ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

03 жовтня 2006 р.

№ 13/728 (02-2-9/6271)

Вищий господарський суд України у складі: суддя Селіваненко В.П. –головуючий, судді Бенедисюк І.М. і Львов Б.Ю.,

розглянувши касаційну скаргу Української державної корпорації “Укрмонтажспецбуд”, м. Київ,

на постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2006

зі справи № 13/728

за позовом Рівненського обласного центру зайнятості (далі –Центр зайнятості), м. Рівне,

до Української державної корпорації “Укрмонтажспецбуд” (далі –Корпорація)

про стягнення 283 898,24 грн.,

за участю представників сторін:

позивача –не з’явився,    

відповідача –Гомон Г.Р.,    

ВСТАНОВИВ:

Центр зайнятості звернувся до господарського суду міста Києва з позовом про розірвання договору на виконання підрядних робіт від 15.01.2004 № РВ 1-ГП (далі –Договір) та стягнення з Корпорації 280 800 грн. основного боргу та 3 098,24 грн. пені.

Рішенням названого суду від 24.11.2006 (суддя Євдокимов О.В.), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2006 (колегія суддів у складі: Губенко Н.М. –головуючий суддя, судді Барицька Т.Л., Ропій Л.М.), позов задоволено частково: з відповідача стягнуто: 280 761,91 грн. основного боргу та 3 098,24 пені; в іншій частині позову відмовлено. Прийняті судові рішення мотивовано невиконанням Корпорацією умов Договору, належні підстави для розірвання якого на час вирішення спору судом відсутні.

У касаційній скарзі до Вищого господарського суду України Корпорація просить постанову апеляційного суду зі справи скасувати внаслідок її прийняття з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а справу передати до місцевого суду на новий розгляд.

Центр зайнятості подав відзив на касаційну скаргу, в якому зазначив про безпідставність доводів скарги та законність і обґрунтованість судових рішень зі справи.

Учасників судового процесу відповідно до статті 1114 Господарського процесуального кодексу України (далі –ГПК України) належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.

Перевіривши повноту встановлення попередніми судовими інстанціями обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального і процесуального права, заслухавши представника відповідача, Вищий господарський суд України дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з урахуванням такого.

Попередніми судовими інстанціями встановлено, що:

- 15.01.2004 Центром зайнятості (замовник) та Корпорацією (генпідрядник) укладено Договір, відповідно до умов якого замовник доручає, а генпідрядник бере на себе зобов’язання з виконання робіт з будівництва закладу соціального призначення –центру зайнятості у Рівненській області в місті Кузнєцовськ;

- пунктом 2.3 Договору передбачено, що розрахунки здійснюються шляхом перерахування авансу в розмірі 30% та 100% вартості робіт в залежності від тривалості етапів виконання робіт; остаточний розрахунок здійснюється по завершенні етапів робіт на підставі актів виконаних підрядних робіт;

- згідно з пунктом 3.2 Договору термін початку та закінчення робіт визначається відповідно до календарного графіку проведення робіт (додаток № 3);

- у пункті 3.3 Договору зазначено, що в разі неможливості виконання робіт відповідно до пункту 3.2 Договору через об’єктивні обставини відповідач письмово повідомляє замовника про настання таких обставин та орієнтовний термін закінчення робіт впродовж 10-ти днів з дати настання цих обставин;

- відповідно до пункту 4.3 Договору генпідрядник завчасно і в письмовій формі інформує замовника про можливе затримання чи призупинення виконання робіт з незалежних від нього обставин; замовник зобов’язаний вжити заходів з усунення цих обставин;

- Центр зайнятості платіжними дорученнями від 24.02.2004 № 301, від 31.03.2004 № 698, від 18.08.2004 № 2244, від 21.12.2004 № 4011, від 24.01.2005 № 183 перерахував відповідачеві 1 068 273,91 грн. авансу на виконання замовлених робіт;

- сторонами погоджено календарний графік виконання робіт з будівництва на 2005 рік, зазначені у ньому види робіт належало здійснювати кожні 5 днів щомісячно протягом періоду з січня 2005 року по 25 червня 2005 року;

- відповідачем на 01.01.2005 виконано будівельно-монтажних робіт на загальну суму 787 512 грн., що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт за формою № КБ-3 та довідками про вартість виконаних підрядних робіт за формою № КБ-3;

- Корпорацією визначений сторонами за Договором обсяг робіт не виконано;

- відповідачем не подано доказів наявності об’єктивних обставин, які перешкоджали б дотриманню узгодженого графіку виконання робіт, як не подано й доказів встановлення інших термінів (зміни узгоджених сторонами) закінчення робіт;

- згідно з пунктом 5.2 Договору за невиконання термінів по етапах робіт відповідно до календарного плану відповідач сплачує пеню в розмірі облікової ставки НБУ за кожний день прострочки, але не більше 10% від суми невиконаних робіт;

- пеня за прострочення виконання робіт нарахована за період з 21.03.2005 по 20.05.2005 і становить 3 098,24 грн.;

- позивач після пред’явлення (27.05.2005) позову та до прийняття рішення місцевим судом уклав з відповідачем додаткові угоди від 27.09.2005 № 1 (про погодження  розміру договірної ціни на виконання робіт) та  від 03.11.2005 № 2 (про порядок фінансування та виконання підрядних робіт) до Договору, чим фактично змінив волевиявлення щодо розірвання Договору.

Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності правових підстав для стягнення на користь Центру зайнятості основного боргу та пені.  

Згідно з частинами першою та другою статті 317 Господарського кодексу України (далі –ГК України) будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду. Для здійснення цих робіт можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частиною першою статті 837 ЦК України визначено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Відповідно до статті 838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник. Генеральний підрядник відповідає перед субпідрядником за невиконання або неналежне виконання замовником своїх обов'язків за договором підряду, а перед замовником - за порушення субпідрядником свого обов'язку. Замовник і субпідрядник не мають права пред'являти один одному вимоги, пов'язані з порушенням договорів, укладених кожним з них з генеральним підрядником, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 19 Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1764, замовник перераховує підряднику аванс, якщо це передбачено договором (контрактом); розмір авансу не може перевищувати 30 відсотків вартості річного обсягу робіт; підрядник зобов'язується використати одержаний аванс на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу; по закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.

Згідно з частиною першою статті 216 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до частини другої статті 883 ЦК України за невиконання або неналежне виконання обов'язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Частиною шостою статті 232 ГК України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

З огляду на наведене попередні судові інстанції, встановивши факти невиконання відповідачем як генеральним підрядником зобов’язань за Договором щодо визначених сторонами етапів робіт та неповернення ним по закінченні тримісячного терміну невикористаної суми авансу, дійшли обґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для залучення до участі у справі безпосереднього виконавця робіт (субпідрядника, з яким позивач не має договірних відносин) та необхідності стягнення з Корпорації основного боргу в сумі 280 761,91 грн.         

При цьому доводи скаржника щодо продовження виконання ним робіт за Договором та відсутності заборгованості на день прийняття рішення судом апеляційної інстанції (з урахуванням актів за грудень 2005 року та березень 2006 року) не свідчать про неправомірність рішення місцевого суду від 24.11.2005, а тому, враховуючи визначені статтею 101 ГПК України межі перегляду справи в апеляційній інстанції, не можуть бути підставою для задоволення касаційної скарги.

Посилання Корпорації на порушення судом правових норм при стягненні пені спростовується встановленими попередніми судовими інстанціями фактичними обставинами щодо: умов Договору в цій частині (виконання робіт за етапами); виникнення підстав для нарахування пені в 2005 році; дати подання позову (27.05.2005); нарахування пені за прострочення виконання робіт за період з 21.03.2005 по 20.05.2005.  

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Отже, за відсутності з боку відповідача доказів неправомірної поведінки Центру зайнятості (в тому числі й на вимогу ухвали апеляційного суду від 25.04.2006, т. 2, а.с. 23-24) ні місцевий, ані апеляційний суди не мали належних підстав для звільнення Корпорації від відповідальності за невиконання договірних зобов’язань.

Розгляд судом першої інстанції справи за наявними матеріалами без участі представника відповідача, якого належним чином повідомлено про час і місце судового слухання, апеляційним судом згідно з приписами статей 22, 64, 75, 77 ГПК України обґрунтовано визнано правомірним.

Водночас, враховуючи дійсні взаємовідносини сторін та їх фактичні дії, спрямовані на продовження виконання Договору, попередні судові інстанції дійшли обґрунтованого висновку про необхідність відмови в задоволенні позову в частині примусового розірвання Договору.

Відповідно до статті 1117 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права; касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти  докази.

Отже, постанова апеляційного господарського суду зі справи відповідає встановленим ним фактичним обставинам, прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права і передбачені законом підстави для її скасування відсутні.

Керуючись статтями 1117, 1119 - 11111 ГПК України, Вищий господарський суд України

              

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 08.06.2006 зі справи № 13/728 залишити без змін, а касаційну скаргу Української державної корпорації “Укрмонтажспецбуд” –без задоволення.

Суддя                                                                                                В.Селіваненко

Суддя              І.Бенедисюк

Суддя                                                                                                Б.Львов