Справа №  2-1020/11

  09.06.2011  

Р   І   Ш   Е   Н   Н   Я

і м е н е м     у к р а ї н и

09 червня    2011  року   Київський районний суд м. Полтави в складі:

головуючого судді  Яковенко  Н.Л.,

при секретарі  Вакарчук В.С.,

за участю

          представника позивача Гайтота І.М.,

відповідача ОСОБА_2,          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Полтава цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»  до ОСОБА_2  про стягнення заборгованості за кредитним договором,  -

В С Т А Н О В И В:

Позивач ПАТ «КБ «Надра»11 лютого  2011 року звернувся в суд з позовом  до відповідача ОСОБА_2  про стягнення заборгованості за кредитним договором. В подальшому 23 березня 2011 року та 28 березня 2011 року уточнював свої позовні вимоги.

В поданих до суду заявах посилався на те, що 19 жовтня 2006 року між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 06-МК/2006-840, відповідно до якого відповідач отримала кредитні кошти в розмірі 30000 доларів США строком по 15 жовтня 2013 року зі сплатою 14.4 % річних на споживчі потреби.   Вказував, що відповідач взяті на себе зобов’язання не виконує, систематично порушує умови договору, з листопада 2009 року жодних платежів не здійснила.

В своїй позовній заяві позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Надра»заборгованість за договором у розмірі 221 118  грн. 60 коп.  та понесені судові витрати.

В судовому засіданні представник позивача повністю підтримав позовні вимоги, посилаючись на викладені в заявах обставини.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги не визнавала.  Вважає,  що укладення кредитного договору в іноземній валюті є порушенням норм законодавства, а  наданий до суду розрахунок позовних вимог є невірним.

Суд, заслухавши пояснення сторін,   дослідивши зібрані в справі докази,  приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 19 жовтня 2006 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра» і ОСОБА_2  укладено кредитний договір № 06-МК/2006-840, за умовами якого банк   надає  відповідачу ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 30 000 доларів США на споживчі потреби  строком  по 15 жовтня 2013 року зі сплатою за користування кредитом відсотків з розрахунку 14.4 % річних.

Також встановлено, що банк свої зобов’язання за договором виконав та надав відповідачу ОСОБА_2 кредитні кошти, що підтверджується заявою про видачу готівки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 свого обов’язку належним чином не виконала.  

Станом на 21 березня 2011 року заборгованість ОСОБА_2 за кредитним договором складає:  основний борг (тіло кредиту)  21505,28  доларів США, по нарахованим процентам за користування кредитом –4619,84 доларів США, пеня –1326,09 доларів США, штраф –370,50 доларів США.  Загальна сума складає 27821,71 долар  США,  що еквівалентно 221 118 грн. 60 коп., які позивач просить суд стягнути з відповідача в уточненій позовній заяві.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею  1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За таких обставин, суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_2  на користь позивача заборгованість за кредитним договором в сумі 221 118,60  грн.

Посилання відповідача в судовому засіданні на те, що ВАТ КБ «Надра» визначило валютою кредитування долар США з порушенням норм чинного законодавства не заслуговують на увагу.

Як встановлено судом, позивач станом на 19 жовтня 2006 року, на час укладення кредитного договору, мав  право здійснювати операції з валютними цінностями із розміщенням залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (що також передбачено Положенням про порядок видачі банкам банківських ліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій, затвердженого Постановою Правління Національного банку України № 275 від 17.07.2001), тобто кредитування в іноземній валюті на підставі банківської ліцензії.   

При цьому суд виходить з того, що пункт 1 ст. 99 Конституції України, ст. З Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»та ст. 3 Декрету КМ України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю», які визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України не містять заборони на вираження грошових зобов'язань в іноземній валюті.   

Відповідно до законодавства України гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, а обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства.   

Можливість вираження грошового еквіваленту зобов'язання в іноземній валюті прямо передбачено Цивільним кодексом України (надалі - ЦК України) та іншими нормативно-правовими актами.   

Так, відповідно до ч. 2 ст. 524 ЦК України, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.   

Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.   

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 533 цього ж Кодексу, якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом, використання іноземної валюти, а також платіжних документів у іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.   

У нормах ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»від 07.12.2000 року № 2121-III (із змінами та доповненнями), зазначено, що банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями на підставі банківської ліцензії.   

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Закону України «Про банки та банківську діяльність», як кредитні у цій статті розглядаються операції, зазначені у пункті 3 частини першої та у пунктах 3-7 частини другої статті 47 цього Закону.   

Виходячи з викладеного, банк як фінансова установа може здійснювати кредитування як валютні операції в іноземній валюті.

При вирішенні справи суд виходить з того, що банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку банківську ліцензію та відповідний письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями, який є генеральною ліцензією на валютні операції, має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті (п. 2 ст. 5 Декрету № 15-93 від 19 лютого 1993 року «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»).     Щодо вимог пп. «в»п. 4 ст. 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії на надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то на даний час законодавством не встановлено межі термінів і сум надання або одержання кредитів в іноземній валюті.

Крім того, рішенням Київського районного суду м. Полтави від 03 березня 2011 року, яке вступило в законну силу, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ВАТ КБ «Надра» про визнання кредитного договору, договору іпотеки недійсним відмовлено.

Не заслуговують на увагу також посилання позивача на невірний розрахунок розміру позовних вимог.

Відповідно до умов кредитного договору та в межах норм цивільного законодавства сплачені відповідачем ОСОБА_3 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в термін  по листопад 2009 року кошти повністю враховані в наданому до суду розрахунку позовних вимог.

Заперечуючи щодо наданого позивачем розрахунку, відповідач в той же час жодних доказів на його спростування не надала.

Також з відповідача ОСОБА_2  відповідно до ст. 88 ЦПК України на користь позивача слід стягнути понесені судові витрати в розмірі 1820    грн.

Керуючись   ст.ст. 11,   209, 213-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги  Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра»   задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2   на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» заборгованість за кредитним договором № 06-МК/2006-840 від 19 жовтня 2006 року в розмірі 221 118 грн. 60 коп., понесені судові витрати в розмірі 1820  грн.,  а всього –222 938  грн.  60  коп.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області через Київський районний суд м. Полтави  шляхом  подачі апеляційної скарги  протягом десяти днів з дня проголошення рішення.  Особи, які  брали участь у справі, але не були  присутні  у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу  протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після  закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано,  набирає законної сили після розгляду справи  апеляційним судом.

Головуючий суддя                                           Н.Л.Яковенко