ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 жовтня 2006 р. | № 40/367 |
Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,
розглянувши касаційну скаргу комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація”, м. Київ,
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2006
зі справи № 40/367
за позовом комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” (далі –Підприємство)
до Департаменту у справах захисту прав споживачів у місті Києві (далі –Департамент), м. Київ,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, –
Київська міська рада (далі –Міська рада), м. Київ,
Київська міська державна адміністрація (далі –КМДА), м. Київ,
про визнання недійсним договору та виселення,
за участю представників:
позивача – Жидейкіної Н.Д.,
відповідача –не з’явився,
Міської ради – не з’явився,
КМДА – не з’явився,
ВСТАНОВИВ:
Підприємство звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Департаменту про визнання недійсним договору оренди від 06.05.1999 № 8/1066, виселення відповідача з займаного приміщення, розташованого в місті Києві по вул. Сагайдачного, 29-А, та повернення цього приміщення позивачеві.
Рішенням названого суду від 25.04.2006 (суддя Смірнова Л.Г) позов задоволено. Прийняте рішення мотивовано недійсністю договору оренди та відсутністю у Департаменту належних правових підстав для зайняття спірного приміщення.
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2006 (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В. –головуючий, судді Верховець А.А., Тищенко А.І.) рішення місцевого господарського суду зі справи скасовано та в задоволенні позову відмовлено. Постанову апеляційного суду мотивовано відсутністю передбачених законом підстав для визнання укладеного договору недійсним.
У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Підприємство просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати внаслідок її прийняття з порушенням норм матеріального і процесуального права, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
Відзиви на касаційну скаргу не надходили.
Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника позивача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про необхідність часткового задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:
- предметом спору є питання щодо визнання недійсним договору оренди нежитлових приміщень від 06.05.1999 № 8/1066 (далі –Договір);
- позивач обґрунтовує свої вимоги недійсністю правочину з посиланням на приписи статей 207, 215, 648 Цивільного кодексу України (далі –ЦК України), який набрав чинності з 01.01.2004.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Пунктом 4 розділу “Прикінцеві та перехідні положення” ЦК України встановлено, що цей Кодекс застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Предметом даного спору є визнання Договору недійсним, а не питання щодо виконання його умов чи розірвання угоди, що з урахуванням принципу дії закону в часі вимагає перевірки відповідності Договору приписам законодавства, що діяло саме на час його укладення (06.05.1999).
Отже, попередні судові інстанції при вирішенні спору помилково застосували норми ЦК України замість норм Цивільного кодексу Української РСР (далі – ЦК УРСР), який діяв на час укладення Договору.
Відповідно до статті 59 ЦК УРСР угода, визнана недійсною, вважається недійсною з моменту її укладення.
Неправильне застосування матеріального закону, в свою чергу, призвело до того, що ні місцевий, ані апеляційний господарські суди не з’ясували у позивача правові підстави, з яких він вимагає визнання Договору недійсним (статті 48 –50, 56 –58 ЦК УРСР), та не дослідили пов’язані з цим фактичні обставини.
Водночас невизначеність з підставами позову в частині визнання Договору недійсним (де вибір належить позивачеві) унеможливлює перевірку правильності вирішення позову в цілому, оскільки інші позовні вимоги є похідними від зазначеної.
Таким чином, попередні судові інстанції припустилися неправильного застосування приписів частини першої статті 47 ГПК України щодо прийняття судового рішення суддею за результатами обговорення усіх обставин справи та частини першої статті 43 цього Кодексу стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, що відповідно до частини першої статті 11110 ГПК України є підставою для скасування судових рішень зі справи.
Касаційна ж інстанція відповідно до частини другої статті 1117 ГПК України не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
З огляду на наведене справа має бути передана на новий розгляд до суду першої інстанції, під час якого необхідно встановити обставини, зазначені в цій постанові, дати їм та доводам сторін належну правову оцінку і вирішити спір відповідно до вимог закону.
Керуючись статтями 1117, 1119 –11112 ГПК України, Вищий господарський суд України
ПОСТАНОВИВ:
1. Касаційну скаргу комунального підприємства “Київжитлоспецексплуатація” задовольнити частково.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 25.04.2006 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 06.07.2006 зі справи № 40/367 скасувати.
Справу передати на новий розгляд до господарського суду міста Києва.
Суддя В.Селіваненко
Суддя І.Бенедисюк
Суддя Б.Львов