008 року N 7 «Про судову практику у справах про спадкування», пунктом 12 якого передбачено, що у разі смерті співвласника приватизованого будинку (квартири) частки кожного із співвласників у праві спільної власності є рівними, якщо інше не було встановлено договором між ними та для оформлення права на спадщину закон не вимагає рішення суду про визначення частки спадкодавця, колегія суддів вважає такими, що не ґрунтуються на законі.
На думку колегії суддів позивачі, як суб’єкти права спільної сумісної власності, керуючись ч.2 ст.370 ЦК України, не позбавлені можливості разом з іншими співвласниками квартири, самостійно встановити свої частки у власності, чим буде визначена частка спадкодавця у праві спільної сумісної власності, після чого звернутися до нотаріуса про вчинення нотаріальної дії (видати свідоцтво про право на спадщину).
Разом з тим, колегія суддів вважає, що вимоги позивачів в частині визначення судовим рішенням частки кожного зі спадкоємців в праві на спадщину та зобов’язання нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину на певну частку також не можуть бути задоволені, оскільки заявлені передчасно.
За таких обставин колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, а тому відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України підлягає залишенню без змін.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 304, п.1 ч.1 ст.307, 308, ст.ст.313, 314 ЦПК України, колегія суддів, -
У Х В А Л И Л А:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - відхилити.
Рішення Нахімовського районного суду м. Севастополя від 23 березня 2011 року – залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Головуючий: /підпис/ М.В.Моцний
Судді: /підпис/ Л.В.Володіна
/підпис/ В.М.Сундуков
З оригіналом згідно:
Суддя Апеляційного суду
м. Севастополя М.В.Моцний