Справа № 11-490/07 р. Головуючий суду 1 інстанції
Категорія: ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 187, Олефір М. В.
ч. 2 ст. 186 КК України. Доповідач апеляційного суду
Гулий В.П.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2007 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області в складі:
Головуючої: Погорєлової Г.М.
суддів: Олещук Т.Л., Гулого В.П.
за участю:
прокурора Захарченко Д.В.
засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3
захисника ОСОБА_2
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві матеріали кримінальної справи за апеляціями засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 на вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 18 квітня 2007 року, яким
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця с Кашперо-Миколаївка Баштанського району Миколаївської області, раніше судимого 29.04.2004 р Баштанським районним судом Миколаївської області за ч.3 ст. 185 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України до 510 грн. штрафу, який не сплачено
засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 1 рік позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України на 3 роки позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_1 З роки позбавлення волі.
2
Вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 29.04.2004 року.постановлено виконувати самостійно.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця с Новопетрівка Баштанського району Миколаївської області, не судимого в силу ст. 89 УК України
засуджено за ч. 1 ст. 122 КК України на 1 рік позбавлення волі, за ч. 2 ст. 186 КК України, з застосуванням ст. 69 КК України на 2 роки 6 місяців позбавлення волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_3 2 роки 6 місяців позбавлення волі.
ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 року народження, уродженця с Новопавлівка Баштанського району Миколаївської області, раніше не судимого
засуджено за ч. 1 ст. 187 КК України на 3 роки позбавлення волі.
Постановлено стягнути з ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3: на користь міської лікарні № 3 м. Миколаєва 1271 грн. 50 коп., на користь ОСОБА_5 3000 грн. моральної шкоди; з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 4237 грн. майнової шкоди.
За вироком суду ОСОБА_1 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними в тому що вони 8 грудня 2006 року, близько 11 години, за попередньою змовою, з метою з'ясування причин та обставин конфлікту, який відбувся напередодні між ОСОБА_4 та родичами ОСОБА_5, в центрі с Кашперо-Миколаївка Баштанського району Миколаївської області, зупинили автомобіль під керуванням останнього. Після чого ОСОБА_1 наніс ОСОБА_5 удар рукою в область обличчя, і схопив за шию рукою, тим самим утримуючи його в автомобілі. ОСОБА_5 спробував захищатися металевим прутом, але ОСОБА_4 та ОСОБА_3 відібрали прут у потерпілого, витягнули його з автомобіля та почали наносити множинні удари руками та ногами по тулубу та голові. В цей час ОСОБА_4 схопив потерпілого за куртку і потягнув на себе, щоб той втратив рівновагу. Потім діючи не в змові з ОСОБА_1 та з ОСОБА_3, зірвав з шиї потерпілого за золотий ланцюжок, вартістю 2800 грн. та поклав собі до кишені, таємно від інших осіб, але відкрито для потерпілого. Внаслідок завданих ударів ОСОБА_5 упав на землю, а зазначені особи
з
продовжували його бити руками та ногами по голові і тулубу, і припинили побиття лише коли побачили безпорадний стан ОСОБА_5 В результаті вказаних дій потерпілому заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження та легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.
Через декілька хвилин після побиття ОСОБА_5, ОСОБА_3 та ОСОБА_1, не вступаючи в попередню змову між собою та діючи кожен окремо, вирішили заволодіти майном потерпілого. ОСОБА_3 з автомобіля відкрито викрав мобільний телефон ОСОБА_5 марки "LG" вартістю 550 грн. в якому знаходився стартовий пакет вартістю 25 грн., а ОСОБА_1 цим часом з кишень потерпілого відкрито для останнього, але таємно для інших, викрав 4237 грн.
В апеляції засуджений ОСОБА_1 просить вирок скасувати, справу повернути на додаткове розслідування. Стверджує, що висновки суду про вчинення ним грабежу не відповідають фактичним обставинам справи. Заперечує викрадення грошових коштів у ОСОБА_5 Вважає, що обвинувачення ґрунтується лише на показаннях потерпілого, хоча всі свідки стверджували про відсутність у потерпілого грошей.
В апеляції засуджений ОСОБА_3 вважає суворим призначене йому покарання, просить застосувати ст. 75 КК України, враховуючи його вік, позитивну характеристику, щире розкаяння у вчиненому, бажання створити сім'ю.
Апеляцій відносно засудженого ОСОБА_4 не надходило.
Заслухавши доповідь судді, пояснення на підтримку апеляцій засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3, думку прокурора про залишення вироку без зміни, вивчивши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляції підлягають задоволенню частково.
Дослідивши в судовому засіданні докази, суд дійшов правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження та грабежу за обставин, викладених у вироку суду.
Так, з показань потерпілого ОСОБА_5 в судовому засіданні видно, що 8 грудня 2006 року батько дав йому 4200 грн. для закупівлі худоби. Крім того він мав ще 37 грн. В с Кашперо-Миколаївка його автомобіль зупинили ОСОБА_4 , ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Після того, як він відкрив двері, ОСОБА_1 без пояснень наніс йому удар в область обличчя. Для захисту взяв в руки монтировку, але його за ноги витягли з автомобіля ОСОБА_4 та ОСОБА_3, ОСОБА_1 схопив за шию, почав наносити
4
удари по обличчю, ОСОБА_3 відібраною у нього монтировкою, почав наносити йому удари в область лівого плеча, а ОСОБА_4 наносив йому удари з правої сторони та зірвав у нього золотий ланцюжок. Від отриманих ударів впав на землю та не міг оборонятися. В цей час почув, що ОСОБА_3 сказав, що він забирає мобільний телефон з сидіння автомобіля, а ОСОБА_1 витягнув з кишень його одягу 4237 грн. Після цього відчув як його залишили на узбіччі дороги.
Потерпілий ОСОБА_6 в суді показав, що він 8 грудня 2006 року передав сину ОСОБА_5 гроші у сумі 4200 грн. для закупівлі худоби. З вказаною метою син ОСОБА_5 поїхав в с Кашперо-Миколаївка Баштанського району. Через годину стало відомо про побиття сина. На місце події побачив сина з тілесними ушкодженням, а також, що зникли гроші в сумі 4200 грн., мобільний телефон та золотий ланцюг.
Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 показали в суді, що вони 8 грудня 2006 року відвозили до лікарні ОСОБА_5, якого побили мешканці с Новопетрівка. В лікарні їм стало відомо, що у ОСОБА_5 зникли гроші в сумі 4200 грн., мобільний телефон та золотий ланцюжок.
Свідок ОСОБА_13 підтвердила в суді факт нанесення ОСОБА_1 ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ударів руками та ногами ОСОБА_5, який від ударів впав на землю.
Свідок ОСОБА_14 у судовому засіданні показав, що в його присутності батько ОСОБА_5 передав останньому 4200 грн. для закупівлі худоби. В лікарні їм стало відомо, що у ОСОБА_5 викрадено гроші в сумі 4200 грн., золотий ланцюг та мобільний телефон.
З показань в судовому засіданні засуджених ОСОБА_4 , ОСОБА_3 видно, що вони 8 грудня 2006 року разом з ОСОБА_1, ОСОБА_8, ОСОБА_7, братами ОСОБА_9 пішли в с Кашшеро-Миколаївка з метою з'ясування обставин сварки, що мала місце 7 грудня 2006 року в с Єкатеринівка Баштанського району між ОСОБА_4 та особами з Кавказького регіону. Зупинивши в с Кашперо-Миколаївка автомобіль, за кермом якого був ОСОБА_5 ОСОБА_4 почав вимагати повернути втрачений ним напередодні мобільний телефон, хоча було відомо, що вказана особа його не брала. Після того як в руках у ОСОБА_5 побачили монтировку, вони витягли потерпілого за ноги з автомобіля та почали наносити йому удари руками по різним частинам тіла. Звалили на землю та продовжували наносити удари ногами до тих пір поки він не втратив свідомість.
Сам засуджений ОСОБА_1 у судовому засіданні підтвердив факт нанесення ним 8 грудня 2006 року разом з ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ударів руками та ногами по різним частинам тіла потерпілого ОСОБА_5
5
Висновком судово-медичної експертизи підтверджена наявність у ОСОБА_5 середньої тяжкості тілесних ушкоджень у вигляді розриву зв'язок лівого акроміально-ключичного зчленування, гемартрозу лівого плечового суглобу, а також легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я у вигляді струсу головного мозку, забиття м'яких тканин голови, крововиливу в правій навколоочній області з садном на його фоні, крововиливу в білкову оболонку правого ока, садна на правій щоці, садна на лівій боковій поверхні шиї в середній третині, перелому кісток носа, садна на лівому крилі носа.
На підставі викладеного, є обґрунтованими висновки суду щодо вчинення ОСОБА_1 вище зазначених злочинів. Його дії правильно кваліфіковані зач. 1 ст. 122, ч. 2 ст. 186 КК України.
Посилання апелянта на свідчення всіх свідків про відсутність у потерпілого грошей є безпідставними, оскільки в судовому засіданні свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12 вказували про факт зникнення у потерпілого 4200 грн. після його побиття засудженими, що їм було відомо зі слів батька потерпілого. Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні не заявляв, що у потерпілого не було грошей. Крім того, факт викрадення ОСОБА_1 у потерпілого ОСОБА_5 4237 грн. 8 грудня 2006 року підтверджений і показаннями самого потерпілого, які наведені вище.
Посилання апелянта на те, що ініціатором бійки був саме потерпілий ОСОБА_5, є такими, що не відповідає фактичним обставинам справи, які обґрунтовані сукупністю розглянутих у судовому засіданні й наведених у вироку доказів.
Так, виходячи з показань засудженого ОСОБА_4 видно, що останній 8 грудня 2006 року запропонував ОСОБА_8, ОСОБА_1 ОСОБА_7 ОСОБА_3 та братам ОСОБА_9, для з'ясування обставин, піти в с. Кашперо-Миколаївка до осіб, які 7 грудня 2006 року вчинили з ним сварку та бійку. Після зупинки автомобіля потерпілого в ході сварки разом з ОСОБА_3 витягнули потерпілого з автомобіля. Після чого разом з ОСОБА_1 почали наносити потерпілому ОСОБА_5 удари руками та ногами в різні частини тіла. Як показав в суді потерпілий ОСОБА_5 саме ОСОБА_1 після зупинки автомобіля, без будь-яких пояснень, наніс йому удар в область обличчя. Потім ОСОБА_4 та ОСОБА_3 взяли його за ноги, витягли з автомобіля, а ОСОБА_1 схопив за шию та почав наносити удари по обличчю.
Фактичні обставини справи встановлені правильно, а тому немає підстав для скасування вироку і повернення справи на додаткове розслідування, про що просить апелянт.
6
Покарання засудженому ОСОБА_1 призначено з додержанням вимог ст. 65 КК України, тобто з урахуванням вчинення ним злочину середньої тяжкості та тяжкого злочину, даних про особу винного, з застосуванням ст. 69 КК України щодо ч. 2 ст. 186 КК України. З позицією державного обвинувача суд при призначенні покарання не пов'язаний.
Разом з тим, суд, визнавши доведеним вчинення ОСОБА_1 8 грудня 2006 року відкритого заволодіння грошима ОСОБА_5 у сумі 4237 грн., окремо, без попередньої змови з іншими учасниками злочину, в висновках вказав на вчинення ОСОБА_1 грабежу за попередньою змовою групою осіб, тобто помилково вказав на зазначену кваліфікуючу ознаку, яка підлягає виключення з обвинувачення останнього за ч. 2 ст. 186 КК України.
Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_3 у вчиненні умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження відповідають фактичним обставинам справи, обґрунтовані сукупністю розглянутих у судовому засіданні й наведених у вироку доказів, яким суд дав належну оцінку. Дії засудженого за ч. 1 ст. 122 КК України кваліфіковані правильно.
Визнавши- доведеним вчинення ОСОБА_3 8 грудня 2006 року відкритого заволодіння мобільним телефоном ОСОБА_5, окремо, після вчинення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження з мотивів особистих неприязнених відносин, суд в висновках вказав на вчинення ОСОБА_3 грабежу поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілого. Тобто, суд вірно встановивши обставини справи, у висновках дав не правильну юридичну оцінку діям ОСОБА_3 кваліфікувавши їх за ч. 2 ст. 186 КК України. За таких обставин, через відсутність вказаної кваліфікуючої ознаки, дії засудженого ОСОБА_3 підлягають перекваліфікації на ч. 1 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна.
Беручи до уваги вчинення ОСОБА_3 злочинів середньої тяжкості, його щире каяття, бажання створити сім'ю, відшкодування потерпілому шкоди, колегія суддів дійшла висновку про можливість виправлення засудженого без відбування основного покарання з випробуванням згідно з ст. 75 ЮС України, з покладенням на нього обов'язків з числа передбачених ст. 76 КК України.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 297 КПК України після закінчення підготовчих дій судового засідання, якщо в справі заявлено цивільний позов, оголошується також позовна заява.
Як видно з протоколу судового засідання позовна заява ОСОБА_5 про відшкодування 37 грн. майнової шкоди та 5000 грн.
7
моральної шкоди, а також позовна заява ОСОБА_6 про відшкодування .4200 грн. майнової шкоди не оголошувалися в судовому засіданні, хоча постановляючи вирок суд розв'язав їх. Крім того, як видно з змісту позовної заяви ОСОБА_5 від 01.02.2007 р. (а.с. 73), який в подальшому не змінювався позивачем, останній просив стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 37 грн. майнової шкоди та 5000 грн. моральної шкоди, а суд у вироку вказав на стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 4237 грн. майнової шкоди. Стягуючи з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 3000 грн. моральної шкоди суд взагалі не вказав про порядок стягнення. Цивільний позов ОСОБА_6 від 16.02.2007 р. (а.с. 175) про відшкодування 4200 грн. майнової шкоди взагалі не підписаний позивачем.
З огляду на викладене колегія суддів вважає, що судом при розв'язанні цивільних позовів ОСОБА_5 про відшкодування 37 грн. майнової шкоди 5000 грн. моральної шкоди та ОСОБА_6 про відшкодування 4200 грн. майнової шкоди, були допущені істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону, а тому вирок в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 4237 грн. відшкодування матеріальної шкоди, стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_3, а на підставі ч. 2 ст. 365 КПК України, і з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 3000 грн. моральної шкоди підлягає скасуванню з направленням справу в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
Керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
УХВАЛИЛА:
Апеляції засуджених ОСОБА_1 та ОСОБА_3 задовольнити частково.
Вирок Баштанського районного суду Миколаївської області від 18 квітня 2007 р. у відношенні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 змінити.
З обвинувачення засудженого ОСОБА_1 виключити кваліфікуючу ознаку ч. 2 ст. 186 КК України - вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.
З обвинувачення засудженого ОСОБА_3 виключити кваліфікуючу ознаку ч. 2 ст. 186 КК України - застосування фізичного насильства, яке не є небезпечним для здоров'я потерпілого ОСОБА_5 У зв'язку з цим перекваліфікувати дії засудженого ОСОБА_3 на ч. 1 ст. 186 КК України, по якій призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі.
На підставі ст. 70 КК України за сукупністю злочинів передбачених ч. 1 ст. 122, ч. 1 ст. 186 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_3 2 роки позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнити від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.
Згідно із ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_3 обов'язки: не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу органів кримінально-виконавчої системи; повідомляти дані органи про зміну місця проживання; періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.
Звільнити ОСОБА_3 з-під варти в залі судового засідання.
Вищезазначений вирок в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_5 4237 грн. відшкодування матеріальної шкоди, стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_3, а на підставі ч. 2 ст. 365 КПК України, з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 3000 грн. моральної шкоди скасувати і направити справу в цій частині на новий судовий розгляд в порядку цивільного судочинства.
В іншій частині даний вирок у відношенні ОСОБА_1 та ОСОБА_3 залишити без зміни.