Судове рішення #166715
4/259

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

19 вересня 2006 р.                                                                                   

№ 4/259  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:



Т. Дроботової - головуючого


Т. Гоголь

Л. Рогач

за участю представників:

позивача

Олійник О. І. –дов. від 24.03.2006

відповідача

не з’явились (про час і місце судового засідання повідомлені належно)

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу  

Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”

на  постанову

від 30.03.2006 Запорізького апеляційного господарського суду

у справі

№ 4/259 господарського суду Запорізької області

за позовом

Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція”

до

Виконавчого комітету Енергодарської міської ради

про

стягнення 4331,55 грн.


ВСТАНОВИВ:


ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” звернулось до господарського суду Запорізької області з позовом про стягнення з Виконавчого комітету Енергодарської міської ради збитків в сумі 4331,55 грн.

Обґрунтовуючи позов, ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” зазначило, що завдані збитки виникли у зв’язку відмовою Виконавчого комітету Енергодарської міської ради компенсувати 50 % вартості наданих позивачем комунальних послуг пільговим категоріям громадян - військовослужбовцям та працівникам органів внутрішніх справ.

Рішенням від 14.11.2005 господарський суд Запорізької області (суддя Зінченко Н. Г.) у задоволенні позову відмовив з огляду на відсутність в діях відповідача складу правопорушення, зокрема, протиправної поведінки та причинного зв’язку між нею та понесеними позивачем збитками.

Крім того, мотивуючи рішення, господарський суд зазначив, що механізм відшкодування вартості наданих пільг залишається невизначеним, а в бюджеті м. Енергодара на 2001, 2002 р.р. субвенції з державного бюджету для працівників міліції та військовослужбовців не передбачались.

За апеляційною скаргою ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” Запорізький апеляційний господарський суд (судді: Коробка Н. Д. –головуючий, Кагітіна Л. П., Мойсеєнко Т. В.), переглянувши рішення у справі в апеляційному порядку, постановою від 30.03.2006 залишив його без зміни з тих же підстав.

ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” подала до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Запорізького апеляційного господарського суду, в якій  просить рішення та постанову у справі скасувати, позовні вимоги задовольнити, обґрунтовуючи касаційну скаргу доводами про неправильне застосування судом норм матеріального права, зокрема, статті 102 Бюджетного кодексу України, статті 49 Закону України “Про Державний бюджет України на 2001 рік”, статті 39 Закону України “Про державний бюджет на 2002 рік”, зі змісту яких вбачається, що видатки з пільг та субсидій населенню на оплату електроенергії, природного і скрапленого газу, твердого палива, житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок відповідних субвенцій з державного бюджету.

У касаційній скарзі заявник зазначає, що протиправна поведінка відповідача полягає у його бездіяльності щодо неотримання з державного бюджету компенсації пільг.

Також у скарзі підприємство посилається на помилковість висновку господарського суду апеляційної інстанції про зупинення на 2001 рік дії положень законодавчих актів України в частині надання пільг, оскільки Рішенням Конституційного суду України визнані такими, що не відповідають Конституції України положення статті 58 Закону України “Про Державний бюджет України на 2001 рік” щодо зупинення положень законодавчих актів України в частині надання пільг, компенсацій та гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів.     

Заслухавши доповідь – доповідача та пояснення присутнього у судовому засіданні представника позивача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено господарським судом першої та апеляційної інстанції, у 2001 –2002 р.р. ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” надавало комунальні послуги та послуги з обслуговування і ремонту будинку фізичним особам, серед яких були військовослужбовці та працівники Міністерства внутрішніх справ України. У зв’язку з тим, що вказана категорія споживачів користується гарантованою державною пільгою у вигляді 50 % сплати вартості комунальних послуг, ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” звернулось до Виконавчого комітету Енергодарської міської ради за компенсацією вартості наданих послуг. Відмова останнього у такій компенсації стала підставою звернення              ДП “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” з позовом до господарського суду про стягнення збитків в сумі 4331,55 грн.

Вирішуючи даний спір, господарські суди з посиланням на частину 1 статті 224 Господарського кодексу України виходили, зокрема, з тих обставин, що механізм відшкодування вартості наданих пільг є невизначеним, а в бюджеті м. Енергодара на 2001, 2002 р.р. субвенції з державного бюджету для працівників міліції та військовослужбовців не передбачались; в діях відповідача відсутній склад порушення, а саме: протиправна поведінка та причинний зв’язок між нею та понесеними позивачем збитками.

При цьому господарськими судами не прийнято до уваги приписи статті 56 Конституції України, відповідно до якої кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, а також приписи статті 1173 Цивільного кодексу України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Крім того, відповідно до статті 22 Закону України “Про міліцію” працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-процентна знижка по оплаті жилої площі, комунальних послуг, а також палива.

Відповідно до статті 12 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” військовослужбовцям та членам їх сімей, які перебувають на їх утриманні, батькам та членам сімей військовослужбовців, які загинули, померли, пропали безвісти або стали інвалідами при проходженні військової служби, надається 50-процентна знижка плати за користування житлом (квартирної плати) та плати за комунальні послуги (водопостачання, газ, електрична, теплова енергія та інші послуги) в жилих будинках усіх форм власності, в межах норм, передбачених чинним законодавством.

Статтею 49 Закону України “Про державний бюджет України на 2001 рік” передбачено, що у 2001 році видатки з пільг та субсидій населенню на оплату електроенергії, природного і скрапленого газу, твердого палива, житлово-комунальних послуг та послуг зв'язку здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок відповідних субвенцій з державного бюджету.

Статтею 58 цього ж закону зупинено на 2001 рік дію положень законодавчих актів України у частині надання пільг, компенсацій і гарантій, які фінансуються з бюджетів усіх рівнів, в тому числі, й на звільнення або зменшення плати за житло, комунальні послуги, електроенергію, газ, паливо.

Проте, Рішенням Конституційного суду України від 20.03.2002 у справі № 1-15/2002 положення наведеної статті 58 визнані такими, що не відповідають Конституції України (неконституційними).

Відповідно до статті 39 Закону України “Про державний бюджет на 2002 рік” видатки з пільг та субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення та послуг зв'язку здійснюються з місцевих бюджетів за рахунок відповідної субвенції з Державного бюджету України.

Відносини, що виникають у процесі складання, розгляду, затвердження, виконання бюджетів та розгляду звітів про їх виконання, а також контролю за виконанням Державного бюджету України та місцевих бюджетів регулюються Бюджетним кодексом України.

Відповідно до статті 89 згаданого кодексу до видатків, які здійснюються з районних бюджетів та бюджетів міст республіканського Автономної Республіки Крим і міст обласного значення та враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів, належать видатки на соціальний захист та соціальне забезпечення, в тому числі, й державні програми соціального захисту: пільги ветеранам війни і праці, допомога сім'ям з дітьми, додаткові виплати населенню на покриття витрат з оплати житлово-комунальних послуг, компенсаційні виплати за пільговий проїзд окремих категорій громадян.

Статтею 102 кодексу передбачено, що видатки місцевих бюджетів, передбачені у підпункті "б" пункту 4 частини першої статті 89 цього Кодексу, фінансуються за рахунок субвенцій з Державного бюджету України у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 52 від 24.01.2001 затверджено Порядок перерахування субвенцій на фінансування пільг і субсидій населенню на оплату електроенергії, природного та скрапленого газу, твердого палива, житлово-комунальних послуг і послуг зв'язку, відповідно до пункту 1 якого Державне казначейство перераховує згідно із заявками Ради міністрів Автономної Республіки Крим, обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій суми субвенції на рахунки бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, міських (міст Києва та Севастополя) бюджетів, відкриті в управліннях Державного казначейства в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі. 

Отриману субвенцію Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації розподіляють між бюджетами районів і міст обласного (республіканського) значення пропорційно плановим загальним обсягам субвенцій, передбачених бюджетам районів і міст обласного (республіканського) значення у рішеннях про затвердження обласних (республіканського) бюджетів, але не більше ніж сума фактичної кредиторської заборгованості відповідних бюджетів (пункт 2 Порядку).

Районні державні адміністрації та виконавчі органи міських рад (міст обласного і республіканського значення) розподіляють субвенції між підрозділами функціональної класифікації видатків бюджету та головними розпорядниками коштів місцевих бюджетів пропорційно їх фактичній заборгованості перед постачальниками ресурсів (товарів, послуг) (пункт 6 Порядку).

Аналогічний порядок компенсації витрат щодо зазначених пільг у 2002 році передбачений Тимчасовим подрядком перерахування субвенцій на проведення видатків з пільг та субсидій населенню на оплату електроенергії, природного газу, послуг тепло-, водопостачання і водовідведення та послуг зв'язку в 2002 році за рахунок надходжень до загального фонду державного бюджету відрахувань від плати за транзит природного газу через територію України та рентної плати за природний газ власного видобутку, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 95 від 28.01.2002.

Відповідно до пункту 18 частини 1 статті 43 Закону України “Про місцеве самоврядування” повноваження щодо розподілу переданих з державного бюджету коштів у вигляді дотацій, субвенцій відповідно між районними бюджетами, місцевими бюджетами міст обласного значення, сіл, селищ, міст районного значення віднесені до виключної компетенції районної, обласної ради.

Вказана норма кореспондується з приписами частини 6 статті 63 цього ж закону, відповідно до якої кошти державного бюджету, що передаються у вигляді дотацій, субвенцій, розподіляються обласними радами між районними бюджетами і бюджетами міст обласного значення у розмірах, необхідних для формування доходних частин не нижче мінімальних розмірів місцевих бюджетів, визначених законом, а також використовуються для фінансування з обласного бюджету спільних проектів територіальних громад.

Викладені норми не були прийняті до уваги господарськими судами при вирішенні спору, у зв’язку з чим судами не вирішене питання щодо суб’єкта, зобов’язаного за законодавством розподіляти надані з державного бюджету субвенції. За цієї умови викладений в оскаржуваних судових актах висновок про відсутність необхідних субвенцій не ґрунтується на належних та необхідних доказах, а тому визнається касаційною інстанцією передчасним. Крім того, наявні в матеріалах справи Рішення Енергодарської міської ради про міський бюджет на 2001, 2002 рік в статті доходів містять, зокрема, і субвенції з державного бюджету України на фінансування пільг та субсидій населенню на оплату електроенергії, природного та скрапленого газу та житлово-комунальних послуг. Судами не з’ясовано також питання компетенції Енергодарської міської ради щодо формування переліку пільговиків, з якого були виключені військовослужбовці та працівники міліції, пільги яким встановлені чинним законодавством.

Викладене свідчить про неповне з’ясування господарськими судами обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору, а також незастосування судами до спірних правовідносин всіх необхідних норм матеріального права, що є підставою для скасування прийнятих у справі судових актів з направленням справи на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно з’ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись статтями 43, 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України


П О С Т А Н О В И В :


Рішення від 14.11.2005 господарського суду Запорізької області та постанову від 30.03.2006 Запорізького апеляційного господарського суду у справі № 4/259 господарського суду Запорізької області скасувати, справу скерувати на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Касаційну скаргу Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі відокремленого підрозділу “Запорізька атомна електрична станція” задовольнити частково.





Головуючий                                                                       Т. Дроботова


Судді                                                                                   Т. Гоголь


                                                                                            Л. Рогач


Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація