ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ
Автономна Республіка Крим, 95000, м.Сімферополь, вул. К.Маркса, 18, к.
ПОСТАНОВА
Іменем України
20.09.2006 | Справа №2-13/13586-2006А |
Господарський суд Автономної Республіки Крим у складі:
судді Жукової А.І.
при секретарі Морозовій Г.Л.
за участю:
Від позивача – Кириллов О.О. – юрист, дов. №140 від 03.03.2006 року
Від відповідача - Нізамутдінов М.І. – спец. 1 кат ю/в, дов. №02.9-2/22 від 16.01.2006 року.
Від третьої особи – Тенищев В.Н. – голова, паспорт.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Державного підприємства „Гурзуф”, смт. Гурзуф, м. Ялта
до відповідача Ялтинської міської ради, м.Ялта
третя особа ЖСТ „Лісова пісня”, смт. Гурзуф, м. Ялта
Про відміну рішення.
Суть спору: Державне підприємство «Гурзуф» звернулося до суду з адміністративним позовом до Ялтинської міської ради про відміну рішення 18 сесії 24 скликання № 75 від 16.01.2004 року “Про попереднє узгодження і надання дозволу на складання проектів відводу земельних ділянок депортованим громадянам для будівництва і обслуговування індивідуальних житлових будинків і господарських прибудов за межами границь населеного пункту м. Ялта”.
Свої вимоги мотивує тим, що на підставі державного акту на право постійного користування землею серія 1-КМ №003193 від 17 грудня 2002 року радгоспу заводу „Гурзуф” видано у постійне користування 311,26 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Згідно державного акту оскаржувана земельна ділянка знаходиться у межах землекористування ДП „Гурзуф” що свідчить про те, що воно є постійним користувачем і йому належить право оскаржувати рішення Ялтинської міської ради №75.
09.09.2004 року до ДП „Гурзуф” надійшов лист з Ялтинської міської ради №02.1-18/2956 з проханням надати згоду на передачу у землі запасу Ялтинської міської ради земельну ділянку, орієнтовною площею 2га в с. Васильєвка, район ЖСТ „Гува”. 26.11.04 року ДП „Гурзуф” листом №505 узгодив вилучення ЖСТ „Лісова пісня”, але Ялтинська міська рада, всупереч наданому узгодженню на вилучення земельної ділянки 16.01.2004 року рішенням №75 виділяє оскаржувану земельну ділянку депортованим громадянам без узгодження з ДП „Гурзуф”, як того вимагає законодавство.
Вважає, що дане рішення прийнятий з порушенням чинного законодавства України, оскільки порушує права і інтереси державного підприємства “Гурзуф” та ЖСТ “Лісова пісня”.
У судовому засіданні представник позивача позов підтримав.
Представник відповідача позов не визнав і вважає, що рішення 18 сесії 24 скликання № 75 від 16.01.2004 року “Про попереднє узгодження і надання дозволу на складання проектів відводу земельних ділянок депортованим громадянам для будівництва і обслуговування індивідуальних житлових будинків і господарських прибудов за межами границь населеного пункту м. Ялта” є законним та таким, що не підлягає скасуванню. Вважає що Ялтинська міська Рада діяла на підставі діючого законодавства та у межах своєї компетенції.
Ухвалою ГС АР Крим від 06.09.2006 року до участі у справі була залучена, як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - ЖСТ “Лісова пісня”.
Третя особа підтримує позовні вимоги та пояснює, що ЖСТ “Лісова пісня” звернулося до Ялтинської міської Ради з проханням виділити ділянку землі. Отримавши позитивну відповідь, звернулося до позивача, який дав згоду на передачу вказаної ділянку ЖСТ “Лісова пісня”. Узгодивши всі технічні питання, отримавши всі необхідні дозволи та попередні узгодження.
Провадження по справи здійснювалось відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Сторони та третя особа відмовився від послуг перекладача.
Відповідно до внесених змін до Кодексу Адміністративного судочинства України (від 08.09.2005р. № 2875-ІУ) повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу здійснюється судом тільки за вимогою особи, яка бере участь у справі, або за ініціативою суду.
Сторони у судовому засіданні заявили про відмову у фіксуванні судового процесу технічними засобами.
Відповідно до статті 130 Кодексу Адміністративного судочинства України перед початком слухання справи сторонам та третій особі були вручені пам'ятки про права та обов'язки.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третьої особи, суд, -
в с т а н о в и в:
Згідно ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави. Право на землю отримується і реалізується громадянами і суб'єктами господарської діяльності ( юридичними і фізичними особами) виключно відповідно до закону.
На підставі державного акту на право постійного користування землею серія 1-КМ №003193 від 17 грудня 2002 року радгоспу-заводу „Гурзуф” видано у постійне користування 311,26 га землі для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Наказом по радгоспу-заводу “Гурзуф” № 172 від 28.12.2001 року було змінено назва підприємства на Державне підприємство радгосп-завод “Гурзуф”
Наказом Міністерства аграрної політики України № 677 від 03.12.2005 року Державне підприємство радгосп-завод “Гурзуф” було перейменовано на Державне підприємство “Гурзуф”.
Згідно державного акту спірна земельна ділянка знаходиться у межах землекористування ДП „Гурзуф” що свідчить про те, що воно є постійним користувачем і йому належить право оскаржувати рішення Ялтинської міської ради № 75.
09.09.2004 року до ДП „Гурзуф” надійшов лист з Ялтинської міської ради № 02.1-18/2956 з проханням надати згоду на передачу у землі запасу Ялтинської міської ради земельну ділянку, орієнтовною площею 2 га в с. Васильєвка, район ЖСТ „Гува”.
26.11.2004 року ДП „Гурзуф” листом № 505 узгодив вилучення земельної ділянки площею 2 га ЖСТ „Лісова пісня”.
18.07.2006 року до ДП „Гурзуф” надійшла ухвала Апеляційного суду АР Крим від 26.06.06 за позовом громадян до Ялтинської міської ради про відміну рішення № 77 від 16.01.2004, де ДП „Гурзуф” виступало як третя особа. З даної ухвали позивачу стало відомо, що існує рішення за №75 18 сесії Ялтинської міської ради 24 скликання „Про попереднє узгодження та надання згоди на складання проектів відводу земельних ділянок депортованим громадянам для будівництва та обслуговування індивідуальних житлових домів та господарських прибудов за межами границь населеного пункту м. Ялта” від 16.01.2004 року, в якому Ялтинська міська рада просила Раду Міністрів АРК затвердити матеріали попереднього узгодження земельної ділянки, що є сільгоспугіддями ДП „Гурзуф”, площею 6,0 га для виділення депортованим громадянам під індивідуальне будівництво с. Васильєвка, в районі ЖСТ „Гува”.
Ст. 73 Закони України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлює, що акти місцевих рад, прийняті в межах наданих ним повноважень, обов'язкові для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами і організаціями на відповідній території.
Згідно ст. 59 вказаного Закону акти органів місцевого самоврядування по мотивах їх невідповідності Конституції України або законах України визнаються незаконними в судовому порядку.
Крім того, підстави і порядок придбання права на землю регулюються Земельним кодексом України (далі ЗК України).
Ст. 116 ЗК України визначає, що громадяни і юридичні особи набувають права власності і права користування земельними ділянками із земель державної і комунальної власності за рішенням органу виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених цим кодексом. Придбання права на землю громадянами і юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх в користування. Серед передбачених ст. 12 цього Кодексу повноважень сільських, селищних, міських рад у області земельних відносин є передача земельних ділянок у власність або в користування громадянам і суб'єктам господарської діяльності.
Згідно зі ст. ст. 123, 124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що знаходяться в державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування шляхом укладення договору оренди земельної ділянки за проектами відведення цих ділянок, за умови звернення у відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який розглядає заяву і в місячний термін дає відповідь на цю заяву.
Порядок вилучення земельних ділянок встановлений ст. 149 ЗК України.
Відповідно до частини 1 ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування.
Частина 2 ст. 149 Земельного кодексу України передбачає, що вилучення земельних ділянок здійснюється з відома землекористувачів на підставі рішень Кабінету Міністрів України, Ради Міністрів АР Крим, місцевих державних адміністрацій, сільських, селищних, міських рад відповідно до їх компетенції.
Матеріали справи свідчать про те, що згоди на вилучення земельної ділянки Державне підприємство «Гурзуф» не давало і рішення про вилучення земельної ділянки відповідною радою не виносилося.
Відповідно до частини 10 ст. 149 Земельного кодексу України у разі незгоди землекористувача з вилученням земельної ділянки питання вирішується в судовому порядку.
Відсутні і підстави припинення права користування земельною ділянкою, передбачені ст. 141 Земельного кодексу України.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 20 Земельного кодексу України, зміна цільового призначення земель проводиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель.
Таким чином, при прийнятті рішення 18 сесії 24 скликання № 75 від 16.01.2004 року “Про попереднє узгодження і надання дозволу на складання проектів відводу земельних ділянок депортованим громадянам для будівництва і обслуговування індивідуальних житлових будинків і господарських прибудов за межами границь населеного пункту м. Ялта” землі сільськогосподарського призначення необхідно було перевести в землі житлової і громадської забудови, що не було зроблено.
Згідно з п. “а” статті 21 Земельного кодексу України, порушення порядку встановлення та зміни цільового призначення земель є підставою для визнання недійсним рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування про надання (передачу) земельних ділянок громадянам та юридичним особам.
Таким чином, вимоги позивача засновані на законі і підлягають задоволенню.
Державне мито у сумі 3,40 підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь позивача.
У судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови.
Постанова складена у повному обсязі відповідно до статті 167 КАС України та підписана 26.09.2006 року.
Керуючись ст.ст. 94, 98, 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
ВИРІШИВ:
Позов задовольнити.
Визнати нечинним та скасувати рішення 18 сесії 24 скликання Ялтинської міської ради № 75 від 16.01.2004 року “Про попереднє узгодження і надання дозволу на складання проектів відводу земельних ділянок депортованим громадянам для будівництва і обслуговування індивідуальних житлових будинків і господарських прибудов за межами границь населеного пункту м. Ялта”.
Стягнути з Державного бюджету України (отримувача: Держбюджет м. Сімферополь, р/р 31118095600002 у банку отримувача: Управлення Держказначейства в АРК, МФО 824026, код ЗКПО 22301854) на користь Державного підприємства «Гурзуф» (м. Ялта смт. Гурзуф вул. Привітна, 4; р/р 26007515412191 у Ялтинському відділенні КРФ АКБ “Укрсоцбанк”, МФО 324010, ЗКПО 00412843) 3,40 грн. державного мита.
У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення.
Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в закону силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України у Севастопольський апеляційний господарський суд.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Жукова А.І.