Справа № 2-2517/11

ЗАОЧНЕ   РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.07.2011   Суворовський районний суд м. Херсона у складі:                                                  

     головуючої судді                              Зуб І.Ю.,                                       

     при секретарі                                 Шевченко І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Херсоні цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонський машинобудівний завод»про поновлення на роботі, стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу, недоплаченої заробітної плати, та відшкодування моральної шкоди, третя особа ОСОБА_2, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що  він працював на підприємстві ТОВ «Херсонський машинобудівний завод»з 06.07.2007 року по 17.06.2009 року  на посаді начальника ділянки гальванопокриттів механічного цеху ТОВ «Херсонський машинобудівний завод», його звільнили з роботи у зв’язку із скороченням штатів без згоди із профспілковою організацією. Просить поновити строк звернення до суду, поновити на посаді з 17.06.2009 року, стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 68839грн. 57коп., невиплачену суму заробітної плати за час вимушеного простою в розмірі 6925грн.97коп. та моральну шкоду в сумі 7440 грн.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги, просив позов задовольнити повністю.

Представник відповідача, третя особа в судове засідання не з’явились, повідомлені належним чином.

Виходячи з наведеного та зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд заслухавши позивача, вивчивши матеріали справи вважає, що позовні вимоги частково обґрунтовані виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно копії трудової книжки на ім’я ОСОБА_1, останній перебував в трудових відносинах з відповідачем з 25.07.2007 року по 24.06.2009 рік на посаді  на посаді начальника ділянки гальванопокриттів механічного цеху ТОВ «Херсонський машинобудівний завод».

З пояснень позивача вбачається, що при звільнені йому не було виплачено всю суму заробітної плати, а саме середній заробіток за час простою в період з листопада 2008 року по 17.06.2009 року, а саме 6925грн 97коп. за 32 дня простою.

Відповідно до акту перевірки Територіальної державної інспекції праці у херсонській області № 21-01-84/60 відповідачем  за час простою з листопада 2008 року по лютий 2009 року доплата за час простою не з вини працівника зроблена із розрахунку 4 дні, а один день на неділю за період простою не оплачувався та оплата не нараховувалась. З вказаного акту вбачається, що відповідно до умов колективного договору в якому п.3.6 передбачено, що в разі виникнення виробничої необхідності (виникнення тимчасових фінансових труднощів) встановлювати неповну тривалість робочого тижня 32 години для окремих категорій працюючих.  Враховуючи що в даному пункті договору визначено тільки про зміну тривалості робочого тижня, а не про зміну умов оплати праці, тому за 8 годин робочого часу заробітна плата повинна нараховуватись на загальних підставах. У разі простою не з вини працівника заробітна плата нараховується як за простой у розмірі двох третин тарифної ставки, що відповідає вимогам ст. 113 КЗпПУ.

Суд вважає, що вимоги позивача щодо стягнення заробітної плати за час простою не з вини працівника обґрунтовані.

Відповідно до запису у трудовій книжці, позивача звільнено із займаної посади 17.06.2009 року наказом №89-к від 17.06.2009року по скороченню штатів, у зв’язку із зміною в організації виробництва й праці.

З пояснень позивача вбачається, що він вважає своє звільнення незаконним, також вважає, що воно відбулося без згоди органу первинної профспілкової організації, членом якої він є, просив суд поновити строк звернення до суду посилаючись на те, що надіявся на врегулювання цього питання в поза судовому порядку, оскільки прокурор звертався із протестом стосовно наказів про попередження працівників щодо звільнення за скороченням штатів. Крім того з пояснень позивача вбачається, що йому було відоме про його звільнення 17.06.2009 року, належним чином оформлену трудову книжку він отримав вже після дня звільнення в 2009 року, наказ про звільнення не отримав. Просить поновити на роботі та стягнути заробітну плату за час вимушеного прогулу. Також просить стягнути моральну шкоду оскільки звільнення їй спричинило моральні страждання.

З листа з прокуратури від 03.08.2009 року, що є в матеріалах справи, вбачається, що прокуратура Херсонської області подавався протест щодо 27 наказів відповідача «Про попередження працівників щодо звільнення за скороченням штатів», в задоволення якого було відмовлено. У зв’язку з чим прокуратурою Херсонської області було подано адміністративний позов до адміністративного суду  щодо визнання незаконними та скасування вказаних наказів. Постановою  Херсонського окружного адміністративного суду від 15.03.2010 року вказані накази було скасовано.

На підставі зазначених обставин суд приходить до висновку, що відповідач не мав законних підстав для звільнення позивача з займаної посади.

    У зазначеному вище листі з прокуратури від 03.08.2009 року, в якому давалась відповідь на колективне звернення працівників ТОВ «Херсонський машинобудівний завод», було роз’яснено право працівників самостійно звернутися до суду для захисту своїх прав.

Відповідно до ст. 233 КЗпПУ, працівник може звернутися до суду у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.  

Згідно із ст. 235 КЗпПУ, у разі пропуску строків, установлених ст. 233 КЗпПУ, з поважних причин суд може поновити вказані строки.

На підставі наведеного, беручі до уваги ту обставину, що позивач звернувся до суду із позовом про поновлення на роботі 11.05.2011 року, що він знав про своє звільнення із займаної посади, трудову книжку отримав в 2009 році, а також те, що звернення прокуратури із протестом не позбавляло його права звернутися в суд після отримання трудової книжки влітку 2009 року, суд вважає, що позивачем пропущено строк звернення до суду без поважних причин, а тому строк звернення до суду не можливо поновити.

Таким чином судом визнані причини пропуску строку звернення до суду не поважними, тому в задоволенні позовних вимог щодо поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу необхідно відмовити за безпідставністю вимог.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог.

Оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів завдання йому моральної шкоди, суд вважає вимоги позивача про стягнення моральної шкоди недоведеними та такими що не підлягають задоволенню.

На підставі наведеного позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 40 п. 1, 113-117, 233, 235 КЗпП України, ст.ст.88, 214, 215, 224- 226 ЦПК України, суд, –

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Херсонський машинобудівний завод»на користь ОСОБА_1 заробіток за час вимушеного простою в сумі 6925грн. 97коп.

Стягнути з ТОВ «Херсонський машинобудівний завод»на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. 00 коп.

Стягнути з ТОВ «Херсонський машинобудівний завод»на користь Територіального управління Державної судової адміністрації України в Херсонській області 120 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Херсонської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-ти денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.  

СуддяОСОБА_3