ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

          

26 вересня 2006 р.

№ 16/8

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

Т. Дроботової - головуючого Г. Гоголь Л. Рогач

за участю представників:

позивача

Кириченко Є. В. –дов. від 06.12.2004

відповідача

Збирит В. Є. –дов. від 23.02.2005

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Відкритого акціонерного товариства “Лисичанськнафтооргсинтез”

на  постанову

від 05.06.2006 Луганського апеляційного господарського суду

у справі

№ 16/8 господарського суду Луганської області

за позовом

Колективного підприємства № 52 “Термоізоляція”

до	Відкритого акціонерного товариства “Лисичанськнафтооргсинтез”

про	стягнення 104166,60 грн.

          

ВСТАНОВИВ:

КП № 52 "Термоізоляція" звернулось до господарського суду Луганської області з позовом про стягнення з ВАТ "Лисичанськнафтооргсинтез" заборгованості в розмірі 104166,60 грн. у зв'язку з невиконанням останнім зобов'язань щодо  оплати  в  повному обсязі  виконаних позивачем робіт за договором № 22-кр-Д-5-627 від 06.07.1999, укладеним між КП № 52 "Термоізоляція" та ВАТ "Лисичанськнафтооргсинтез".

Рішенням від 14.04.2006 господарського суду Луганської області (суддя Василенко Т. А.) у задоволенні позовних вимог відмовлено з посиланням на статтю 71 Цивільного кодексу Української РСР через сплив трирічного строку позовної давності. При цьому, визначаючи строк позовної давності, господарський суд виходив з того, що початком його перебігу є дата пред'явлення КП № 52 "Термоізоляція" платіжних вимог —доручень на оплату виконаних робіт (липень - грудень 1999).

За апеляційною скаргою КП № 52 "Термоізоляція" Луганський апеляційний господарський суд (судді: Якушенко Р. Є. —головуючий, Іноземцева Л. В., Лазненко Л. Л.), переглянувши рішення у справі в апеляційному порядку, постановою від 05.06.2006 скасував його частково, задовольнивши позов в частині стягнення 22372,80 грн.

Мотивуючи постанову в частині зміни рішення у справі, господарський суд апеляційної інстанції з посиланням на приписи статті 76 Цивільного кодексу Української РСР зазначив, що строк позовної давності для стягнення заборгованості за платіжною вимогою - дорученням від 24.12.1999 не сплив, враховуючи дату подання позову - 29.12.1999.

ВАТ "Лисичанськнафтооргсинтез" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу на постанову Луганського апеляційного господарського суду, в якій просить постанову у справі скасувати, рішення господарського суду Луганської області залишити без змін, обґрунтовуючи касаційну скаргу доводами про неповне з'ясування судом апеляційної інстанції обставин справи. Зокрема, як посилається заявник, при прийнятті постанови

Луганським апеляційним господарським судом не взято до уваги, що заборгованість за спірною платіжною вимогою погашена наявним у справі платіжними дорученнями № 2180 від 14.04.2000, № 3448 від 13.07.2000, № 3954 від 11.08.2000. Однак, обставини щодо оплати виконаних у грудні 1999 року робіт не були предметом розгляду господарського суду апеляційної інстанції.

Заслухавши доповідь судді - доповідача та пояснення присутніх в судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського  суду чи відхилені ним, вирішувати питання продостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Так, господарськими судами встановлено та підтверджується матеріалами справи, що між КП № 52 "Термоізоляція" і                     ВАТ "Лисичанськнафтооргсинтез" був укладений договір № 22-кр-Д-5-627 від 06.07.1999р., відповідно до умов якого останній (замовник) доручає, а КП № 52 "Термоізоляція" (підрядник) приймає на себе зобов'язання щодо виконання робіт по капітальному ремонту теплоізоляції і теплозахисту трубопроводів і технологічного обладнання.

Пунктом 4.1. договору сторони обумовили, що розрахунки за виконані роботи здійснюються після підписання актів форми КБ-2в шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок підрядника.

Відповідно до пункту 4.2. договору підрядник здійснює оплату виконаних робіт по пред'явленим платіжним вимогам - дорученням замовника. Строк дії договору встановлено до 31.12.2000 (пункт 10.1. договору).

Господарськими  судами також  встановлено, що на виконання умов договору КП № 52 "Термоізоляція" виконало роботи на замовлення         ВАТ "Лисичанськнафтооргсинтез", що підтверджується актами приймання виконаних підрядних робіт форми КБ-2в.

На оплату робіт згідно пункту 4.2. договору КП № 52 "Термоізоляція" пред'явило ВАТ "Лисичанськнафтооргсинтез" відповідні платіжні вимоги-доручення: № 05 від 28.07.1999 на суму 22165,20 грн., № 06 від 31.08.1999 на суму 22770 грн., № 06 від 30.08.1999 на суму 35347,40 грн., № 07 від 29.10.1999 на суму 32160 грн., № 08 від 30.11.1999 на суму 22372,80 грн., № 09 від 24.12.1999 на суму 22372,80 грн.

Підставою виникнення господарського спору стало невиконання        ВАТ "Лисичанськнафтооргсинтез" своїх зобов'язань з оплати в повному обсязі виконаних за договором робіт (заборгованість складає 104166,60 грн.).

Господарськими судами першої та апеляційної інстанції також встановлено, що позов пред'явлено КП № 52 "Термоізоляція" 28.12.2002, тобто, враховуючи приписи статті 71 Цивільного кодексу Української РСР поза межами трирічного строку позовної давності за пред'явленими платіжними вимогами - дорученнями № 05 від 28.07.1999 на суму  22165,20 грн., № 06 від 31.08.1999 на суму 22770 грн., № 06 від 30.08.1999 на суму 35347,40 грн., № 07 від 29.10.1999 на суму 32160 грн., № 08 від 30.11.1999 на суму 22372,80 грн., що, як вбачається з матеріалів справи, не оспорюється позивачем.

Змінюючи рішення у справі, господарський суд апеляційної інстанції з посиланням на статті 71,76 Цивільного кодексу Української РСР виходив з тих підстав, що строк позовної давності за платіжною вимогою - дорученням № 09 від 24.12.1999 про сплату виконаних робіт на суму 22372,80 грн. не сплив.

Не оспорюючи ці обставини, ВАТ "Лисичанськнафтооргсинтез" у своїй касаційній скарзі посилається на неповне встановлення обставин справи, зокрема, щодо здійснення ним часткової оплати за спірним договором, а саме: (як стверджує заявник) за спірною платіжною вимогою - дорученням   № 09 від 24.12.1999.

В обґрунтування своїх доводів підприємство посилається на наявні у справі платіжні дорученнями № 2180 від 14.04.2000 про сплату 10000 грн.,  № 3448 від 13.07.2000 пр сплату 25000 грн., № 3954 від 11.08.2000 про сплату 20000 грн.

Оскільки ці обставини не були предметом розгляду господарських судів першої та апеляційної інстанції, а саме ними відповідач обґрунтовує свої заперечення на позов в цій частині, касаційна інстанція дійшла висновку, що їх встановлення на підставі наявних у справі доказів а також підтвердження або спростування відповідних доводів відповідача, має значення для правильного вирішення господарського спору, в той час, як залишення вказаних обставин поза увагою господарських судів свідчить про неповноту встановлення обставин справи.

Враховуючи обсяг повноважень касаційної інстанції, колегія суддів зазначає, що рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

При новому розгляді справи суду необхідно всебічно та повно з'ясувати обставини справи в їх сукупності та вирішити спір відповідно до закону.

Керуючись статтями 43, 111 , пунктом 3 статті 111 , статтями 111 , ПІ11, ПІ12 Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Рішення від 14.04.2006 господарського суду Луганської області та постанову від 05.06.2006 Луганського апеляційного господарського суду у справі № 16/8 господарського суду Луганської області скасувати, справу скерувати на новий розгляд до господарського суду Луганської області.

Касаційну          скаргу         Відкритого          акціонерного       товариства "Лисичанськнафтооргсинтез" задовольнити частково.

Головуючий                                                                       Т.Дроботова

Судді                                                                                   Т.Гоголь

                                                                                            Л.Рогач