ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ
91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32
____________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.07.11 Справа № 16/89/2011
За позовом Державного підприємства „Вугілля України” в особі філії „Донецьквуглезбут”, м. Донецьк
до Державного підприємства “Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки Луганської області
3-я особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Відкрите акціонерне товариство "Дніпроенерго", м. Запоріжжя
про стягнення 7215 грн. 82 коп.
Суддя Фонова О.С.
Представники:
від позивача –ОСОБА_1, довіреність № 29-12/51-Д від 29.12.2010;
від відповідача –не прибув;
від 3-ї особи –не прибув;
Суть спору: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача збитків у сумі 7215,82 грн.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву №122-ю від 20.05.2011, згідно якого він просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. Зокрема, відповідач зазначає, що позивачем не доведено складу цивільного правопорушення відповідача, та з інших підстав.
Дослідивши обставини справи, витребувані судом та надані сторонами докази на підтвердження своїх доводів, заслухавши пояснення представників сторін, що прибули у судове засідання, суд
в с т а н о в и в:
Між Державним підприємством «Вугілля України» (позивач у справі), як Покупцем, та Державним підприємством «Ровенькиантрацит» (відповідач у справі), як Продавцем, було укладено Договір поставки № 09-08/1-ЕН від 27.12.2007 (далі –Договір), згідно якого Постачальник на умовах передбачених даним Договором, зобов’язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити вугільну продукцію в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в Договорі (далі - Вугілля).
У п. 2.1. Договору визначено, що поставка вугілля буде здійснюватись залізничним транспортом у відкритих піввагонах. Мінімальна партія відвантаження –чотири напіввагони.
Приймання вугілля по кількості та якості відбувається у порядку визначеному розділом 4 Договору.
Відповідно до п. 4.1 Договору, приймання вугілля по кількості і якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 № П-6 та від 25.04.1966 № П-7 з подальшими змінами і доповненнями, ГОСТ 1137-64 «Угли бурые, каменные, антрацит, горючие сланцы и брикети. Правила прийомки по качеству», ДСТУ4083 - 2002 «Вугілля кам’яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови», ДСТУ 4096-2002 «Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробування».
Як встановлено у пункті 4.9 Договору, якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії Ванатжоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину більше допустимої похибки випробовування, Покупець або Вантажоотримувач протягом 24 годин з моменту отримання результатів зобов’язаний викликати Постачальника для проведення спільного опробування вугілля. У разі неприбуття представника Постачальника протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення, до розрахунку приймаються показники якості, визначені лабораторією Вантажоотримувача.
Пунктом 5.3 Договору встановлено, що вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим договором, Покупець має право відмовитись від прийняття та оплати такого вугілля або прийняти його за знижками: за кожен відсоток перевищення граничних показників зольності вугілля –7%, вологості –5% .
Згідно п.5.5 Договору, вартість перевезення вугілля Залізницею оплачує Покупець.
Сторонами в п. 6.1 Договору встановлено, що Постачальник гарантує відповідність кількості і якості вугілля до умов Договору.
Разом з цим, згідно п. 6.4 Договору, за постачання неякісного вугілля, Постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків Покупця та Вантажоотримувача, пов’язаних із постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до Вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складування, зберіганню, реалізації вугілля та ін.)
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що на виконання умов Договору в червні-липні 2008 року відповідач відвантажив за залізничними накладними №№ 50078056, 50078057, 50511009, 50511010, 50077743 вугільну продукцію, вантажоодержувачем якої була Придніпровська ТЕС ВАТ «Дніпроенерго»на підставі договору поставки № 03-ЕН/08 від 18.07.2007 між позивачем та ВАТ «Дніпроенерго» .
При прийманні вугілля Придніпровською ТЕС було виявлено невідповідність вугілля якісним характеристикам, вказаним в договорі поставки № 03-ЕН/08 від 18.07.2007 та відповідно в Договорі, у зв’язку з чим вагони з вугіллям були затримані до прибуття повноважного представника вантажовідправника.
Згідно актів відбору, обробки проб та приймання вугілля за фактичною якістю від 09.07.2008 № 2423, від 06.06.2008 № 2146, № 2143 та № 2148 було підтверджено, що якість поставленого вугілля не відповідає показника, вказаним у посвідченні якості вугілля.
Вантажоодержувачем вагони, вказані у вищезазначених залізничних накладних, були затримані, про що повідомлено Постачальника телеграмами №№ 643458/1200/24, 643458/1201/24, 643458/1202/24 від 09.07.2008 та №№ 643458/1017/24 643458/1016/24 643458/1015/24 643458/1018/24 643458/1019/24 643458/1020/24 від 07.06.2008.
До прибуття представників Постачальника приймання вугілля за якістю було зупинено.
08.06.2008, 09.06.2008 та 10.07.2008 було проведено повторне спільне випробування поставленого вугілля за фактичною якістю, про що складено акти спільного відбору № 2431 від 11.07.2008, № 2168 від 08.06.2008, № 2156 від 07.06.2008 та № 2190 від 09.06.2008.
У зв’язку з зазначеним, вагони з поставленим вугіллям було затримано та залізницею ВАТ „Дніпроенерго” було нараховано 1491,00 грн. плати за користування 7 вагонами, відправленими за залізничними накладними №№ 50078056, 50078057, що нарахована за відомістю плати за користування вагонами № 15070305, яка ним була сплачена.
Як вбачається з матеріалів справи, в результаті того, що відповідачем були порушені умови Договору, а саме фактична якість відвантаженого вугілля не відповідала характеристикам, відображеним у свідоцтві про якість, ВАТ „Дніпренерго”, а за ним і позивач понесли додаткові витрати, пов’язані з проведенням повторних додаткових хіманалізів, здійсненням додаткових маневрових робіт власними електропотягами, пересування відставлених вагонів по території станції, що підтверджується калькуляцією виробничої собівартості витрат по транспортуванню вагонів з вугіллям по території станції та визначення кількості та якості вугілля, що надходить на Придніпровську ТЕС. Виробнича собівартість з розрахунку на 1 вагон складає 199,45 грн. (без ПДВ). Загальний розмір додаткових витрат складає (23 вагони х 199,45 грн.)+20 % ПДВ = 5 504,82 грн. Позивач вказує, що саме факт поставки неякісного вугілля став причиною потреби в повторному сумісному опробуванні.
1491,00 грн. плати за користування, 5504,89 грн. вартості вищевказаних додаткових витрат, а також судові витрати, постановою Київського апеляційного господарського суду у справі № 1/328 від 01.04.2009 було стягнуто з позивача у цій справі на користь ВАТ „Дніпроенерго”, яку ним було сплачено платіжними дорученнями № №16695, 16696, 16694 від 01.07.2009.
У зв’язку з тим, що поставка неякісного вугілля відбулась з вини відповідача, позивач відповідно до ст.ст. 224, 225 ГК України отримав збитки у сумі позову, за стягненням яких і звернувся до суду.
Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених вище.
Встановивши фактичні обставини справи, оцінивши доводи позивача та надані ним докази на їх підтвердження, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України) одностороння відмова від зобов’язання не допускається, зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов, що передбачені договором, вимогами Цивільного кодексу України, тощо.
Факт укладення сторонами у справі Договору № 09-08/1-ЕН від 27.12.2007 підтверджується матеріалами справи та не оспорюється відповідачем.
Суть спірних правовідносин за цією справою стосуються того, чи спричинили дії або бездіяльність відповідача щодо належного виконання договірних зобов’язань до спричинення збитків позивачу у заявленій сумі.
Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором.
Аналогічна норма міститься і у ст. 224 Господарського кодексу України, на яку посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, а саме учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, є, зокрема, договори та інші правочини.
Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 Господарського кодексу України, за якою господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.
Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у т.ч. боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші...), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 14 Цивільного кодексу України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.
За правилами п. 4 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно із ст. 22 Цивільного кодексу України збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зазнала або мусить зазнати для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Подібна норма міститься і у ч. 2 ст. 224 Господарського кодексу України де під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини.
За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.
Враховуючи викладене суд вважає, що позивачем доведено склад цивільного правопорушення відповідачем за спірними правовідносинами. Розмір понесених ним збитків підтверджується матеріалами справи та обставинами, викладеними вище.
Зокрема, суд вважає підставним стягнення з відповідача суми збитків, яка складається з 1491,00 грн. плати за користування, 5504,89 грн. вартості вищевказаних додаткових витрат, з огляду, в тому числі, на приписи пунктів 4.9 та 6.4 Договору.
Стосовно стягнення з відповідача збитків у сумі 220,00 грн. –судових витрат у справі № 1/328, які поніс позивач у даній справі, суд зазначає про безпідставність заявлення такої вимоги з огляду на те, що вказана сума не є збитками в розумінні вище перелічених норм законодавства та умовами Договору не передбачено повернення саме таких витрат відповідачем позивачу.
Згідно статей 33-35 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін, яка, зокрема, проявляється в тому, що, як зазначається в частині 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
З урахуванням вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Шляхом оцінки всіх наявних матеріалів справи, враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення збитків з відповідача у сумі 6995,82 грн. В решті вимог слід відмовити.
З огляду на викладене, позов слід задовольнити частково з віднесенням судових витрат на сторін пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 ГПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 34, 35, 43, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд
в и р і ш и в:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “Ровенькиантрацит”, м. Ровеньки Луганської області, вул. Комуністична, 6, ідентифікаційний код 32320704, на користь Державного підприємства „Вугілля України”, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 4, ідентифікаційний код 32709929, в особі філії „Донецьвуглезбут”, м. Донецьк, пр-т Б. Хмельницького, 69, ідентифікаційний код 35210979, збитки у сумі 6995,82 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 102,00 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн.
3. В решті позовних вимог відмовити.
В судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Повне рішення складено: 18.07.2011.
Суддя О.С.Фонова