ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 вересня 2006 р. | № 16/276 |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Т. Дроботової - головуючого Т. Гоголь Л. Рогач |
за участю представників: |
позивача | Кириченко Є. В. –дов. від 06.12.2004 |
відповідача | Збирит В. Є. –дов. від 23.02.2005 |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Відкритого акціонерного товариства “Лисичанськнафтооргсинтез” |
на постанову | від 05.06.2006 Луганського апеляційного господарського суду |
у справі | № 16/276 господарського суду Луганської області |
за позовом | Колективного підприємства № 52 “Термоізоляція” |
до | Відкритого акціонерного товариства “Лисичанськнафтооргсинтез” |
про | стягнення 235399,40 грн. |
ВСТАНОВИВ:
КП № 52 “Термоізоляція” звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з ВАТ “Лисичанськнафтооргсинтез” заборгованості в розмірі 235399,40 грн. у зв’язку з невиконанням останнім зобов’язань щодо оплати в повному обсязі виконаних позивачем робіт за договором № 6-кр-Д-5-121 від 08.02.2000, укладеним між КП № 52 “Термоізоляція” та ВАТ “Лисичанськнафтооргсинтез”.
Рішенням від 14.04.2006 господарського суду Луганської області (суддя Василенко Т. А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено з посиланням на статтю 71 Цивільного кодексу України (1963р.) через сплив трирічного строку позовної давності. При цьому, визначаючи строк позовної давності, господарський суд виходив з того, що початком його перебігу є дата пред’явлення КП № 52 “Термоізоляція” платіжних вимог –доручень на оплату виконаних робіт (лютий –липень 2000).
За апеляційною скаргою КП № 52 “Термоізоляція” Луганський апеляційний господарський суд (судді: Якушенко Р. Є. –головуючий, Іноземцева Л. В., Лазненко Л. Л.), переглянувши рішення у справі в апеляційному порядку, постановою від 05.06.2006 скасував його частково, задовольнивши позов в частині стягнення 30038,40 грн.
При прийнятті постанови, господарським судом апеляційної інстанції було враховано, що позивачем платіжна вимога –доручення на оплату виконаних робіт за червень 2000 року не пред’являлась, а тому з посиланням на статтю 165 Цивільного кодексу Української РСР та статтю 530 Цивільного кодексу України (2003 р.) господарський суд дійшов висновку, що позовна заява у даній справі може вважатись вимогою КП № 52 “Термоізоляція” до ВАТ “Лисичанськнафтооргсинтез” по оплаті виконаних у червні 2000 року робіт за спірним договором. Оскільки відповідач у встановлений законом семиденний строк з дня пред’явлення позову зобов’язання з оплати робіт за вказаний період не виконав, апеляційна інстанція дійшла висновку про задоволення позову в цій частині.
ВАТ “Лисичанськнафтооргсинтез” подало до Вищого господарсько го суду України касаційну скаргу на постанову Луганського апеляційного господарського суду, в якій просить постанову у справі скасувати, рішення господарського суду Луганської області залишити без змін.
Касаційна скарга обґрунтована доводами про порушення господарськими судами норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 1 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої підприємства, установи, організації мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Оскільки на момент пред’явлення позову відповідач жодним чином не порушив цивільні права чи охоронювані законом інтереси позивача (через відсутність вимоги виконання зобов’язання по оплаті робіт за червень 2000 року), у останнього було відсутнє право на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості.
Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скар га підлягає задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Так, господарськими судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між КП № 52 “Термоізоляція” і ВАТ “Лисичанськнафтооргсинтез” був укладений договір № 6-КР-Д-5-121 відповідно до умов якого ВАТ “Лисичанськнафтооргсинтез” (замовник) доручає, а КП № 52 “Термоізоляція” (підрядник) приймає на себе зобов'язання щодо виконання робіт з капітального ремонту теплоізоляції і теплозахисту трубопроводів і технологічного обладнання.
Пунктом 4.1. договору сторони обумовили, що розрахунки за виконані роботи здійснюються після підписання актів форми КБ-2в шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника.
Відповідно до пункту 4.2. договору підрядник здійснює оплату виконаних робіт по пред'явленим платіжним вимогам - дорученням замовника. Строк дії договору встановлено до 31.12.2000 (пункт 10.1. договору).
Господарськими судами також встановлено, що на виконання умов договору КП № 52 “Термоізоляція” виконало роботи на замовлення ВАТ “Лисичанськнафтооргсинтез”, що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в.
На оплату робіт згідно пункту 4.2. договору КП № 52 “Термоізоляція” пред'явило ВАТ “Лисичанськнафтооргсинтез” відповідні платіжні вимоги-доручення: № 3 від 27.04.2000 на суму 6854,40 грн., № 4 від 26.04.2000 на суму 8797 грн., № 5 від 28.04.2000 на суму 33073,60 грн., б/н від 20.05.2000 на суму 28561,20 грн., № 7 від 31.05.2000 на суму 34928,40 грн., № 9 від 31.05.2000 на суму 14221,20 грн., № 8 від 30.05.2000 на суму 12674,40 грн., б/н від 03.07.2000 на суму 16500 грн., б/н від 30.06.2000 на суму 7478,40 грн., № 27 від 27.06.2000 на суму 3220,80 грн., № 9 від 31.07.2000 на суму 81662,40 грн., № 24 від 24.07.2000 на суму 3280,80 грн., № 25 від 24.07.2000 на суму 4654,80грн., б/н липень 2000 на суму 38920,80 грн., № 29 від 29.08.2000 на суму 129417,60 грн., б/н від 20.09.2000 на суму 16630,80 грн., № 60 від 31.10.2000 на суму 82554,80 грн., № 70 від 30.11.2000 на суму 38071,20 грн.
Підставою виникнення господарського спору стало невиконання ВАТ “Лисичанськнафтооргсинтез” своїх зобов’язань з оплати в повному обсязі виконаних за договором робіт (заборгованість складає 235399,40 грн.).
Господарськими судами першої та апеляційної інстанції також встановлено, що позов пред’явлено КП № 52 “Термоізоляція” 21.08.2003, тобто, враховуючи приписи статті 71 Цивільного кодексу Української РСР, поза межами трирічного строку позовної давності за пред’явленими платіжними вимогами –дорученнями за лютий –липень 2000 року, що, як вбачається з матеріалів справи, не оспорюється позивачем.
Разом з тим, платіжна вимога –доручення про сплату виконаних у червні 2000 року робіт за актом виконаних робіт форми КБ-2в № 461/23 на суму 30038,40 грн. позивачем не пред’являлась, що не було враховано господарським судом першої інстанції при прийнятті рішення у даній справі.
Відповідно до статті 165 Цивільного кодексу Української РСР якщо строк виконання зобов'язання не встановлений або визначений моментом витребування, кредитор вправі вимагати виконання, а боржник вправі провести виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати таке зобов'язання в семиденний строк з дня пред'явлення вимоги кредитором, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із закону, договору або із змісту зобов'язання.
Аналогічні положення містяться також і у статті 530 Цивільного кодексу України.
Змінюючи рішення у справі, господарський суд апеляційної інстанції з посиланням на наведені законодавчі приписи виходив з того, що цивільним законодавством не встановлено форми, змісту та порядку пред’явлення кредитором вимоги до боржника, а тому визнав в даному випадку такою вимогою подану до господарського суду позовну заяву у даній справі.
Разом з тим, касаційна інстанція зазначає, що відповідно до частини 2 статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Статтею 627 Цього ж кодексу передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Кодексу).
Проте, при вирішенні господарського спору без належної правової оцінки судів залишились положення укладеного між сторонами договору на предмет визначення саме договором способу пред’явлення вимоги на оплату виконаних робіт, зокрема, розділу 4 договору, яким сторони узгодили порядок здійснення розрахунків за виконані роботи.
Без аналізу та належної правової оцінки укладеного між сторонами договору щодо визначення в ньому способу пред’явлення вимоги виконання зобов’язання, висновок господарського суду про те, що такою вимогою є позовна заява у даній справі, визнається касаційною інстанцією передчасним та таким, що не ґрунтується в повній мірі на дійсних обставинах справи.
Враховуючи викладене, а також беручи до уваги обсяг повноважень касаційної інстанції, колегія суддів зазначає, що рішення та постанова у справі прийняті при неповному встановленні обставин, що мають значення для правильного вирішення господарського спору, і на цій підставі підлягають скасуванню, а справа –направленню на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно з’ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.
Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України
П О С Т А Н О В И В :
Рішення від 14.04.2006 господарського суду Луганської області та постанову від 05.06.2006 Луганського апеляційного господарського суду у справі № 16/276 господарського суду Луганської області скасувати, справу скерувати на новий розгляд до господарського суду Луганської області.
Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства “Лисичанськнафтооргсинтез” задовольнити частково.
Головуючий Т. Дроботова
Судді Т. Гоголь
Л. Рогач