ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14.07.11 Справа № 17/70пд/2011.
За позовом Донбаського державного технічного університету, м. Алчевськ Луганської області
до Державного вищого навчального закладу “Краснодонський промислово-економічний коледж”, м. Краснодон Луганської області
3-я особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Регіональне відділення фонду державного майна України по Луганській області, м. Луганськ
про врегулювання розбіжностей, які виникли при укладанні договору
Суддя Фонова О.С.
Представники:
від позивача – ОСОБА_1 - начальник юридичного відділу, довіреність № б/н від 22.09.2010;
від відповідача –не прибув;
від 3-ї особи –не прибув;
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання неврегульованого пункту, який виник при укладанні договору, діючим в редакції позивача.
В судовому засіданні 14.07.2011 представником позивача надано уточнення позовних вимог, згідно якого він просить:
– врегулювати розбіжність, що виникла при укладанні договору;
– визнати більш відповідною законодавству редакцію пункту 2.2.3 договору, запропоновану позивачем.
– зобов’язати відповідача укласти договір з протоколом розбіжностей в редакції позивача.
Оскільки діюче господарське процесуальне законодавство не передбачає такої процесуальної дії як уточнення позовних вимог, то суд з урахуванням суті такої заяви розцінює її як заяву про зміну предмету спору та не приймає її до розгляду з огляду на приписи частини 4 статті 22 ГПК України, зокрема, на те, що позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви до початку розгляду господарським судом справи по суті. В даному випадку розгляд справи по суті розпочався 09.06.2011.
Відповідач проти відзиву заперечує, з підстав вказаних у відзиві на позовну заяву.
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд
в с т а н о в и в:
Між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Луганській області та Донбаським державним технічним університетом (позивач у справі) укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 003618/09 від 28.02.2011.
Згідно договору оренди позивач прийняв за актом приймання-передавання 70,3 кв.м постійне використання та 187,4 кв.м в погодинне використання, нерухоме майно, що знаходиться на балансі Державного вищого навчального закладу «Краснодонський промислово-економічний коледж»(відповідач у справі).
На підставі пункту 5.9 договору оренди нерухомого майна сторони у справі зобов'язані укласти договір про відшкодування витрат Балансоутримувача на утримання орендованого майна та надання комунальних послуг Орендарю.
11.03.2011 відповідач направив на розгляд позивачу проект договору про відшкодування витрат балансоутримувача на утримання орендованого нерухомого майна та надання комунальних послуг орендарю.
Позивач розглянув проект договору та був незгоден з деякими пунктами договору, у зв’язку з чим, 22.03.2011 направив на адресу відповідача протокол розбіжностей.
Редакція ВідповідачаРедакція Позивача
п.2.2.3 Розмір відшкодування витрат Орендодавця на утримання зданих в оренду приміщень визначається таким чином…далі за текстом.п.2.2.3 доповнити словами : «в частині де використовуються розрахунки по площі виходячи з часу постійного та погодинного використання орендованих приміщень, тобто на 70,3 кв.м розрахунок складається в повному обсязі, а на 187,4 кв.м розрахунок ведеться виходячи з часу використання приміщень, який складає 40,5% від загального часу доступу до приміщень коледжу.
Відповідач склав протокол узгодження розбіжностей, який 05.04.2011 був вручений позивачу, проте один пункт договору залишився не врегульованим, зокрема:
У зв'язку з тим що сторони не дійшли згоди по неврегульованим розбіжностям, вони уклали угоду про передачу спірного питання на розгляд до Господарського суду.
Однак, до суду звернувся позивач з вимогою про визнання неврегульованого пункту, який виник при укладанні договору, діючим в редакції позивача, посилаючись, зокрема, на те, що згідно договору оренди нерухомого майна, користування орендованим майном здійснюється як на постійній основі (70,3 кв.м) так і погодинно аудиторій площею 187,4 кв.м., тобто розрахунок повинен здійснюватись виходячи з часу використання приміщень.
Позивач посилається на лист Держказначейства від 03.05.2007 № 3.4-06/1115-5385 «Про сплату комунальних та інших послуг орендарями»та п. 11 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої Постановою КМУ від 04.10.1995 № 786 (далі - Методика), згідно яких витрати на утримання нерухомого майна, зданого в оренду розподіляються залежно від наявності, кількості, потужності, часу роботи електроприладів, систем тепло- і водопостачання, каналізації за спеціальними рахунками, а в неподільній частині - пропорційно розміру займаної підприємствами, організаціями, загальної площі.
Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що посилання позивача на погодинне користування нерухомим майном площею 187,4 кв.м. не відповідає
дійсності, тому що згідно п 1.1 договору оренди, на який посилається
Позивач, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне
користування державне окреме індивідуально визначене майно –нежитлові вбудовані приміщення. В акті приймання-передачі до вказаного договору також відсутнє посилання на погодинне користування.
Також, відповідач зазначає, що позивач, в обґрунтування своїх вимог вказує у позові, що згідно договору оренди нерухомого майна розрахунок повинен здійснюватись виходячи з часу використання приміщень. Однак, це твердження не відповідає положенням договору оренди, оскільки в тексті договору оренди немає жодного пункту, в якому б обумовлювався порядок розрахунку відшкодування витрат балансоутримувача.
Відповідач посилається на те, що пункт 2.2.3 спірного договору в його редакції повністю відповідає п.11 Методики.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно статті 41 ГПК України господарські суди вирішують господарські спори у порядку позовного провадження, передбаченому цим Кодексом. Одним з елементів позову є предмет позову. Предмет позову –матеріально правова вимога, заявлена позивачем у суд до відповідача відносно усунення допущеного відповідачем порушення права позивача.
Статтею 16 Цивільного кодексу України визначено, якими способами захисту цивільних прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, а саме:
- визнання права;
- визнання правочину недійсним;
- припинення дії, яка порушує право;
- відновлення становища, яке існувало до порушення;
- примусове виконання обов’язку в натурі;
- зміна правовідношення;
- припинення правовідношення;
- відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;
- відшкодування моральної (немайнової) шкоди;
- визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових осіб;
- суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Статтею 20 Господарського кодексу України також визначено, якими способами захисту прав та інтересів здійснюється усунення допущеного відповідачем порушення права позивача, а саме:
- визнання наявності або відсутності прав;
- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання
недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;
- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;
- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;
- присудження до виконання обов’язку в натурі;
- відшкодування збитків;
- застосування штрафних санкцій;
- застосування оперативно-господарських санкцій;
- застосування адміністративно-господарських санкцій;
- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;
- іншими способами, передбаченими законом.
Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 ГПК України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер. Проте захист таких інтересів повинний вчинюватись у спосіб передбачений законодавством, у тому числі процесуальним.
Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. Чинним законодавством передбачено врегулювання судом розбіжностей за договором у випадках встановлених законом, а не визнання неврегульованого пункту, який виник при укладанні договору, діючим в редакції позивача.
З огляду на це, така вимога позивача як визнання неврегульованого пункту, який виник при укладанні договору, діючим в редакції позивача, не відповідає матеріально-правовому способу захисту цивільних прав, передбаченому законодавством.
По суті така вимога спрямована на встановлення факту, що має юридичне значення, а не на поновлення порушеного права або захист охоронюваного законом інтересу. Цей факт може встановлюватись господарським судом лише у разі вирішення спору про право та може бути елементом оцінки фактичних обставин справи та обґрунтованості вимог. Тобто позивач не позбавлений права захисту порушеного на його погляд права у інший спосіб.
За вказаних обставин у задоволенні позову слід відмовити з віднесенням судових витрат на позивача згідно ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд
в и р і ш и в :
1. У задоволенні позову відмовити.
2. Судові витрати покласти на позивача.
У судовому засіданні оголошено лише вступну і резолютивну частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено: 19.07.2011.
Суддя О.С. Фонова