ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

03 жовтня 2006 р.

№ 14/137

Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.

розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Інвест-М”, м. Київ (далі –ТОВ “Інвест-М”)

на ухвалу господарського суду міста Києва від 09.01.2004 та

постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2006

зі справи  № 14/137

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “МКЛ”, м. Київ (далі – ТОВ “МКЛ”)

до товариства з обмеженою відповідальністю “Транспортно-експедиційне агентство”, м. Київ (далі –ТОВ “ТЕА”),

товариства з обмеженою відповідальністю “Твел Україна”, м. Київ (далі –ТОВ “Твел Україна”),

ТОВ “Інвест-М”,

відкритого акціонерного товариства Всеукраїнського акціонерного банку,          м. Київ (далі –Банк),

товариства з обмеженою відповідальністю “О.К. Цінні папери”, м. Київ                (далі –ТОВ “О.К. Цінні папери”),

товариства з обмеженою відповідальністю “Фондовий дім “Україна”, м. Київ (далі –ТОВ “ФД “Україна”)

про визнання недійсними договорів.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

ТОВ “МКЛ” –Гутника В.В.,

ТОВ “ТЕА” –не з’яв.,

ТОВ “Твел Україна” –не з’яв.,

ТОВ “Інвест-М” –не з’яв.,

Банку –не з’яв.,

ТОВ “О.К. Цінні папери” –не з’яв.,

ТОВ “ФД “Україна” –не з’яв.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду міста Києва від 09.01.2004 (суддя Калантай Н.Ф.) заяву ТОВ “ТЕА” від 08.07.2002 № 09/07 про перегляд рішення арбітражного суду міста Києва від 28.03.2001 зі справи № 14/137 за нововиявленими обставинами залишено без задоволення, а зазначене рішення арбітражного суду –без змін.

Банк оскаржив згадану ухвалу в апеляційному порядку; постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2006 (колегія суддів у складі: Капацин Н.В. –головуючий, судді Данилова Т.Б. і Малетич М.М.) цю ухвалу залишено без змін, а апеляційну скаргу Банку –без задоволення. У прийнятті оскаржуваної постанови апеляційна інстанція, так само як і місцевий господарський суд, виходила з відсутності у справі нововиявлених обставин.

У касаційній скарзі (з урахуванням доповнення до неї від 26.06.2006        № 159, яке фактично подано до Вищого господарського суду України 19.09.2006, про що зазначалося в ухвалі Вищого господарського суду України з даної справи від 19.09.2006 про відкладення розгляду касаційної скарги), ТОВ “Інвест-М” просить оскаржувані ухвалу та постанову з даної справи скасувати та передати останню “на повторний розгляд”. Скаргу мотивовано тим, що у розгляді заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами попередні судові інстанції припустилися порушення пункту 3 статті 84, пункту 7 статті 104 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) і невірно застосували статтю 1113 названого Кодексу.

Відзиви на касаційну скаргу не надходили.

Усіх учасників судового процесу відповідно до статті 1114 ГПК України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши на підставі встановлених попередніми судовими інстанціями фактичних обставин справи правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у винесенні оскаржуваної ухвали та прийнятті оскаржуваної постанови встановлено, що:

-  згідно з договорами від 02.06.1999 № 4-К і 5-К до ТОВ “МКЛ” від ТОВ “ТЕА” перейшло право власності на пакет акцій ВАТ “Київський річковий порт” (далі –Річпорт) у кількості 52 133 шт.;

- за розпорядженням Управління ДКЦПФР по м. Києву та Київській області від 26.10.2000 № 730-КИ ТОВ “Інвест-М” –реєстроутримувач Річпорту –списало пакет акцій цього емітента в кількості 52 133 шт. з особового рахунку ТОВ “МКЛ” та зарахувало його на особовий рахунок ТОВ “ТЕА” на підставі договорів комісії від 03.10.2000 № К-18-00/tvl (між ТОВ “Твел-Україна” і ТОВ “О.К. Цінні папери”) та від 27.10.2000 № К-15/2000 (між ТОВ “ТЕА” і ТОВ “ФД “Україна”) та укладеного на їх підставі договору купівлі-продажу цінних паперів від 27.10.2000 № К-18-00/tvl-ПК (між             ТОВ “ФД “Україна” і ТОВ “О.К. Цінні папери”);

- рішенням арбітражного суду міста Києва від 20.02.2001 зі справи      № 14/90, залишеним без змін за результатами перевірки в порядку нагляду, згадане розпорядження Управління ДКЦПФР по м. Києву та Київській області від 26.10.2000 № 730-КИ визнано недійсним;

- рішенням арбітражного суду міста Києва від 28.03.2001 зі справи             № 14/137, залишеним без змін за результатами перевірки в порядку нагляду, визнано недійними згадані договори від 03.10.2000 № К-18-00/tvl, від 27.10.2000 № К-15/2000 та від 27.10.2000 № К-18-00/tvl-ПК;

- рішенням господарського суду міста Києва від 27.06.2002 зі справи  № 19/382 визнано недійсним договір від 02.06.1999 № 4-К, за яким до ТОВ “МКЛ” перейшло від ТОВ “ТЕА” право власності на пакет акцій Річпорту в кількості 52 133 шт.;

- заявник, ТОВ “ТЕА”, звернувся до господарського суду міста Києва з заявою про перегляд рішення від 28.03.2001 № 14/137 за нововиявленими обставинами –у зв’язку з прийняттям судового рішення від 27.06.2002         № 19/382, яким визнано недійсним договір від 02.06.1999 № 4-К; вважаючи це останнє рішення нововиявленою обставиною, заявник зазначає, що воно спростовує факт, покладений в основу рішення арбітражного суду міста Києва від 28.03.2001 зі справи № 14/137, а саме –факт відсутності  у ТОВ “ТЕА” права власності на пакет акцій у кількості 52 133 шт.;

- однак постановою Вищого господарського суду України від 20.11.2002 № 19/382 рішення господарського суду міста Києва від 27.06.2002 зі справи № 19/382 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Києва; рішенням господарського суду міста Києва від 25.04.2003 № 19/382, залишеним без змін апеляційною інстанцією, у задоволенні позову ТОВ “ТЕА” про визнання недійсним договору від 02.06.1999 № 4-К відмовлено. Таким чином, обставини, які могли б розглядатися як нововиявлені, відсутні.

Судом апеляційної інстанції додатково встановлено, що:

- ТОВ “ТЕА” у своїй заяві від 08.07.2002 нововиявленою обставиною зазначає також рішення Оболонського районного суду міста Києва зі справи № 2-61 за позовом Річпорту і ТОВ “Бауман Трейд” до ТОВ “ТЕА” і                      гр. Бацьких Н.О. про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири з тієї підстави, що 15.08.1999 ТОВ “ТЕА” і ТОВ “МКЛ” уклали протокол про взаємозалік вимог, за яким вимоги ТОВ “МКЛ”, пов’язані з переданою ТОВ “ТЕА” квартиру (в сумі 138 214 грн.) були погашені зарахуванням вимог ТОВ “ТЕА” до ТОВ “МКЛ” за договором поставки від 20.11.1998; ТОВ “ТЕА” вважає, що протокол взаємозаліку не має юридичної сили і не може бути доказом угоди, за якою до ТОВ “МКЛ” перейшло право власності на спірні акції;

- рішенням названого загального суду від 28.02.2002 (т. 2, а. с. 10) відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.

Відповідно до статті 112 ГПК України господарський суд може переглянути прийняте ним судове рішення, яке набрало законної сили, за нововиявленими обставинами, що мають істотне значення для справи і не могли бути відомі заявникові.

У підпункті 1.2 пункту 1 роз’яснення президії Вищого господарського суду України від 21.05.2002 № 04-5/563 “Про деякі питання практики перегляду рішень, ухвал, постанов за нововиявленими обставинами” зазначено, що нововиявлені обставини за своєю юридичною суттю є фактичними даними, які в установленому порядку спростовують факти, що їх було покладено в основу судового рішення; ці обставини мають бути належним чином засвідчені.

Згідно з частиною першою статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Попередніми судовими інстанціями у прийнятті оскаржуваних судових актів встановлено, що наявність нововиявлених обставин у даній справі не доведено.

Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права, зокрема, встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Доводи касаційної скарги щодо порушення та неправильного застосування попередніми судовими інстанціями приписів названого Кодексу не можуть бути взяті до уваги. Скаржник зазначає, що “підставою для залишення без змін ухвали Київського апеляційного господарського суду 09.01.2004 року став висновок про те, що справа № 19/382, рішення по якій було підставою для перегляду справи за нововиявленими обставинами, вирішена остаточно, оскільки по ній Вищим господарським судом України винесено ухвалу про повернення касаційної скарги без розгляду”, тим часом як “розгляд справи № 19/382 не був завершений, оскільки сторона по даній справі –ТОВ “ТЕА” не була позбавлена права звернутися до касаційної інстанції в порядку, передбаченому чинним ГПК України”.

Проте оскаржувані судові рішення не містили ніякого “висновку” про нібито “остаточне вирішення” справи № 19/382. Названі інстанції у прийнятті цих рішень виходили, як зазначалося, з відсутності нововиявлених обставин у даній справі. Зрозуміло, що ТОВ “ТЕА” не позбавлене права на звернення до суду касаційної інстанції у встановленому порядку, однак лише з урахуванням результатів такого звернення можливе обговорення і вирішення питання щодо наявності підстав для перегляду судових рішень за нововиявленими обставинами.

Визначених законом підстав для скасування оскаржуваних рішень з цієї справи не вбачається.

Керуючись статтями 1117, 1119, 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Ухвалу господарського суду міста Києва від 09.01.2004 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.05.2006 зі справи                  № 14/137 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю “Інвест-М” – без задоволення.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов