ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

Вищий господарський суд України у складі:  суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.  

розглянув касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краматорську, м. Краматорськ Донецької області (далі –відділення виконавчої дирекції Фонду)

на рішення господарського суду Донецької області від 11.05.2006 та

постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2006

зі справи  № 19/12

за позовом відділення виконавчої дирекції Фонду

до акціонерного товариства “Техніка”, м. Донецьк (далі –АТ “Техніка”)

про стягнення 33 565, 18 грн.

Судове засідання проведено за участю представників сторін:

позивача – не з’яв.,

відповідача – Шкурко В.В.

За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України

ВСТАНОВИВ:

Позов подано про стягнення суми 33 565, 18 грн. на відшкодування майнової шкоди, завданої відділенню виконавчої дирекції Фонду здійсненням страхових виплат громадянинові Щусю В.І., що постраждав внаслідок нещасного випадку в дорожньо-транспортній пригоді (далі –ДТП).

Рішенням господарського суду Донецької області від 11.05.2006 (суддя Дучал Н.М.), залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2006 (колегія суддів у складі: Кондратьєва С.І. –головуючий, судді Калантай М.В. і Українська Р.М.), у задоволенні позову відмовлено. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції з посиланням на приписи статті 28 Основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі –Основи)  статей 6, 21, 28, 34, 45 та 52 Закону України “Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності” (далі –Закон), статті 26 Закону України “Про охорону праці” виходили з того, що відділення виконавчої дирекції Фонду як страховик за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням не має права зворотної вимоги (регресу) до АТ “Техніка” щодо відшкодування витрат, пов’язаних із страховими виплатами.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України відділення виконавчої дирекції Фонду просить оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій скасувати і стягнути з АТ “Техніка” на користь названого відділення суму 33 565, 18 грн. Скаргу мотивовано неправильним застосуванням названими судовими інстанціями норм матеріального права, в тому числі статті 21 Основ, статей 2, 6, 11, 14 Закону, статей 1166, 1172, 1187, 1191 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України). Зокрема, скаржник зазначає про неврахування господарськими судами тієї обставини, що, хоча АТ “Техніка” і є платником страхових внесків до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі –Фонд), але виступає страхувальником лише стосовно своїх працівників, до числа яких потерпілий Щусь В.І. не належить.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Сторони відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Судовими інстанціями у справі встановлено, що:

- з акта від 11.03.2004 № 1 про нещасний випадок на виробництві вбачається, що 13.02.2002 з працівником ЗАТ “НПК “КРАМТЕХМАШ” Щусем В.І. стався нещасний випадок у ДТП, внаслідок якого він отримав численні тілесні ушкодження;

- нещасний випадок стався внаслідок зіткнення належного ЗАТ “НПК “КРАМТЕХМАШ” автомобіля “Джип Santa Fe” (д.н. 02300ЕС) під керуванням водія Щуся В.І. з вантажопасажирським автомобілем “ІВЕКО” (д.н. 25271ЕВ) під керуванням водія АТ “Техніка” Коросташова Н.В.;

- факт вини Коросташова Н.В. у ДТП підтверджується вироком Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 07.02.2005; за тим же вироком з АТ “Техніка” стягнуто на користь потерпілого Щуся В.І.           3 272, 41 грн. на відшкодування матеріальної шкоди, 7 000 грн. на відшкодування моральної шкоди, на користь ЗАТ “НПК “КРАМТЕХМАШ” 85 520, 87 грн. на відшкодування матеріальної шкоди;

- Щусю В.І. встановлено ІІ групу інвалідності;

- згідно з постановами відділення виконавчої дирекції Фонду, листками непрацездатності Щуся В.І., актами про проведення звірки з медикаментозного лікування потерпілих на виробництві потерпілому             Щусю В.І. тощо назване відділення здійснило потерпілому виплати (за станом на 01.02.2006): “одноразову допомогу в розмірі  10 640 грн., страхову виплату –13 991 грн. 26 коп., соціальну допомогу на лікування –                           3 227 грн. 68 коп., допомогу по лікарняним листам –2 672 грн. 37 коп., всього –30 531 грн. 31 коп.”;

- зазначені страхові виплати здійснено у 2004 році.

Причиною даного спору є питання про те, чи має відповідач відшкодовувати витрати відділення виконавчої дирекції Фонду, які виникли внаслідок здійснення останнім страхових виплат відповідно до Закону.

Принципи та загальні правові, фінансові та організаційні засади загальнообов’язкового державного соціального страхування громадян в України визначені Основами.

Відповідно до статті 21 Основ внески на загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійних захворювань сплачує виключно роботодавець. Розмір внесків встановлюється у відсотках до сум фактичних витрат на оплату праці та інших виплат найманим працівникам, які підлягають обкладенню прибутковим податком з громадян.

Статтею 11 Основ та статтею 13 Закону визначено, що страховий ризик –це обставини, внаслідок яких може статися страховий випадок, а страховим випадком є нещасний випадок на виробництві або професійне захворювання, що спричинили застрахованому професійно зумовлену фізичну чи психічну травму за обставин, зазначених у статті 14 Закону, з настанням яких виникає право застрахованої особи на отримання матеріального забезпечення та/або соціальних послуг.

Згідно із статтею 2 Закону його дія поширюється на осіб, які працюють на умовах трудового договору.

Статтею 6 Закону встановлено, що суб’єктами страхування від нещасного випадку є застраховані громадяни, а в окремих випадках - члени їх сімей та інші особи, страхувальники та страховик. Застрахованою є фізична особа, на користь якої здійснюється страхування (працівник). Страхувальниками є роботодавці, а в окремих випадках - застраховані особи. Страховик - Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі –Фонд).

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При цьому під шкодою слід розуміти зменшення або втрату (загибель) певного особистого чи майнового блага.

Факт травмування потерпілого Щуся В.І. - працівника ЗАТ “НПК “КРАМТЕХМАШ” –з вини працівника АТ “Техніка” Коросташова Н.В. встановлений попередніми судовими інстанціями.

Водночас названі судові інстанції у розгляді справи не врахували, що АТ “Техніка” виступає страхувальником лише стосовно своїх працівників, тобто осіб, які працюють на даному підприємстві на умовах трудового договору (контракту), але не щодо працівників ЗАТ “НПК “КРАМТЕХМАШ”, в тому числі Щуся В.І.

Отже, оскільки відділенням виконавчої дирекції Фонду за рахунок коштів Фонду проведено страхові виплати, що знаходиться в безпосередньому причинному зв’язку з діями особи (працівника відповідача), правовідносини з якою не охоплюються сферою загальнообов’язкового державного соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, то витрачені позивачем кошти є для нього шкодою в розумінні статті 1166 ЦК України.

Частиною першою статті 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно із частиною першою статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов’язків.

Таким чином, у розгляді справи попередні судові інстанції неправильно застосували норми Закону та не застосували до спірних відносин наведені норми ЦК України. У зв’язку з цим зазначені інстанції не перевірили обґрунтованість розміру суми, яка, на думку відділення виконавчої дирекції Фонду, підлягала стягненню з відповідача у справі.

Так, в обох оскаржуваних судових рішеннях зазначається, що позивач просить стягнути з відповідача суму 30 531, 31 грн. (рішення місцевого господарського суду, а. с. 159, зворот, другий абзац); постанова апеляційного господарського суду, а. с. 178, останній абзац і на звороті цього ж аркуша –перший абзац). Однак це не відповідає змістові позовної заяви (а. с. 2, 3), в якій тричі зазначається про стягнення з АТ “Техніка” суми 33 565, 18 грн.

До того ж попередніми судовими інстанціями не відображено в оскаржуваних рішеннях, хто саме на момент скоєння ДТП був власником джерела підвищеної небезпеки –автомобіля “ІВЕКО” під керуванням водія Коросташова Н.В. (стаття 450 чинного на той час Цивільного кодексу Української РСР).

Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові  докази або додатково перевіряти  докази.

У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно врахувати викладене, з’ясувати зазначені в цій постанові обставини та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись статтями 1117 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України.

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Краматорську задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Донецької області від 11.05.2006 та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 19.06.2006 зі справи № 19/12 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Суддя                                                                                              В. Селіваненко

Суддя                                                                                              І. Бенедисюк

Суддя                                                                                              Б. Львов