Справа № 2-84/11

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

        "17" червня 2011 р. Іллічівський районий суд м. Маріуполя Донецької області під головуванням судді  Харитонової Г. Л.,  при секретарі Чудіній Н.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « Люміт» до  ОСОБА_1, треті особи -  Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу,    визнання права власності на нежиле приміщення та стягнення судових витрат - ,  

В С Т А Н О В И В:

         11  листопада 2010 року до Іллічівського районного суду м. Маріуполя звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Люміт» з позовом до   ОСОБА_1, треті особи -  Публічне акціонерне товариство "ОТП Банк", ОСОБА_2 про визнання недійсним договору купівлі-продажу,     визнання права власності на нежиле приміщення та стягнення судових витрат. В обґрунтування позову зазначивши, що ТОВ “Торговий ряд ”  зареєстроване розпорядженням виконкому Маріупольської міської ради № 384р від 06.05.1995р., назву товариства  змінено на товариство з обмеженою відповідальністю “Люміт”  26 січня 2008 року. Згідно Статуту ТОВ “Торговий ряд”, затвердженого зборами учасників (протокол № 1 від 07.03.1995р.), учасниками цього товариства були наступні громадяни: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. Згідно установчого договору від 10.03.1995р. частки  перших чотирьох учасників товариства складали по 6 відсотків у кожної, а ОСОБА_7 належало 76 відсотків статутного фонду. В подальшому частки учасників змінювалися, та 30 липня 2007 року було проведено загальні збори учасників ТОВ «Торгівельний ряд», на якому жоден учасник не був присутній, тому такі загальні збори є неправомочними.   11.10.2007 року на загальних зборах  учасників ТОВ “Торговий ряд” в особі ОСОБА_8 (протокол № 2) прийнято рішення стосовно відчуження нежилого приміщення, належного ТОВ “Торговий ряд”. 14 листопада 2007 року ТОВ “Торговий ряд” (код ЄДРПОУ 23415637) в особі директора ОСОБА_9. уклало з   ОСОБА_1 договір купівлі - продажу нежилого приміщення за номером 66, що знаходиться за адресою:  АДРЕСА_1, за яким ТОВ «Торгівельний Ряд» відчужило, а ОСОБА_1 придбав це приміщення.   Рішенням господарського суду Донецької області від 18.06.2008 року у справі № 12/60 рішення, прийняте на загальних зборах ТОВ «Торгівельний Ряд» від 30.07.2007 р.( протокол № 1 від 30.07.2007 р.) та статут ТОВ «Торгівельний Ряд» в новій редакції, затверджений на загальних зборах учасників 30.07.2007 р. було визнано недійсними. Позивач вважав, що  договір купівлі-продажу нежилого приміщення від 14.11.2007р. підлягає визнанню недійсним   , оскільки відповідно до п.1.9. Статуту ТОВ “Торговий ряд” товариство має право купувати, продавати, передавати, брати і здавати в оренду усякого роду рухоме і нерухоме майно. В порушення п.3.2. Статуту ОСОБА_8, який на момент укладення спірного договору   не являвся учасником ТОВ “Торговий ряд”, що підтверджено рішенням Господарського суду від 18.06.2008р., прийняв рішення про продажу належного товариству нежилого приміщення, яке складало практично 100 відсотків майна товариства. ОСОБА_8 не був наділений  в установленому законом порядку повноваженнями розпоряджатись майном товариства, а тому прийняте ним одноособове від імені ТОВ «Торговий ряд» рішення про продаж належного товариству майна являється неправомірним. Крім того, він не був директором, який  відповідно до п.3.8 Статуту ТОВ «Торгівельний ряд» має право виконувати без довіреності дії від імені товариства.  Згідно протоколу №2 від 12.04.1995р. загальних зборів засновників ТОВ “Торговий ряд” до органів управління товариством була обрана та призначена його директором ОСОБА_7. За протоколом №1 від 30.07.2007р. її було звільнено з посади директора ТОВ “Торгівельний ряд” з 03.09.2007р.,  але  це рішення скасовано рішенням Господарського суду Донецької області від 18.06.2008р.  Таким чином, станом на 14.11.2007р. тільки ОСОБА_7 була уповноважена укладати від імені товариства правочини без довіреності.  У ТОВ “Торговий ряд” було відсутнє волевиявлення на укладення спірного правочину , оскільки рішення про продажу нежилого приміщення прийняте одноособово ОСОБА_8, який не являвся учасником товариства.  

     Як вбачається із тексту договору купівлі-продажу нежилого приміщення від 14.11.2007р., він підписаний  не уповноваженою на це Статутом ТОВ “Торговий ряд” особою -  ОСОБА_9, який у встановленому Статутом та законом порядку не обирався директором ТОВ “Торговий ряд” та не мав відповідної довіреності від імені ТОВ “Торговий ряд”. Договір скріплено незаконно виготовленим дублікатом печатки ТОВ “Торговий ряд” в той час, як печатка товариства не була втрачена і до теперішнього часу знаходиться у директора товариства ОСОБА_7 на зберіганні.     Відповідно до частини 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин  може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Згідно до статті 216 ЦК України  недійсний правочин не створює  юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності  правочину кожна із сторін зобов’язана  повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. До наступного часу набувач нежитлового приміщення ще не провів оплату за нього. Просили задовольнити позов та визнати недійсним договору купівлі-продажу  ,    визнати право власності на нежиле приміщення та стягнути судові витрати .

    До судового засідання представник позивача ООО» Люміт» - ОСОБА_7 не з’явилася, надала суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позов підтримала у повному обсязі, не заперечувала проти винесення заочного рішення по справі.

    Відповідач  ОСОБА_1 до судового засідання не з’явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, у зв’язку з чим суд ухвалив розглянути справу у порядку ст.224 ЦПК України.

    Треті особи –Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», та ОСОБА_2, до судового засідання також  не з’явилися з невідомих суду причин, про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

     Суд,  дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

       Судом встановлено, що  розпорядженням виконкому Маріупольської міської ради № 384р від 06.05.1995р. було зареєстроване товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий ряд”   , назву товариства  змінено на товариство з обмеженою відповідальністю “Люміт”  26 січня 2008 року.  Згідно Статуту ТОВ “Торговий ряд”, затвердженого зборами учасників (протокол № 1 від 07.03.1995р.), учасниками цього товариства були наступні громадяни: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7. Згідно установчого договору від 10.03.1995р. частки  перших чотирьох учасників товариства складали по 6 відсотків у кожної, а ОСОБА_7 належало 76 відсотків статутного фонду.( а.с.15-22,23-25). В подальшому частки учасників змінювалися ( а.с.26,28,31,32,36,40,44), та 30 липня 2007 року було проведено загальні збори учасників ТОВ «Торгівельний ряд», на яких затвердили склад учасників та розмір частки у статутному фонді – ОСОБА_8 – 100%, ОСОБА_7 була звільнена з посади директора та директором був призначений ОСОБА_9    ( а.с.47-51).

       11.10.2007 року на загальних зборах  учасників ТОВ “Торговий ряд” в особі ОСОБА_8 (протокол № 2)прийнято рішення стосовно відчуження нежилого приміщення, належного ТОВ “Торговий ряд”, і яке ТОВ “Торговий ряд” використовувало для здійснення своїх статутних завдань в господарській діяльності.

      14 листопада 2007 року ТОВ “Торговий ряд”   в особі директора ОСОБА_9. уклало з фізичною особою ОСОБА_1 договір купівлі-продажу нежилого приміщення, відповідно до якого ТОВ “Торговий ряд” передало у власність ОСОБА_1 нежиле приміщення за номером 66, що знаходиться за адресою:   АДРЕСА_1, а ОСОБА_1 прийняв вказане майно та сплатив за нього обговорену грошову суму.( а.с.52-53).

       Рішенням господарського суду Донецької області від 18.06.2008 року  рішення, прийняте на загальних зборах ТОВ «Торгівельний Ряд» від 30.07.2007 р.( протокол № 1 від 30.07.2007 р.) та статут ТОВ «Торгівельний Ряд» в новій редакції, затверджений на загальних зборах учасників 30.07.2007 р. було визнано недійсними.

       Відповідно до п.1.9. Статуту ТОВ “Торговий ряд” товариство має право купувати, продавати, передавати, брати і здавати в оренду усякого роду рухоме і нерухоме майно. В порушення п.3.2. Статуту ОСОБА_8, який на момент укладення спірного договору   не являвся учасником ТОВ “Торговий ряд”, що підтверджено рішенням Господарського суду від 18.06.2008р., що набрало законої сили,  прийняв рішення про продажу належного товариству нежилого приміщення, яке складало практично 100 відсотків майна товариства.  

   Відповідно до ст.. 61 ЦПК України  обставини, встановлені судовими рішеннями у цивільній, господарській або адміністративній справі,що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлені ці обставини.

   Таким чином ОСОБА_8 не був наділений  в установленому законом порядку повноваженнями розпоряджатись майном товариства, а тому прийняте ним одноособове від імені ТОВ «Торговий ряд» рішення про продаж належного товариству майна являється неправомірним. Крім того, він не був директором, який  відповідно до п.3.8 Статуту ТОВ «Торгівельний ряд» має право виконувати без довіреності дії від імені товариства.     

      Відповідно до частини 2 статті 207 ЦК України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплені печаткою. ОСОБА_9 такими повноваженнями наділений не був.  

      Згідно частин 1, 3, 4  статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства;  волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі;  правочин має вчинятись у формі, встановленій законом.

      Статтею 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 цього Кодексу.

      У ТОВ “Торговий ряд” було відсутнє волевиявлення на укладення спірного правочину , оскільки рішення про продажу нежилого приміщення прийняте одноособово ОСОБА_8, який не являвся учасником товариства.  

       Відповідно до частини 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин  може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

      Згідно до статті 216 ЦК України  недійсний правочин не створює  юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності  правочину кожна із сторін зобов’язана  повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

     Згідно із  частиною 2 ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

      Згідно із частиною 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.  

      Відповідно до ст.. 658 ЦК України право продажу майна, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

      Відповідно до п.3.8. Статуту ТОВ “Торговий ряд”  виконувати  без довіреності дії від імені товариства має повноваження лише директор, який обирається загальними зборами учасників товариства.

       Оскільки призначення директором ТОВ “Торгівельний Ряд” ОСОБА_9 відбулось 30.07.2007р. неправомочними загальними зборами учасників ТОВ “Торгівельний ряд”, що підтверджується рішенням Господарського суду Донецької області від 18.06.2008р., тому він не міг укладати від імені ТОВ “Торговий ряд”  спірний договір купівлі-продажу від 14.11.2007р. у  відсутність довіреності на укладення такого правочину.

Згідно протоколу №2 від 12.04.1995р. загальних зборів засновників ТОВ “Торговий ряд” до органів управління товариством була обрана та призначена його директором ОСОБА_7.  За протоколом №1 від 30.07.2007р. її було  звільнено з посади директора ТОВ “Торгівельний ряд” з 03.09.2007р.,  але дане рішення скасовано рішенням Господарського суду Донецької області від 18.06.2008р (а.с.73-76).

   Таким чином позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Люміт» до ОСОБА_1, треті особи - Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», ОСОБА_2, про визнання недійсним договору купівлі-продажу,     визнання права власності на нежиле приміщення та стягнення судових витрат -  підлягає задоволенню.

       Відповідно  до ст.  79 ЦПК України   судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи,  належать : в тому числі  витрати на інформаційно-технічне забезпечення.

       Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

       Згідно платіжного доручення (а.с3-4) позивачем було сплачено 120 грн., за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, та витрати на сплату судового збору в сумі 1700 грн. у  зв'язку з чим ці витрати повинні бути стягненні з відповідача.

        Керуючись ст. ст. ст.10, 57, 60,61, 79, 80, 81, 88,  212, 213, 214, 215,224-226 ЦПК України,  ст. ст. 148, 203, 207, 215, 216, 319, 321, 658 ЦК України,  суд –

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Люміт» до ОСОБА_1, треті особи - Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк», ОСОБА_2, про визнання недійсним договору купівлі-продажу,    визнання права власності на нежиле приміщення та стягнення судових витрат - задовольнити.

         Визнати недійсним договір купівлі-продажу нежилого приміщення, укладений 14.11.2007р. товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий ряд” (код ЄДРПОУ 23415637, юридична адреса: м. Маріуполь, вул. Карпінського, буд. 74, кв.65)  з фізичною особою ОСОБА_1 (ІНН НОМЕР_1) та посвідчений приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_2 (зареєстрований в реєстрі за №8483).

        Визнати право власності товариства з обмеженою відповідальністю «Люміт» (код ЄДРПОУ 23415637, юридична адреса: м. Маріуполь, вул. Карпінського, буд. 74, кв.65)  на нежиле приміщення за номером 66, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

       Стягнути з ОСОБА_1, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Люміт» (код ЄДРПОУ 23415637, юридична адреса: м. Маріуполь, вул. Карпінського, буд. 74, кв.65) судові витрати, а саме витрати на сплату судового збору  в сумі 1700 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 120 грн.

        Відповідач має право подати заяву про перегляд заочного рішення до Іллічівського районного суду   м. Маріуполя, протягом 10 днів з дня отримання заочного рішення.

   На заочне рішення може бути подана апеляція в Апеляційний суд Донецької області через Іллічівський районний суд м. Маріуполя.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
          

 Суддя:                                                            Г.  Л.  Харитонова