Дело №1-213/11

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.07.2011 року Суворовський райсуд м. Херсона у складі:

головуючого судді       Слюсаренко О.В.

при секретарі                Глібовій О.Д.

за участю прокурора    Мельника В.В.

за участю адвоката        ОСОБА_1

за участю захисника      ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду  кримінальну справу по обвинуваченню:

ОСОБА_3  ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України , ІНФОРМАЦІЯ_3  , не працює ,  не одружений,  раніше   засуджений вироком  Ленінського райсуду м. Миколаєва від 08.09.2004 р. за ст. 185 ч 3 КК України,   вироком  Деснянського райсуду м. Києва  від 25.10.2005 р. за ст. 186 ч 2  КК України , проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_4 Дивізії, 4 корп 1 кв. 29

у скоєні злочину, передбаченого   ст. 186 ч 2    КК України,

ВСТАНОВИВ:

Органом досудового слідства ОСОБА_3 обвинувачується в тому,  що він  08.03.2009 р.  близько 01.00 год. біля буд. № 87 по пр.  Ушакова у м. Херсоні  за попередньою змовою  з невстановленою слідством особою, у стані алкогольного сп’яніння, з корисливого умислу відкрито з застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя  і здоров’я , яке виразилося в утриманні  за руки і,   закривши рот рукою неповнолітньої потерпілої ОСОБА_5  1991 р., заволоділи її особистим  майном: жіночою сумкою вартістю  75 грн., мобільним  телефоном “ Самсунг Е-200” вартістю 300 грн. в якому знаходився чіп мобільного оператора МТС № 80955156950 вартістю 25 грн., гаманцем червоного кольору вартістю 75 грн. , грошима в розмірі 1000 грн., чим завдав потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 1475 грн.

Дії ОСОБА_3 органом досудового слідства кваліфіковані за ст. 186 ч 2 КК України як  відкрите викрадення чужого майна ( грабіж) поєднане з насильством , яке не є небезпечним  для життя і здоров’я потерпілого , вчинений  повторно за попередньою змовою групою осіб.

Підсудний  вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав, від дачі показань відмовився. Показав, що  до вчинення інкримінованого злочину не причетний. Від показань даних на досудовому слідстві відмовився.  Вказав, що давав їх без захисника і органом досудового слідства порушено його право на захист.  

Орган досудового слідства на підтвердження вини ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого злочину посилається на  показання потерпілої  ОСОБА_5 ( т 1 а.с. 11-12), показання свідка ОСОБА_6 (т 1 а.с. 25), показання свідка ОСОБА_7  ( т 1 а.с. 26), показання свідка ОСОБА_8 ( т 1 а.с. 27), показання свідка ОСОБА_9 ( т 1 а.с. 28), свідка ОСОБА_10 ( т 1 а.с. 29), протокол очної ставки  між ОСОБА_3 і ОСОБА_5 ( т 1 а.с. 31), протоколом огляду місця події від 08.03.2009 р. ( а.с. 9) , протоколом огляду речового доказу ( т1 а.с. 16), протоколом огляду речового доказу ( т1 а.с. 21) .

Оцінивши в сукупності вказані вище докази в ході судового слідства суд приходить до висновку, що докази зібрані органом досудового слідства не є допустимими і достатніми для підтвердження вини   підсудного у вчиненні  інкримінованого злочину.

       За змістом ст. 65  КПК доказами в кримінальній справі є будь-які фактичні дані, що можуть бути засобами встановлення об'єктивної істини, але за умови, що вони одержані в установленому законом порядку. Тобто доказами є фактичні дані, які відповідають вимогам належності до кримінальної справи, допустимості та достовірності. Ними не можуть бути дані, одержані незаконним шляхом.

Так, в постанові про порушення кримінальної справі від 08.03.2009 р. вказано, що 08.03.2009 р. близько 01.00 год. ОСОБА_3   біля   буд. № 87 по вул. Ушакова відкрито з застосуванням фізичного насильства  за попередньою змовою  з  невстановленою особою заволоділи майном ОСОБА_5, а  саме : сумкою вартістю 75 грн, мобільним телефоном Самсунг Е –200 вартістю  300 грн , з чіпом оператора МТС № 809555156950 , гаманцем червоного кольору вартістю  75 грн , грошима в розмірі 1000 грн, чим завдав  шкоду у розмірі 1475 грн.( т 1 а.с. 1)

При цьому розмір завданої шкоди, вказаний у постанові про порушення кримінальної справи  1475 грн. , в обвинувальному висновку  та перелік і вартість викраденого майна не відповідає  переліку і вартості  майна  вказаним у заяві про  злочин  ( т 1 а.с. 4) ,  первісним пояснення потерпілої ( т 1 а.с. 6), протоколу допиту потерпілої ( т 1 а.с. 11, 12)  , позовній заяві ( т 1 а.с. 14) та  показанням потерпілої в ході судового слідства.  Вартість сумки  та гаманця потерпіла не визначала,  номер мобільного телефону в неї не з’ясовувався , інших доказів на підтвердження вартості, переліку  викраденого майна  слідчим не зібрано.

З показань свідка  ОСОБА_11  вбачається, що телефонний номер 809555156950  з 2007 року належить їй. Сімкарту оператора МТС  зі вказаним номером вона придбала в магазині, вказаний телефонний номер  не був до цього у користуванні, ОСОБА_5  їй не знайома, телефон вона не втрачала.

В ході судового слідства  потерпіла не змогла  назвати номер належного  їй мобільного телефону, як і не змогла надати докази  на підтвердження належності їй  вказаних в обвинувальному висновку речей, та  їх вартості.  

Таким чином суд приходить до висновку, що слідчим  в ході  досудового слідства   пред’явлене обвинувачення  у відкритому викраденні у потерпілої  майна, на яке вона не вказувала і вартість його не визначала.

При перевірці особи потерпілої з’ясувалося, що потерпіла є ОСОБА_12 , а не ОСОБА_5 , яку в якості потерпілої було визнано слідчим , і яку допитували в ході  досудового слідства (т 1 а.с.10, 11, т  4 а.с. 262) і проводили слідчі дії за участю ОСОБА_5 , що ставить під сумнів чи слідчим взагалі встановлювалася особа потерпілої  і чи проводилися з нею всі  слідчі дії, які  містяться в матеріалах справи.

В ході судового слідства ОСОБА_12  показала, що 08.03. 2009 р.  на  неї зі спини напало двоє  невідомих чоловіків. Один з них тримав  її за обидві  руки, закривши долонею їй рот. Інший вирвав з її руки сумочку, з грошима, кількість яких вона вказати не може, мобільним телефоном, гаманцем, маминим паспортом і іншими речами.   Показала,  що сумку знайшли у дворах, жодного документу про вилучення сумки не складали, її просто забрали міліціонери з собою.   Мобільний телефон вона пізніше разом з братом та  свідком ОСОБА_8, якого потерпіла  називає “боговіруючим”  знайшли  у дворах будинку . Через “пару “ днів  вона показала телефон слідчому. Телефон в неї не вилучався, їй відразу його віддали.

З показань потерпілої  в ході судового слідства встановлено, що  місцевість  де було вчинено відносно неї злочин, не була достатньо освітленою  і вона не змогла  пояснити   як саме виглядали нападники і описати їх . Також потерпіла не  змогла однозначно  вказати на місце розташування учасників події відносно неї, одне одного , і  давала суперечливі показання  щодо способу  і  механізму заволодіння її речами.

Жодного протоколу допиту потерпілої в якому вона давала опис осіб, які вчинили на неї напад  і за якими вона може   впізнати  підсудного як особу, яка вчинила на неї напад , матеріали кримінальної справи не містять.

    Пояснення  потерпілої, яке міститься на (  а.с.  6 т 1 )  в якому  міститься опис нападників не може бути  враховане судом як доказ, оскільки   пояснення, отримане від особи органом дізнання і не трансформоване в одне із наведених  в ст. 65 КПК України процесуальних джерел, не може бути використане у доказуванні як доказ, оскільки в даному конкретному випадку воно є джерелом фактичних даних, які мають лише орієнтовне значення для проведення відповідних слідчих дій з метою формування доказів.

В ході судового слідства потерпіла  не змогла  вказати  за якими  ознаками вона впізнає підсудного як особу, яка викрала у неї майно.

Потерпіла вказала, що коли працівниками міліції  був затриманий підсудний, їй  показали  його фото на мобільному телефоні, і сказали, що затримали того чоловіка, який на неї напав і що його звуть ОСОБА_3  Тобто фактично працівники міліції  замість потерпілої  визначили підсудного як особу, яка  викрала майно потерпілої.  Потерпілій не було пред’явлено особу підсудного для впізнання всупереч  вимогам ст. 174 КПК України.

ОСОБА_12 показала, що  оголошені в судовому засіданні її показання , які містяться в т 1 на а.с. 11-12  не відповідають дійсності  в частині вказівки на те, що   чоловік на  ім’я Коля їй не знайомий, і що він був очевидцем  викрадення її майна , в тій частині, що  вони зі свідком були незнайомі;   про те, що вона  впізнавала в машині ОСОБА_3 як особу,  яка  вчинила не неї напад  також   не відповідають дійсності.  Вказала, що даний протокол  вона не підписувала . Хто і за яких обставин замість неї підписав даний  протокол їй не відомо. За таких обставин протокол допиту потерпілої від  12.04.2009 р. ( т 1 а.с. 11-12) суд визнає недопустимим доказом.

В позовній заяві  , яка подана від імені ОСОБА_5, вказано, що 08.03.2009 р.  ОСОБА_3 викрав у неї майно, а саме гроші у розмірі 1000 грн., чим завдав їй шкоду у розмірі  1000 грн. У вказаній заяві про викрадення іншого майна не зазначено (т1 а.с. 14)

Свідок ОСОБА_8  в ході судового слідства  показав, що  08.03.2009 р.  вночі побачив ОСОБА_5,  з якою  раніше був знайомий.  Вона повідомила, що двоє  чоловіків на неї напали ,  викрали сумку і вказала напрямок, в якому побігли нападники. Він почав їх переслідувати .У дворі одного з будинків побачив двох чоловіків, проте облич їх він не розгледів, оскільки  було темно. Потім він зателефонував на 02 і викликав міліцію. Працівники міліції затримали підсудного. Показав, що очевидцем нападу на потерпілу  він не був, про перелік викраденого у потерпілої майна йому нічого не відомо. Вказав, що  показання , які викладені у протоколі його допиту від  26.05.2009 р. ( т  1 а.с. 27)  не відповідають дійсності , оскільки він не був очевидцем нападу,   яким чином  і чим саме заволоділи нападники він не знає, так як не бачив, підпис під протоколом допиту йому не належить   . За таких обставин протокол  допиту ОСОБА_8 від 26.05.2009 р. ( а.с. 27 т 1 )  суд  визнає недопустимим доказом.  

В протоколі  огляду  місця події від 08.03.2009 р. (т 1  а.с. 9)  зазначено, що  08.03.2009 р.  о 02.30 год.  в присутності  понятих ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_5 та ОСОБА_14   1987 р.н .  було оглянуто ділянку   місцевості біля буд. № 87 по вул. Ушакова і № 12 по пер Комбайновий у м. Херсоні , де біля дерева  виявлено жіночу сумку   чорного кольору у відкритому вигляді, яку було вилучено.

За адресами вказаними у протоколі огляду місця події  особи, які вказані понятими не проживають і ніколи не проживали. ( т 5 а.с. 109)   В ході судового слідства  було встановлено, що за адресою м. Цюрупинськ  вул. Мічуріна, 5     проживає  ОСОБА_15  1990 р.  (  а не  ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_5 ) як вказано в протоколі . ОСОБА_15    будучи допитаним в ході судового слідства категорично заперечив свою присутність в якості понятого   08.03.2009 р. при огляді місця події і заперечив наявність його  підпису на протоколі  від 08.03.2009 р. ( т 1 а.с. 9)  . Показав, що працівник  Суворовського ВМ ОСОБА_16 є його знайомим і на його думку саме він  міг вказати  його персональні дані для запису  його до протоколу .  Відповідно до довідки від 27.05.2011 р. ОСОБА_16  проходить службу в органах ВС , ( т 5 а.с. 253)  і виїжджав  08.03.2009 р.  у складі оперативної групи на місце події за фактом пограбування ОСОБА_5 ( т 5 а.с. 240). ОСОБА_16  приймав від ОСОБА_6 заяву про вчинення злочину ( т 1 а.с. 4)

Відповідно до вимог ст. 190-191, 195 КПК України огляд місця події, вилучення предметів проводиться в присутності не  менше двох понятих .

Зважаючи на те, що  огляд місця події і вилучення сумки проведено за відсутності понятих , суд приходить до висновку, що протокол  огляду місця події від 08.03.2009 р. ( т 1 а.с. 9) відповідно є  недопустимим доказом .

Про те, що огляд місця події 08.03.2009 р. о 02.30 год. не здійснювався  свідчить і показання потерпілої про те, що сумку, яку знайшли працівники міліції відразу забрали з собою,  ніяких  документів не складали, і що всі  працівники міліції, які прибули на місце події , разом з нею, свідком ОСОБА_8 , заїхавши за її братом, поїхали до Суворовського ВМ Такі ж показання в цій частині дав і свідок ОСОБА_8.

Вказані обставини підтверджуються  і тим, що  відповідно до довідки від 31.05.2001 р. до складу  слідчо - оперативної групи, яка виїжджала на місце події за викликом, що  надійшов  до чергової частини о 01.54 год.  входили  слідчий Андрусенко А.О. та оперуповноважений ОСОБА_17 (  т 5 а.с. 240-244) . Проте вже о 02.05 год. оперуповноважений ОСОБА_17 у ОСОБА_6 у Суворовському ВМ прийняв та зареєстрував заяву про злочин ( т 5 а.с. 248, 249, т1 а.с.  4)

За змістом протоколу від  08.03.2009 р. слідчим в присутності понятих  ОСОБА_18 та ОСОБА_19 оглянув жіночу сумку  чорного кольору ( т 1 а.с. 17)

При цьому  вказані в якості понятих особи   за вказаними в протоколі адресами не проживають  і зареєстрованими по Херсонській області не значаться.(т 5 а.с. 232. т 5 а.с. 276, т 4 а.с. 213, 214 , т 6 а.с. 1, 63, т 3 а.с. 213, 224) . В зв’язку з не встановленням  осіб, які зазначені  у вказаному протоколі в якості понятих, суд ставить під сумнів проведення вказаної слідчої дії за участі понятих і визнає даний протокол від 08.03.2009 р. ( т 1 а.с. 16) недопустимим доказом.

ОСОБА_12   всупереч вимогам ст.   175 КПК України слідчим не було пред’явлено   сумку для впізнання, детальний опис сумки , її індивідуальні ознаки    у потерпілої не з’ясовано. Надати  сумку, яка визнана у справі речовим доказом  ( т 1 а.с. 17, 18) на огляд суду потерпіла відмовилася, пояснивши, що викинула її.

Потерпіла в ході судового слідства показала, що мобільний телефон  вона знайшла  у дворі буд. № 12 по пер . Комбайновий і через “ пару днів показала його слідчому, але телефон  у неї не вилучали.  

В матеріалах справи  ( т 1 а.с.19) міститься постанова про проведення виїмки у ОСОБА_12 мобільного телефону „ Самсунг Е-200” . Відповідно до протоколу  виїмки від 22.04.2009 р.( т 1 а.с. 20) слідчий Рудь І.С. 22.04.2009 р. у присутності понятих ОСОБА_20 і ОСОБА_20  з участю ОСОБА_21 провів виїмку мобільного телефону  Самсунг Е-200.

Допитаний в якості свідка  ОСОБА_20 підтвердив наявність  свого підпису на протоколі виїмки від 22.04.2009 р. , проте не підтвердив участі   у даній слідчій дії    потерпілої ОСОБА_21  і не зміг  вказати яким саме чином була проведена виїмка, як оглядався телефон, який вигляд він мав і т.д.

14.04.2009 р., 27.04.2009 р. 21.05.2009 р. слідчим було винесено постанову про примусовий привід потерпілої ОСОБА_21. Відповідно до рапорту о/у ОСОБА_22  місце знаходження ОСОБА_21 було встановлено  лише 26.05.2009 р.  З 14.04.2009 р. до 26.05.2009 р. місце знаходження потерпілої не було встановлено і вона не доставлялася для проведення слідчих дій .  Цю обставину також підтверджує підпис потерпілої  про ознайомлення 29.05.2009 р.   з постановами про примусовий привід від 14.04.2009 р.,  27.04.2009 р та 21.05.2009 р. ( т 1 а.с. 40, 41, 43, 45, 47, 49)  і та обставина, що  29.05.2009 р.  з ОСОБА_12 було проведено  слідчі дії ( т 1 а.с.15, 31), і що дата на позові та  постанові  виправлена без застережень з 22.04.2009 р. на 12.04.2009 р. ( т 1 а.с. 13, 14)

Потерпіла на вимогу суду не надала для огляду  мобільний телефон Самсунг Е-200,  по причині відсутності  у неї даного предмету.

Всі наведені вище обставини в сукупності дають суду підстави зробити  висновок, що 22.04.2009 р.  така слідча дія як  вилучення у потерпілої мобільного телефону і його огляд 22.04.2009 р. в присутності потерпілої не проводився і тому суд визнає  протокол виїмки від 22.04.2009 р. та протокол  огляду від 22.04.2009 р. ( т 1 а.с. 19, 20) недопустимим доказом.

Показання свідка ОСОБА_7  які містяться у протоколі  її допиту ( т 1 а.с. 26) суд не приймає до уваги , оскільки в ході судового слідства   вказану особу допитано не було по  причині , що вказана особа по ОАБ не значиться, за  адресою вказаною у протоколі допиту ніколи не проживала, що ставить під сумнів  , те що вона була допитана слідчим, і що її особу було належним чином встановлено ( в протоколі  допиту відсутні відомості про документ, на підставі якого була встановлена особа)

Свідок ОСОБА_23  в ході судового слідства   показав, що  вони разом з  ОСОБА_9 виїхали на місце події , їх зустрів ОСОБА_8 , який сказав, що бачив   як напали  на потерпілу ,  хто саме напав і показав напрямок, в якому побігли нападники. Території відпрацьовували без ОСОБА_8  . Затримали ОСОБА_3 в переулку Комбайновому .  потерпіла прямо вказала на нього як  на того, що на неї напав і потерпіла  впізнавала свою сумочку.

Проте вказані показання  суперечать показанням як самої потерпілої . яка вказувала, що фото ОСОБА_3  їй показали працівники міліції на телефоні, і що з їх слів їй стало відомо, що це саме ОСОБА_3 напав на неї. , і що сумку вона не впізнавала, так і показанням  свідка ОСОБА_8, який показав, що не був очевидцем  події, і про це не казав  працівникам міліції.

Свідок ОСОБА_9 показав, що  він з напарником ОСОБА_23  приїхали на виклик, ОСОБА_8 показав напрямок, в якому побігли нападники. Затримали ОСОБА_3, потерпіла і ОСОБА_8 підтвердили, що це він напав на потерпілу . У дворі    під кущем знайшли сумку ,  освітлення на місці затримання   було погане. ОСОБА_8 йому сказав, що бачив  момент нападу на потерпілу.

Показання свідка ОСОБА_9  також суперечать наведеним вище показанням потерпілої та свідка ОСОБА_8.

Показання ОСОБА_12 щодо викрадення паспорту на ім’я  її матері ОСОБА_24  спростовуються довідкою  Суворовського ВГІРФО  від 06.06.2011 р. про те, що ОСОБА_24 за період з 2008 р. по  02.06.2011 р. з заявою про втрату , крадіжку паспорта громадянина України не зверталася ( т 5 а.с. 251)

З оголошених показань  свідка ОСОБА_6  ( т 1 а.с.25)  вбачається, що  про обставини події йому стало відомо  зі слів сестри, а про те, що  це зробив ОСОБА_3 йому повідомили працівники міліції.

На час  вказаної події  потерпіла була неповнолітньою.

Допит потерпілою, визнання її цивільним позивачем слідчим було здійснено без участі законного представника ( т 1 а.с. 11,13)

Постановою слідчого від 22.04.2009 р. ( т 1 а.с. 24)  ОСОБА_6 було допущено до участі у справі в якості  законного представника   потерпілої. Проте і після цього слідчий провів допит потерплої 29.05.2009 р. ( т 1 а.с. 15), та очну ставку з підсудним ОСОБА_25 ( т 1 а.с. 31) без участі законного представника. , що робить неможливим визнати  допустимим  доказом протоколи вказаних слідчих дій.

Протокол очної ставки між потерпілою та ОСОБА_25  крім того суд визнає недопустимим доказом і по причині, що вона проведена  без участі захисника  ОСОБА_3, який постановою від 08.05.2009 р. був допущений до участі  у справі, на  вказану слідчу  дію не викликався ( т 1 а.с. 57)  . Підсудний показав, що  слідчий змусив його підписати  протокол відмови від захисника  на час проведення   очної ставки, мотивуючи, що це лише формальність  і адвокат  на цю дію йому не потрібен.

Про те, що слідчий не повідомляв захисника про проведення слідчої дії з його підзахисним підтвердив  сам захисник в ході судового розгляду.

Відповідно до вимог ст. 64 КПК України обставинами, які підлягають доказуванню в кримінальній справі є подія злочину,  винність обвинуваченого у вчиненні злочину,  обставини, що впливають на ступінь тяжкості, обставини, що характеризують особу , характер і розмір шкоди, завданої злочином.  Суд зобов’язаний оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й об’єктивному розгляді всіх обставин справи в сукупності. Ніякі докази для суду  не мають наперед встановленої сили.

За змістом ст. 74 КПК України показання обвинуваченого в т.ч. такі в яких він визнає себе винним підлягають перевірці. Визнання обвинуваченим своєї вини може бути покладено в основу обвинувачення лише при підтвердженні цього визнання сукупністю доказів, що є у справі.

Відповідно до вимог ст. 67 КПК України суд оцінює докази  за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному , повному, й  об’єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст. 62 Конституції України обвинувачення не може грунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Зважаючи на викладене, оцінивши в сукупності  досліджені у справі докази, перевіривши їх на допустимість , належність та достовірність  суд вважає, що висновок  органу досудового слідства обґрунтовано на недопустимих  та недостовірних доказах, визнаних такими з підстав, вказаних вище.

Надане судове  доручення органом досудового слідства   не виконане.

Показанням потерпілої , свідка  ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_23 ,  ОСОБА_9  ,  ОСОБА_6 дані в ході  досудового та судового слідства повністю не узгоджуються між собою, зокрема в частині  способу    викрадення майна,   очевидців події, порядку вилучення речей, впізнання  потерпілою підсудного , затримання підсудного і т.д. , не узгоджуються з іншими дослідженими доказами у справі , що ставить під сумнів їх достовірність.

Дослідивши  в ході судового слідства всі обставини відносно події інкримінованого  злочину (   час, місце, спосіб , шкідливі наслідки,  причинний зв’язок між діями та шкідливими  наслідками,  форма вини, спрямованість умислу, мотиви злочину ),  оцінивши в сукупності всі досліджені у справі докази суд приходить до висновку,   що зібрані органом досудового слідства   докази    є  недопустимим , недостовірними  з підстав , зазначених вище ,  а також недостатніми для того, щоб   визнати доказаним , що підсудний ОСОБА_3  08.03.2009 р.  умисно, маючи корисливий мотив ,у стані алкогольного сп’яніння,  попередньо домовившись  з невстановленою слідством  особою, застосувавши  вказане в обвинувальному висновку  насильство відкрито заволодів    вказаним в обвинувальному висновку майном потерпілої,  що дає суду підстави   для визнання пред’явленого органом досудового слідства  підсудному обвинувачення недоведеним  ,  і вважає за можливе виправдати підсудного в зв’язку з недоведеністю участі підсудного у вчиненні інкримінованого злочину.

Керуючись ст. 323, 324 КПК України, суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_3   за ст. 186 ч 2 КК України  виправдати  в зв’язку з недоведеністю  участі  підсудного у  вчиненні інкримінованого злочину.

      Міру запобіжного заходу триманні під вартою скасувати, звільнивши з під варти з залу суду.

      В задоволенні  цивільного позову потерпілої відмовити.

      Речові докази у справі жіночу сумку,  мобільний телефон   Самсунг Е-200  вважати повернути потерпілій .

      Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Херсонської області протягом  15 діб з дня проголошення.

Суддя