ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2006 р. | № 12/446 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П.- головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.
розглянув касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії “Кримтел”, м. Сімферополь Автономної Республіки Крим (далі –ТОВ ВК “Кримтел”)
на рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2006 та
постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2006
зі справи № 12/446
за позовом відкритого акціонерного товариства “Укртелеком”, м. Київ (далі –ВАТ “Укртелеком”)
до Антимонопольного комітету України, м. Київ (далі –АМК)
про визнання недійсною постанови від 26.12.2000 № 21-П,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача –ТОВ ВК “Кримтел” та
зустрічним позовом АМК
до ВАТ “Укртелеком”
про стягнення 750 000 грн. штрафу за порушення антимонопольного законодавства.
Судове засідання проведено за участю представників:
ТОВ ВК “Кримтел” – Хлібодар І.А.,
ВАТ “Укртелеком” – Вахатова О.В.,
АМК –Москаленка Т.Г.
За результатами розгляду касаційної скарги Вищий господарський суд України
ВСТАНОВИВ:
Рішенням господарського суду міста Києва від 20.03.2006 (суддя Палій В.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2006 (колегія суддів у складі: Малетич М.М. –головуючий, судді Капацин Н.В. і Студенець В.І.), первісний позов задоволено частково: визнано недійсними пункти 2, 3, 4 резолютивної частини постанови АМК від 26.12.2000 № 21-П “Про порушення антимонопольного законодавства та накладення штрафу” у справі № 04/18-2000 (далі –оспорювана постанова); в іншій частині первісних позовних вимог відмовлено; за зустрічним позовом провадження зі справи припинено “за відсутності предмета позову”. У прийнятті зазначених рішення та постанови попередні судові інстанції виходили, зокрема, з того, що: АМК “при винесенні п. 2 спірної постанови” неповно з’ясував обставини, які мають значення для справи та не довів обставини, які мають значення для справи і які було визнано встановленими; у зв’язку з цим відсутні підстави для накладення та стягнення штрафу в сумі 750 000 грн. за порушення антимонопольного законодавства (пункт 3 оспорюваної постанови); неправомірними є й пункт 4 зазначеної постанови, оскільки АМК не доведено порушення антимонопольного законодавства з боку ВАТ “Укртелеком”.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України ВАТ ВК “Кримтел” просить скасувати оскаржувані рішення та постанову попередніх судових інстанцій з даної справи і прийняти нове рішення, яким у позові ВАТ “Укртелеком” до АМК відмовити, а зустрічний позов АМК до ВАТ “Укртелеком” задовольнити в повному обсязі. Скаргу мотивовано прийняттям зазначених судових рішень з порушенням норм матеріального і процесуального права, невідповідністю висновків господарських судів попередніх судових інстанцій фактичним обставинам справи.
У відзиві на касаційну скаргу ВАТ “Укртелеком” не погоджується з доводами скаржника з мотивів, наведених у цьому відзиві, і просить оскаржувані рішення та постанову залишити без змін, а скаргу –без задоволення.
Згідно з частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб’єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження. А згідно з частиною другою статті 4 названого Кодексу юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення. Відповідно ж до приписів статті 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” рішення органів Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду.
У пункті 4 Інформаційного листа Верховного Суду України від 26.12.2005 № 3.2-2005 також зазначено: “Закони України можуть передбачати вирішення певних категорій публічно-правових спорів в порядку іншого судочинства (наприклад, стаття 60 Закону України “Про захист економічної конкуренції” встановлює, що заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення)”.
Отже, спір у цій справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність скасування судових рішень, прийнятих по суті даної справи, та передачі останньої на новий розгляд до господарського суду першої інстанції з урахуванням такого.
Судовими інстанціями у справі встановлено, зокрема, що:
- у резолютивній частині оспорюваної постанови зазначено, що:
ВАТ “Укртелеком” в особі Кримської дирекції займає монопольне становище на ринку з товарними межами “місцевий телефонний зв’язок” в межах м. Севастополя із часткою 68,8 % (пункт 1);
дії ВАТ “Укртелеком” в особі Кримської дирекції з переключення існуючої електронно-транзитної АТС-51 м. Севастополя, яка була спроектована, збудована та введена в експлуатацію як опорна транзитна, у режим кінцевої станції є порушенням вимог антимонопольного законодавства, передбачених абзацом п’ятим статті 4 Закону України “Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності” (далі –Закон), яким передбачено таку форму зловживання монопольним становищем, як створення перешкод доступу на ринок інших суб’єктів господарювання (пункт 2);
на ВАТ “Укртелеком” в особі Кримської дирекції накладено штраф у сумі 750 000 грн. на підставі частини першої статті 19 Закону (пункт 3);
зобов’язано ВАТ “Укртелеком” в особі Кримської дирекції припинити порушення шляхом забезпечення можливості надавати послуги зв’язку в обсязі не меншому, ніж до введення в дію РАТС-54 та повідомити про вжиті заходи АМК у тримісячний строк з дня отримання постанови (пункт 4);
- ВАТ “Укртелеком” звернулося до господарського суду з позовом про визнання недійсною оспорюваної постанови; АМК у зустрічному позові просив стягнути з ВАТ “Укртелеком” штраф на підставі оспорюваної постанови;
- за усними поясненнями представника АМК в судовому засіданні місцевого господарського суду, пункти 2, 3 і 4 оспорюваної постанови скасовано рішенням АМК від 02.09.2003 № 286-р “Про перегляд постанови Антимонопольного комітету України від 26.12.2000 № 21-П у справі № 04/18-2000”, у зв’язку з чим представник АМК просив суд розглядати по суті позовні вимоги щодо пункту 1 оспорюваної постанови, а в іншій частині вимог за первісним позовом провадження зі справи припинити за відсутністю предмета спору.
Причиною спору в даній справі стало питання про наявність або відсутність підстав для визнання недійсною оспорюваної постанови.
Місцевим господарським судом встановлено, що, за усними поясненнями представника АМК, три пункти (з чотирьох), а саме –2-й, 3-й і 4-й резолютивної частини оспорюваної постанови скасовано самим АМК. Однак попередні судові інстанції не перевірили належними засобами доказування відповідні обставини, хоча вони мають значення для розгляду даної справи. Адже припинення існування предмету спору, в тому числі здійснене у встановленому порядку скасування оспорюваного акта, тягне за собою припинення провадження у справі (повністю або у певній частині позовних вимог) у зв’язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 ГПК України); відповідну правову позицію викладено в пункті 3 роз’яснення президії Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 № 02-5/612 “Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України”. У зв’язку з цим в розгляді даної справи господарські суди повинні були з’ясувати також наявність чи відсутність порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача за первісним позовом після скасування (якщо воно відбулося) трьох пунктів резолютивної частини оспорюваного рішення.
Не дослідивши ці обставини, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування вимог частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 названого Кодексу стосовно всебічного, повного і об’єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.
Касаційна ж інстанція згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
У новому розгляді справи суду першої інстанції необхідно встановити зазначені в цій постанові обставини, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись статтями 1117 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України.
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничої компанії “Кримтел” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 20.03.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 26.05.2006 зі справи № 12/446 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Суддя В. Селіваненко
Суддя І. Бенедисюк
Суддя Б. Львов